З 1 січня 2020 р. набула чинності нова редакція правил INCOTERMS — INCOTERMS 2020, яку ми вже коментували у статті для «Юридичної Газети». Імпортери та експортери активно застосовують нові правила вже півроку. Та чи змінилась суттєво практика ведення міжнародної торгівлі з набуттям чинності нової редакції INCOTERMS?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На жаль, з появою нової редакції правил старі питання повністю не зникли. На практиці компанії продовжують звертатись до юристів з однаковими питаннями щодо застосування INCOTERMS. Розглянемо найтиповіші з них.
Обов'язковість застосування INCOTERMS — міф чи реальність
Упродовж довгого часу законодавство України зобов'язувало застосовувати правила INCOTERMS до договорів поставки між суб'єктами господарювання. Так, у п. 4 ст. 265 Господарського кодексу України (ГКУ) в редакції, яка діяла до 03.08.2012 р., була пряма вказівка про те, що «умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».
З 03.08.2012 р. у ГКУ діє нова редакція п. 4 ст. 265, яка надає суб'єктам господарювання «… право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій…». Отже, на законодавчому рівні не передбачена вимога про обов'язкове застосування INCOTERMS до договорів поставки. Загальне правило досить просте: сторони можуть застосовувати будь-які умови поставки на свій розсуд.
Нерідко на практиці експортери запитують: чи необхідно сторонам робити обов'язкове посилання на INCOTERMS у своїх договорах поставки для цілей митного декларування?