Протягом багатьох років риторика щодо ринку землі точилася навколо питання про те, відкривати його чи ні. Мораторій продовжувався, державні землі поступово виводили з‑під підмораторної форми, власники землі отримували орендну плату в розмірі 10 тис. грн на рік і всі вдавали, що всіх все влаштовує. Минуло 18 років і ми нарешті дійшли до етапу, коли риторика змінилася і вже вирішується питання щодо того, на яких умовах потрібно відкривати ринок. В суспільстві існує чимало страхів, пов'язаних з продажем сільськогосподарської землі, однак багато з них не мають під собою підґрунтя.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Головний тезис противників ринку землі пов'язаний з тим, що одразу ж після запровадження ринку іноземці скуплять всю нашу землю. Міжнародний досвід показує, що цього не відбулося в жодній країні світу, де був відкритий ринок землі, тому цього не має статися в нашій країні. Потрібно розуміти, що незважаючи на покращення рейтингу Doing Business, інвестиції в Україну залишаються достатньо ризиковими, більшість провідних банків світу не надаватимуть дешеві кредити своїм громадянам під інвестиції в нашу країну. До того ж важко уявити варіанти, з яких ринок буде запроваджений без будь-яких обмежень, в тому числі й тих, що стосуються акумулювання певних площ землі в одних руках.
Водночас у разі обмеження доступу іноземцям необхідно зрозуміти, що в нашій країні живуть і працюють багато іноземних фермерів, які фактично не матимуть можливості придбати землю через законодавчі обмеження. Чи не є це дискримінацією і як це може вплинути на подальші інвестиції в економіку нашої країни?