Знищення заради безпеки

Виробництво і продаж контрафактних товарів – це глобальна, пов’язана з багатомільярдним обігом проблема, що має серйозні економічні, соціальні та екологічні наслідки для країн і споживачів. Ця незаконна діяльність має не просто міжнародний, багатонаціональний і транскордонний характер, вона міжгалузева: підробляють майже всі товари загального вжитку, причому підробки є невіддільною частиною будь-якого асортименту продукції, а проблема контрафактних товарів стосується всіх галузей промисловості й усіх об’єктів права інтелектуальної власності (далі – ІВ). При цьому недоотримані правовласниками прибутки зумовлюють значне скорочення кількості робочих місць у кожній галузі, оскільки законні виробники та роздрібні торговці виготовляють і продають меншу кількість товарів, ніж це було б за відсутності підробок, тому, відповідно, беруть на роботу меншу кількість людей. Крім того, підробки ліків, іграшок, запасних деталей транспортних засобів, добрив та інших подібних товарів можуть серйозно зашкодити здоров’ю і безпеці споживачів, а недотримання високих стандартів якості в агрохімічній сфері створює загрозу масштабних техногенних катастроф.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Міжнародні експерти наголошують, що придбання підробок створюють ризик для здоров’я та безпеки самих споживачів, зростання екологічних проблем, а гроші, отримані від виробництва і продажу фальсифікованої продукції, спрямовуються, у тому числі, й на фінансування організованих злочинних та терористичних груп.

Необхідність спільної боротьби з порушенням прав ІВ та підробками визнає як держава, так і бізнес-спільнота. При цьому знищення підробок невідомого походження, які не відповідають стандартам безпечності, – головна мета боротьби з підробками, і саме таким чином держава захищає споживачів та ринок від негативного впливу фальсифікату.

Законодавче регулювання

Законодавство України, в тому числі спеціальні закони у сфері ІВ, передбачають можливість захисту прав ІВ у порядку цивільного, кримінального, адміністративного судочинства і на підставі норм митного законодавства. Відповідальність за порушення прав ІВ передбачена, зокрема, ст. 176, 177, 203¹, 229 Кримінального кодексу України (далі – ККУ). На підставі норм Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі – Угода TRIPS) у 2001 р. та 2003 р. до санкцій зазначених статей як додаткове покарання були включені конфіскація і знищення фальсифікованої продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення, що повністю відповідало вимогам ст. 46, 61 Угоди TRIPS, а також положенням ст. 237 Угоди про асоціацію України з ЄС.

Тоді ж до Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) була включена ст. 432, яка дозволила судам приймати рішення, зокрема щодо вилучення з цивільного обороту та знищення товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням прав ІВ, а також матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення цих товарів.

У 2016 р. законодавчою новелою, що вплинула на захист прав ІВ та боротьбу з підробками, стало прийняття ЗУ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» (далі – ЗУ №1019-VIII). Цим законом, крім іншого:

• ст. 96¹ ККУ («спеціальна конфіскація») викладено у новій редакції, відповідно до якої застосування спеціальної конфіскації можливе згідно зі ст. 176, 177, 203¹, 229 ККУ;
• із санкцій ст. 176, 177, 203¹, 229 ККУ виключено додаткове покарання – конфіскація і знищення відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення;
•  з низки санкцій статей ККУ, які не стосуються права ІВ, однак на практиці (ст. 204, 216, 321¹) іноді пов’язані з порушенням прав ІВ, також виключено конфіскацію відповідної продукції/сировини/обладнання.

Варто зазначити, що цей законопроект (№4054) був внесений Президентом України до парламенту 12.02.2016 р. і вже 18.02.2016 р. – прийнятий, тому зреагувати на запропоновані норми професійна спільнота не мала змоги. Водночас схожий за змістом законопроект (№2541а) вносився до парламенту у 2015 р., його детально обговорили та, зрештою, запропоновані зміни щодо виключення конфіскації та знищення із санкцій ст. 176, 177, 203¹, 229 ККУ отримали негативний юридичний висновок від Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.

Стосовно сутності прийнятих змін необхідно зазначити, що у ст. 96¹ ККУ спеціальна конфіскація визначається як примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна. Згідно із загальним порядком, конфіскована у дохід держави продукція може бути реалізована через систему Державної виконавчої служби України, що фактично дозволить легалізувати раніше вилучені підробки та продати їх зацікавленим особам.

У той же час задля убезпечення споживачів від неякісного і небезпечного фальсифікату країни встановлюють відповідні законодавчі норми, технічні регламенти та стандарти. Ч. 4 ст. 6 ЗУ «Про захист прав споживачів» забороняє введення в обіг фальсифікованої продукції.

Згідно з положеннями ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» продукція, яка потрапляє на ринок, серед іншого, повинна супроводжуватися такими документами:

• декларація про відповідність, якщо її складення передбачене технічним регламентом на відповідний вид продукції, а також відповідність такої декларації встановленим вимогам;
• супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);
• загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;
• документи щодо системи якості чи системи управління якістю;
• висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;
• документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо).

Ст. 1 ЗУ «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» до неякісної та небезпечної продукції відносить, у тому числі, продукцію, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів стосовно відповідних видів продукції щодо її споживчих властивостей і на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції.

