Цивільним кодексом України передбачено право територіальних громад на одержання в судовому порядку у комунальну власність майна, що входить до складу відумерлої спадщини (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття). Однак із застосуванням вказаних норм на практиці виникають численні проблеми. Величезна кількість нерухомого майна, власники якого померли, не залишивши спадкоємців, роками знаходиться «у підвішеному стані», а процес визнання його відумерлою спадщиною здійснюється дуже повільно.
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
1,5 млн нічийних гектарів?
Особливо актуальною зазначена проблема є для випадків, коли у складі такого майна є земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Оскільки облік цих земель не ведеться, офіційна статистика їх загальної площі відсутня. За неофіційними підрахунками, вони складають до 15% площі земельного масиву, в якому розташовані відповідні ділянки, що загалом по Україні сягає близько 1,5 млн гектарів. З урахуванням того, що переважна більшість вказаних земельних ділянок використовується не окремо, а у складі земельних масивів (полів), відсутність визначеності щодо їхньої правовій долі не дає змоги офіційно оформити права користування ними, в тому числі на умовах оренди. В результаті, значна кількість площ таких земель або використовується без оформлення будь-яких прав (за корупційними домовленостями з місцевою владою), або взагалі не використовуються і заростає бур’янами. Від цього, насамперед, страждають місцеві бюджети, які позбавлені відповідних податкових надходжень.
З метою оптимізації процедури виявлення нерухомого майна у складі спадщини, що може бути визнана судом відумерлою, а також збільшення матеріальної бази місцевого самоврядування завдяки нерухомому майну, розташованому на території юрисдикції відповідних сільських, селищних, міських рад, яке входить до складу відумерлої спадщини, Президент України підписав Закон «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли» №3006. Згідно з нормами документу, землі відумерлої спадщини та інше нерухоме майно передаються у комунальну власність територіальній громаді за місцем розташування спадщини.
Виключно за місцем розташування!
Як йдеться у пояснювальній записці до Закону №3006, сьогодні правом на отримання у комунальну власність майна відумерлої спадщини наділена територіальна громада не за місцем розташування нерухомого майна, а територіальна громада за місцем відкриття спадщини (здебільшого, це останнє місце проживання померлого). За таких умов, якщо місце відкриття спадщини не збігається з місцем розташуванням нерухомого майна, орган місцевого самоврядування у переважній більшості випадків взагалі не знає про наявність майна, яке може бути за рішенням суду передане до комунальної власності в порядку визнання спадщини відумерлою. Тому існує доцільність змінити вказаний законодавчий припис і надати право на отримання у комунальну власність нерухомого майна, що перебуває у складі відумерлої спадщини, територіальній громаді за місцем розташування цього майна. Таке майно (зокрема, земельні ділянки) в майбутньому має бути використане відповідним органом місцевого самоврядування для цілей розвитку територій.
Автоматизована взаємодія
На сьогодні також відсутній дієвий механізм отримання сільськими, селищними, міськими радами інформації щодо наявності об’єктів, які входять до складу відумерлої спадщини. Це є абсолютно неприпустимим в умовах, коли більшість інформації про нерухомість та її власників знаходиться в державних інформаційних системах в електронному вигляді, а тому забезпечити автоматизований механізм взаємодії між ними з метою виявлення майна, що входить до складу відумерлої спадщини, є можливим з технічної позиції. На думку авторів Закону №3006, така взаємодія, по-перше, значно пришвидшила б процес пошуку та виявлення такого майна, а по-друге, звільнила б органи місцевого самоврядування від необхідності самостійно формувати доказову базу при розгляді справи в суді.
Відсутній також механізм оприлюднення інформації про судові справи, порушені за заявами органів місцевого самоврядування про визнання спадщини відумерлою. На практиці таке повідомлення обмежується інформацією у місцевій пресі, що не дає змоги спадкоємцям, які з поважних причин пропустили строк прийняття спадщини та проживають в іншій місцевості, дізнатися про такі заяви й порушити в суді питання про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Зважаючи на це, доцільно внести зазначену інформацію до Спадкового реєстру та забезпечити її відкритість через офіційний сайт Міністерства юстиції України.
Проблеми з механізмом передачі
Серед іншого, існують також проблеми з управлінням нерухомим майном до набрання чинності рішенням суду про визнання спадщини відумерлою. Особливо це стосується земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Для збереження якісних характеристик та уникнення загрози забур’янення, найбільш доцільним є здійснення господарського обробітку таких ділянок шляхом надання їх в оренду до того моменту, поки право власності буде зареєстровано за територіальною громадою або спадкоємцями. Однак положення Закону України «Про оренду землі» дають змогу оформити орендні відносини лише власнику земельної ділянки, а не особі, яка управляє спадщиною до визнання її відумерлою.
Існує також питання щодо механізму передачі вказаних земельних ділянок в управління. Чинною нормою ч. 1 ст. 1285 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус (а в населених пунктах, де немає нотаріуса, відповідний орган місцевого самоврядування), у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, укладає договір на управління спадщиною з іншою особою. Проте реалізація такого положення пов’язана з додатковими витратами органів місцевого самоврядування на оплату послуг з управління майном. На думку законодавця, виходом з цієї ситуації є надання права управління земельною ділянкою, що входить до складу спадщини (у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту), безпосередньо сільській, селищній, міській раді за місцем розташування такої земельної ділянки.
Вимоги кредиторів задовольнити!
