Плануючи господарські відносини з нерезидентами, окрім суто юридичних аспектів, слід також враховувати особливості оподаткування та валютного регулювання. В цій статті розглянемо основні аспекти оподаткування зовнішньоекономічних операцій з позиції податку на прибуток, трансфертного ціноутворення (далі – ТЦ), податку з доходів нерезидентів, податку на додану вартість (далі – ПДВ) та валютного регулювання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Податок на прибуток
Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства, на різниці, що виникає відповідно до положень Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Що стосується зовнішньоекономічної діяльності, ПКУ передбачає податкову різницю за операціями з імпорту товарів (робіт, послуг). Згідно з п. 140.5.4 ст. 140 ПКУ, фінансовий результат до оподаткування потрібно збільшити на 30% від суми вартості товарів (робіт, послуг), імпортованих у резидентів «низькоподаткових» юрисдикцій (Перелік КМУ) та нерезидентів з організаційно-правових форм за Переліком КМУ.
Однак вимоги цього підпункту не застосовуються (тобто збільшувати фінансовий результат до оподаткування не потрібно), якщо операція є контрольованою для цілей ТЦ або не є контрольованою, але сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки».
Податок з доходів нерезидентів
За загальним правилом, виплачуючи доходи нерезидентам з джерелом походження з України, українська компанія повинна сплатити та перерахувати до бюджету 15% податку з доходів нерезидентів (п. 141.4.2 ст. 141 ПКУ).
Важливо зазначити, що в договори з нерезидентами не допускається включення податкових застережень, згідно з якими підприємства, які виплачують доходи, беруть на себе зобов’язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів (п. 141.4.9 ст. 141 ПКУ). Водночас правило щодо сплати 15% податку з доходів нерезидентів не застосовується у разі придбання у нерезидентів товарів, робіт, послуг (пп. «й» п. 141.4.1 ст. 141 ПКУ).
Однак у разі придбання послуг, передбачених п. 141.4.1. ст. 141 ПКУ (наприклад, оренда рухомого майна, фрахт тощо), податок з нерезидентів може підлягати сплаті за ставками від 0% до 20%. При оплаті нерезидентам послуг цього податку можна уникнути, якщо була укладена Конвенція про уникнення подвійного оподаткування між Україною та державою, податковим резидентом якої є нерезидент, якому українська компанія виплачує доходи.
Також необхідно врахувати особливості українського податкового законодавства у разі придбання у нерезидента послуг з виробництва або розповсюдження реклами. В такому випадку українська компанія має сплатити 20% від вартості таких послуг як податок за свій рахунок (п. 141.4.6 ст. 141 ПКУ). Цього податку також можна уникнути, однак, найімовірніше, доведеться судитися з податківцями.
Трансфертне ціноутворення
Правила ТЦ стосуються не всіх операцій з нерезидентами, а з виключним переліком нерезидентів та за умови досягнення відповідних фінансових критеріїв, а саме:
· Нерезиденти: пов’язані особи-нерезиденти або комісіонери-нерезиденти, або резиденти «низькоподаткових» юрисдикцій (Перелік КМУ), або нерезиденти з організаційно-правовими формами за Переліком КМУ.
· Фінансові критерії: річний дохід української компанії перевищує 150 млн грн за відповідний звітний рік та обсяг таких господарських операцій з кожним контрагентом перевищує 10 млн грн за відповідний звітний рік.
Таким чином, якщо українська компанія здійснює господарські операції із зазначеними вище нерезидентами та одночасно досягла вказаних фінансових критеріїв, то такі операції вважаються контрольованими для цілей ТЦ в Україні. Такі платники податків щорічно повинні подавати звіт про контрольовані операції та готувати документацію з ТЦ, що підтверджуватиме відповідність умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки».
У випадку, якщо ціни в межах контрольованих операцій не відповідають принципу «витягнутої» руки, платник податків має право самостійно провести коригування ціни контрольованої операції та сум податкових зобов'язань за умови, якщо це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету в Україні.
Податок на додану вартість
Експорт та імпорт товарів і послуг є об’єктом оподаткування ПДВ, порядок оподаткування яким дещо відрізняється від загального. Для операцій з експорту товарів ставка ПДВ, як правило, дорівнює нулю. Отже, податкові зобов’язання фактично не сплачуються, однак оскільки об’єкт оподаткування все ж таки виникає, операції з експорту підлягають відображенню в податковій звітності.
При імпорті товарів, насамперед, слід звернути увагу на те, що такі операції підлягають оподаткуванню незалежно від того, чи зареєстрована особа як платник ПДВ, чи ні. При цьому податок підлягає сплаті до або в день подання митної декларації, тобто до моменту фактичного перетину товаром кордону.
Також важливо, що документом, який надаватиме право на податковий кредит, є митна декларація, а не податкова накладна. Варто зазначити, що податківці вважають, що податковий кредит не може бути сформований за тимчасовими митними деклараціями, оскільки вони не завершують митне оформлення випуску товарів для вільного обігу на митній території України.
Надаючи послуги нерезиденту, особливу увагу необхідно звертати на місце постачання. Саме від нього буде залежати, чи оподатковуватиметься надана послуга. Якщо після визначення місця постачання за правилами ст. 186 ПК України воно знаходиться на території України, то податок необхідно сплачувати, а якщо за її межами, то податкові зобов’язання не виникають.
У процесі імпорту послуг платником податку буде їх отримувач. Якщо місце постачання послуг, наданих нерезидентом, розташоване на митній території України, отримувач послуг-резидент нараховує ПДВ за ставкою 20%, незалежно від його реєстрації платником ПДВ. Водночас, якщо отримувач зареєстрований платником ПДВ, він складає податкову накладну та має право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Валютне регулювання
Хоча в розрахунках з нерезидентами дозволено використовувати іноземну валюту, однак законодавством встановлено низку обмежень (зокрема, щодо строку розрахунків у разі експорту продукції або імпорту продукції на умовах відстрочення оплати). Таким строком визначено 180 днів з дати митного оформлення. Цей термін може бути скорочений Національним банком України.
Перевірку виконання цього правила здійснює банк, до якого необхідно буде подати копії договору з нерезидентом, актів, рахунків (інвойсів) або інших документів, що підтверджують здійснення операції. Крім того, у випадку підозрілості операції на предмет відмивання доходів або фінансування тероризму банк може вимагати інші документи.
Якщо було порушено вищевказану вимогу, органи органів доходів і зборів мають право звертатися Мінекономрозвитку з поданням про застосування спеціальних санкцій (зокрема, накладення штрафів, індивідуальний режим ліцензування, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності). Важливим є те, що Мінекономрозвитку не має права відмовити у застосуванні санкцій, а до моменту подання не передбачено обов’язкового долучення документів, що свідчать про порушення.
Розглянувши основні особливості оподаткування та валютного регулювання зовнішньоекономічних операцій, можна зробити висновок, що важливим кроком є попередній аналіз можливих ризиків у зв’язку з такими операціями.