«Перша ластівка»: контрафакт на військові потреби

У 2014 р. правоохоронці викрили приватного підприємця, який продавав фальсифіковану продукцію – змінні леза, картриджі з лезами, марковані торговельними марками відомого виробника. Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, правопорушнику був присуджений штраф у розмірі 17 тис. грн. Цивільний позов про порушення прав компанії на торговельні марки був задоволений повністю. А от щодо речових доказів судом було прийняте таке рішення: картонні коробки в розкладеному вигляді (упакування для лез) з торговельними марками конфіскувати та знищити, а леза для гоління, марковані торговельними марками відомого виробника (308 упаковок по 8 картриджів з лезами в кожній), – конфіскувати та безоплатно передати полку спеціального призначення військової частини, яка базується в Луганській області.

Оскільки підсудний визнав фактичні обставити та вину, справа розглядалась у скороченому порядку, тому суд не здійснював дослідження доказів, зокрема документа, в якому правовласник повідомляв про те, що не виготовляв вилучену продукцію, наводив ознаки її фальсифікації, а саме – невідповідність конструктивних елементів оригінальній продукції. Очевидним також є те, що суд не взяв до уваги письмове клопотання про необхідність знищення фальсифікату, яке базувалось на необхідності застосування норм зазначених вище міжнародних договорів.

Обґрунтовуючи передання підроблених лез військовим, суд послався на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», затверджене Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014, п. 11, 14 Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду та переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. №985, а також «неодноразові звернення від командирів військових частин щодо надання їм допомоги для забезпечення військовослужбовців…».

Наразі рішення судів оскаржені до суду касаційної інстанції, оскільки стосуються недопущення в обіг підробок невідомого походження та уникнення їхнього негативного впливу на здоров’я громадян України. У цій справі судді взяли на себе відповідальність за безпечність лез для гоління при їх використанні військовослужбовцями, знехтувавши законодавчо встановленими нормами, запровадженими в країні.

Підходи судів до знищення підробок

На противагу попередньому прикладу можна навести інші, де підходи судів до застосування процедури знищення підробок кардинально відрізнялись. Так, протягом останніх років суди застосовували додаткове покарання у вигляді знищення, зокрема й у справах про адміністративні правопорушення, коли подавалось клопотання про знищення з посиланням на норми Угоди TRIPS.

Приміром, у березні 2016 р. судом був винесений вирок, згідно з яким особу засуджено за ст. 229 ККУ, а фальсифіковану продукцію (олива) та матеріали, які використовувались для її виготовлення (тара, етикетки), – знищено, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

У вироку щодо засобів для гоління конфіскація та знищення застосовані до упаковок для лез із незаконним використанням торговельної марки, але не застосовані до фальсифікованих засобів для гоління, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

При цьому варто зазначити, що нещодавно той самий суддя, котрий виносив вирок щодо лез для гоління, розглядаючи протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 51² Кодексу України про адміністративні правопорушення, виніс постанову, в якій застосував знищення фальсифікованої продукції (балончиків з мастилом), хоча санкція згаданої статті знищення не передбачає. Певно, суд узяв до уваги подане клопотання про необхідність знищення фальсифікату. Постає запитання: чому суддя має таку кардинально протилежну практику щодо речового доказу (фальсифікату), та чи є його дії унікальними?

Відповідаючи на це запитання, слід звернути увагу на те, що колегія апеляційного суду за участі тих же суддів, які переглядали вирок щодо засобів для гоління, раніше переглядала інший вирок суду за ст. 229 ККУ, яким застосоване знищення підроблених годинників, та залишила його в силі.

Прибічники норми про спеціальну конфіскацію або передання фальсифікованої продукції відповідним установам/зацікавленим особам на їхнє прохання пояснюють такі кардинально протилежні рішення судів нормами ЗУ №1019-VIII.

Разом з тим залишаються незрозумілими логіка й мотиви, якими керувалися судді, застосовуючи норми ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПКУ), що дозволяють приймати різні рішення щодо розпоряджання речовими доказами.

На думку правовласників, норми ЗУ «Про захист прав споживачів», які забороняють введення в обіг фальсифікованої продукції, фактично відносять таку продукцію до вилученої з обігу, тому суди мали б однозначно застосовувати положення п. 3 ч. 9. ст. 100 КПКУ.

Варто також звернути увагу на те, що з моменту набуття чинності ЗУ №1019-VIII і до часу підготовки цієї статті (01.08.2016 р.) в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні 6 вироків за ст. 229 ККУ: в 5 з них застосовано знищення речових доказів (фальсифікованої продукції), а в 1 (оскарженому на цей час до касаційної інстанції) – ні.

Можливі дії

Необхідно повернутися до практики знищення контрафакту, матеріалів і обладнання для його виготовлення, оскільки це є головним фактором недопущення повторного потрапляння продукції невідомого походження та якості до споживачів в Україні.

Юристи-практики вважають, що неоднозначність підходів у питаннях спеціальної конфіскації/знищення може бути усунута шляхом прийняття проекту ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав у сфері інтелектуальної власності та захисту цих прав», який наразі розміщений на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України для обговорення та яким, зокрема, пропонується повернутися до попередньої редакції ст. 176, 177, 203-1, 229 ККУ, які містили додаткове покарання у вигляді конфіскації та знищення відповідної (фальсифікованої) продукції, знарядь і матеріалів, що спеціально використовувались для її виготовлення.

При цьому, беручи до уваги фактичну тривалість законотворчого процесу щодо реформування сфери ІВ та пов’язаних з нею законодавчих змін, більш дієвим способом врегулювання цього питання вбачається проведення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ узагальнення справ цієї категорії та надання відповідного роз’яснення.