Згідно із Законом №3006, особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання чинності рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов’язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки.
Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом 1-го місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов’язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному ст. 1481 Земельного кодексу України.
Якщо на об’єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, то воно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.
Особи, які мають право або зобов’язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на безоплатне одержання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті громадян.
Коментарі
Сергій Біленко, Член Ради Асоціації «Земельна спілка України»
Прийнятий закон вирішує застарілу проблему використання земельних ділянок, власники яких померли, не залишивши спадкоємців. На практиці частка таких земель на одному полі іноді може складати до 10%. На період до визнання такої спадщини відумерлою (а він може бути дуже довгим, адже звертатися до суду місцеві ради не поспішають) ці ділянки знаходяться «у підвішеному стані», адже оформити право оренди було неможливо. Тому використовувалися різні напівлегальні схеми: укладення договорів охорони спадкового майна, договорів управління спадщиною тощо. Кожна з цих схем не була юридично бездоганною і мала безліч ризиків. Прийнятим законом проблема вирішена – орган місцевого самоврядування зможе передати земельну ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання чинності рішенням суду про визнання спадщини відумерлою. Позитивною нормою закону також є надання права ініціювати в судовому порядку питання визнання спадщини відумерлою не тільки органам місцевого самоврядування, а й кредиторам померлого, а також щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення власникам і користувачам суміжних земельних ділянок. Цією нормою, безперечно, користуватимуться орендарі інших земель масиву (поля), в якому знаходиться земельна ділянка, адже для них це є шляхом до легалізації її використання.
Мовчан Юлія, консультант з правових питань Української аграрної асоціації
Закон №3006 вирішує правову невизначеність з використанням земельної ділянки у проміжок часу, коли власник ділянки помер, строк дії договору оренди закінчився, а спадщина ще не визнана відумерлою. Цією земельною ділянкою розпоряджатимуться органи місцевого самоврядування, які зможуть передавати ділянку в оренду до моменту її реєстрації новим власником. Таким чином, на цей період вирішується питання використання землі за цільовим призначенням.
Олег Кулініч, Голова підкомітету з питань земельних відносин Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин ВР
Законопроект, яким врегульовується низка проблемних моментів, пов’язаних з відумерлою спадщиною, нарешті став законом. Мені, як одному з його авторів та ініціаторів, дуже приємно, що цей закон нарешті запрацює на практиці. Впевнений, що це одна з тих ініціатив, які насправді будуть корисними для громад. Закон допоможе легалізувати величезні земельні масиви відумерлої спадщини, що зараз перебувають поза правовим полем (їх обробіток взагалі ніяк не регулюється). Від цього, насамперед, страждають місцеві бюджети, які не отримують плати за землю. Таким чином, зазначені землі або були об’єктом для корупції, або ж взагалі «гуляли». При цьому облік сільськогосподарських земель відумерлої спадщини не ведеться, а офіційна статистика їх загальної площі відсутня. За приблизними підрахунками, місцеві бюджети втрачають від цього понад 1 млрд грн на рік.
Також важливим положенням проекту є звільнення органів місцевого самоврядування від сплати судового збору за подання до суду заяви про визнання спадщини відумерлою. На нашу думку, це спростить та прискорить процедуру легалізації «нічийних» земель.
Київець Олена, консультант з правових питань Української аграрної асоціації
Важливою новелою закону стало вирішення питання правової долі ділянок, які входять до складу спадщини та розташовані в різних територіальних громадах. До прийняття змін спадщина була неподільною, а всі землі відходили територіальній громаді за місцем смерті власника. Тепер ділянка переходитиме громаді за місцем її розташування, що цілком логічно, адже навіщо Києву ділянка, скажімо, в Полтаві?
Олександр Поліводський, юридичний радник Української аграрної конфедерації, партнер ПФ «Софія»
Закон – важливий і корисний. Він вирішує чимало процедурних питань як для орендарів землі, так і для можливих спадкоємців. Однак найважливіше, що тепер чітко визначено, хто може розпоряджатися землею після закінчення строку спадщини, а отже, хто має виконувати обов'язки, пов'язані із землею. Наприклад, якщо це рілля, її потрібно обробляти (до останнього часу такий обов'язок не можна було покласти ні на кого). Окрім того, Україна готується до відкриття ринку землі, тому вирішити питання з відумерлою спадщиною було вкрай важливо.
Роман Граб, експерт із земельних питань УКАБ
Мораторій на відчуження земель та прогалини в цивільному законодавстві призвели до того, що близько 1,8 млн га земельних ділянок с/г призначення, власники яких померли, перебували в законодавчому «вакуумі». Ці землі перебувають «у тіні», тобто не приносять доходів територіальним громадам, адже за них не сплачуються податки. Безперечно, ухвалений законопроект є важливим, адже він надасть можливість сільським радам належним чином оформити право комунальної власності на землю, яка наразі перебуває «у тіні».
Законопроектом передбачена спеціальна інформаційна система, що виявлятиме відумерлу спадщину, використовуючи відомості державних реєстрів. Система автоматично повідомлятиме територіальний орган про виявлене майно, яке може бути визнане відумерлою спадщиною. Документом також врегульовуються орендні відносини щодо земельних ділянок, власники яких померли. Договір оренди на таку землю продовжує свою дію, поки спадщина не буде прийнята спадкоємцем або органом місцевого самоврядування, який вже вирішить подальшу долю цієї ділянки.