 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Наразі ми всі живемо у високотехнологічному, інформаційному суспільстві. Інтернет настільки сильно вкорінився в нашому повсякденному житті, що кожна людина майже повністю оповита цією «світовою павутиною». Перехід суспільства до інформаційної ери, безсумнівно, відкрив для всього людства низку переваг, серед яких: доступ до знань, нових технологій, безкордонного спілкування тощо.
Але там, де є переваги, завжди знайдуться й недоліки. Однією з найбільших і наймасштабніших проблем цифровізації стала проблема так званого піратства. Для того щоб зрозуміти, наскільки цей фактор глибоко вкорінився у нашій свідомості, слід лише подумати про асоціації, які виникають у нас, коли ми чуємо слово «пірат». Впевнений, у багатьох після образів бандитів сомалійських піратів або героїв пригодницького фільму «Пірати Карибського моря» на думку спадає образ такого собі хакера, який здатен здобути будь-яку інформацію та «подарувати» її безкоштовно всім охочим.
На жаль, таке лояльне та поблажливе ставлення до сучасних піратів, які надають у відкритому доступі різноманітні фільми, літературу, програми, ігри, музику тощо, при цьому не сплачуючи жодних коштів правовласникам, є вкрай неправильним та деструктивним, і ось чому:
-
Піратство є крадіжкою. Пірати крадуть об’єкти інтелектуальної власності в осіб, які вкладали свої сили й кошти у створення того чи іншого продукту.
-
Піратські продукти часто містять віруси, шкідливий код або інші загрози для безпеки. Окрім того, пірати часто отримують за це додаткові кошти від зацікавлених осіб.
-
Піратські продукти нерідко містять модифікації, які можуть збирати особисті дані користувачів без їхньої згоди. Це створює ризик порушення конфіденційності та приватності користувача.
-
Піратство може вплинути на індустрії та компанії, що створюють контент і продукти, і призвести до втрати робочих місць у цих секторах.
Всі цивілізовані країни світу вже давно ведуть боротьбу з піратством. Одним із основних і фундаментальних інструментів боротьби з ним є включення до норм національного законодавства відповідальності за відповідні неправомірні дії.
Україна не є винятком. У нашій країні вже давно діє Закон України «Про авторське право і суміжні права», а з 1 січня 2023 року набула чинності нова версія цього законодавчого акта — Закон №2811. Водночас ще у 2022 році Верховна Рада України підтримала законопроєкт, який посилює відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав. Згаданий законопроєкт був євроінтеграційним, а його прийняття стало важливим кроком на шляху України до вступу в ЄС.
Так, 29 грудня 2022 року набув чинності Закон України №2803-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо відповідальності за порушення авторського права і (або) суміжних прав» (далі — Закон №2803-IX).
Законом №2803-IX було викладено ст. 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) у такій редакції:
«Незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності або інше умисне порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняються законом, тягне за собою накладення штрафу від 50 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення».
Переводячи у грошовий еквівалент, за нинішньою редакцією ст. 512 КУпАП, відповідальність за описані вище дії становить від 850 грн до 5100 грн. У попередній редакції КУпАП розмір штрафу був у межах від 170 грн до 3400 грн.
Щодо кримінальної відповідальності, то ч. 1 ст. 176 Кримінального кодексу України (далі — ККУ) було викладено в такій редакції:
«1. Незаконне відтворення, використання та розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, інших творів, а так само незаконне відтворення, використання та розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг, кардшейрінг або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, караються штрафом від 300 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк».
Отже, кримінальне законодавство наразі передбачає три альтернативних санкції як покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 176 ККУ, серед яких:
-
штраф у розмірі від 5100 грн до 17 000 грн;
-
виправні роботи на строк до двох років;
-
позбавлення волі на строк до двох років.
При цьому для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 176 ККУ обов’язковою умовою є завдання матеріальної шкоди у значному розмірі, якою є шкода, розмір якої у 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Якщо порівняти з попередньою редакцією ККУ, то раніше штраф становив від 3400 грн, а позбавлення волі передбачалося тільки у випадку заподіяння серйозних збитків автору.
Посилення відповідальності справді є важливим етапом боротьби з піратством та викорінення цього явища в Україні. Водночас правові норми мають дійсно застосовуватись, а компетентні органи повинні притягати правопорушників до відповідальності. Без належного правозастосування жодні правові норми не матимуть будь-якого сенсу, тому сподіваюся, що на практиці ми також зможемо спостерігати випадки притягнення до відповідальності за відповідні правопорушення.