Сьогодні важливість судової практики в земельних спорах важко переоцінити. Її аналіз дає нам розуміння потенційних ризиків та можливих переваг у тій чи іншій формі землекористування. Як не дивно, рішення судів можуть виступати дієвим та переконливим інструментом для взаєморозуміння чиновників з бізнесом у разі виникнення дискусій з метою досягнення компромісу. Різне тлумачення норм матеріального права надає стимул практикуючим юристам та адвокатам критично ставитися до мотивів, покладених в основу судових рішень.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Доцільно розглянути питання про те, чи є судова практика аксіомою на прикладі певних категорій спорів: перехід права на земельну ділянку при переході права власності на нерухоме майно, поновлення договорів оренди землі та стягнення коштів за бездокументарне використання земельної ділянки.
Перехід права на земельну ділянку при переході права власності на нерухоме майно
Неоднозначним і подекуди несподіваним є застосування судами ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. У постанові Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі №914/2687/17 позивач (фізична особа-підприємець) продав об'єкт незавершеного будівництва, речові права на який зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, іншій особі (фізичній особі-підприємцю). Позивач просить суд визнати укладеною додаткову угоду про заміну сторони в договорі оренди землі, укладеного між позивачем (продавцем) і відповідачем (Стрийською міською радою) у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно.