Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів/послуг однієї особи, від товарів/послуг інших осіб. Згідно із Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», знак (торговельна марка) — це позначення, за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Таким чином, виходячи з визначення торговельної марки, властивість вирізняти товари або послуги різних осіб, тобто мати розрізняльну здатність, є основною її функцією. Розрізняльна здатність характеризується наявністю у позначення певних індивідуальних ознак, за допомогою яких споживач має можливість вирізняти товари або послуги одних осіб з‑поміж таких самих товарів або послуг інших осіб.
Згадана норма українського законодавства підкріплена ст. 6 quinquies (В) Паризької Конвенції про охорону промислової власності, в якій зазначено, що товарні знаки можуть бути відхилені чи визнані недійсними лише у трьох випадках, одним з яких є наступний. Якщо знаки позбавлені будь-яких відмітних ознак або складені виключно зі знаків чи вказівок, що можуть застосовуватися у торгівлі для позначення виду, якості, кількості, призначення, вартості, місця походження продуктів чи дати їх виготовлення. Ця норма поширюється також на знаки, що стали загальноприйнятими у повсякденній мові чи у добросовісних та узвичаєних торговельних звичаях країни, де витребовується охорона.
Наявність у позначення розрізняльної здатності є одним із головних абсолютних критеріїв його охороноздатності. При цьому не існує чіткого визначення торговельних марок, яким притаманна розрізняльна здатність. Натомість надані критерії, за якими можна визначити, що позначення не володіє останньою.