Цікавим є те, що реєструючись на новому сайті, завантажуючи додаток у гаджет чи заповнюючи чергову анкету на сайті, ми навіть не замислюємося над тим, що стаємо жертвою не просто добровільного надання особистих персональних даних, а допомагаємо достатньо непогано на цьому заробити. Персональні дані, опубліковані в мережі, зібрані або передані будь-яким іншим способом, стають цінним надбанням багатьох сторін (держави, політичних сил, комерційних установ, приватних осіб) та перетворюються в один з найбільш цінних і запитуваних «товарів».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
«Моє особисте життя — це персональне». Мабуть, кожен зараз так подумає. Ймовірно, хтось згадає ст. 32 Конституції України, в якій зазначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте та сімейне життя, окрім випадків, передбачених Конституцією України. Також варто згадати ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій з 1990 р. зазначено, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Однак персональні дані — це валюта сучасного світу. В сучасному світі без персональних даних неможливо уявити функціонування починаючи з невеличкої маркетингової компанії до таких «легенд» цифрового бізнесу як Facebook, Google тощо. Згідно з дослідженням ICO Bench, у 2018 р. світовий прибуток від використання персональних даних сягнув понад 250 млрд доларів США. Ситуація з персональними даними стала неабияким поштовхом для більшості країн світу у прийняті термінових заходів посилення контролю з боку держав.