Аналіз норм чинного земельного законодавства дозволяє виділити такі різновиди підстав набуття права власності на землю громадянами України: набуття за цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини, безоплатна передача із земель державної і комунальної власності (приватизація земель), виділення в натурі належної громадянам земельної частки (паю), набувальна давність та набуття права власності на земельну ділянку в разі переходу права на будівлю чи споруду.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Даний перелік, звичайно, не є остаточним й може бути розширеним, оскільки деякі підстави виступають лише родовим поняттям. Так, наприклад, під набуттям права власності на земельні ділянки за цивільно-правовими договорами потрібно розуміти придбання за договором купівлі-продажу, ренти, міни, набуття за договором дарування тощо. У даному випадку не можна оминути увагою й той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу (далі – ЗК) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об’єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу лише на конкурентних засадах (земельних торгах). У ЗК визначено також і форму земельних торгів. Відповідно до ст. 135 ЗК земельні торги проводяться у формі аукціону. Вибір даної форми є невипадковим, адже аукціони відомі здавна як одна з найефективніших форм ведення торгівлі. Зокрема, вчені-цивілісти (Мірошниченко А.М, Долгополова Л.М.), досліджуючи природу договорів, укладених на аукціонах, зазначають, що вони виникли ще в умовах рабовласницького ладу.