Україна суттєво посилила захист прав інтелектуальної власності на законодавчому рівні. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності», який було ухвалено у березні 2023 року, імплементовано європейські стандарти щодо загальних зобов'язань, цивільних заходів, процедур і засобів захисту IP-прав — це передбачено Угодою про асоціацію між Україною і ЄС. Цей крок став фінальним у марафоні з виконання зобов’язань України перед ЄС в IP-сфері.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Але для того, щоб захист прав інтелектуальної власності був ефективним, він має бути комплексним. І йдеться не лише про запровадження передових європейських інструментів у національне правове поле, а й про належне застосування цих механізмів на практиці.
Судовий аспект
Першу скрипку в комплексному захисті IP-прав грають суди. Левову частку IP-спорів розглядають суди господарської юрисдикції. Проаналізуймо деякі цифри. У 2020 році на розгляді господарських місцевих судів перебувало 762 справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, у 2021 році — 753, а у 2022-му кількість справ різко зменшилася — 235. Статистика апеляційних господарських судів відображає цю тенденцію: у 2020 році було розглянуто 194 апеляційні скарги в цій категорії спорів, у 2021-му — 320, у 2022 році — 118.
Тенденції розгляду IP-спорів господарськими судами у 2022 році свідчать про декілька факторів. По-перше, спочатку через пандемію, а потім — повномасштабне російське вторгнення знизилася ділова активність бізнесу, а потреба захищати права інтелектуальної власності в складних і тривалих судових процедурах відійшла на другий план. По-друге, знизилися процесуальні спроможності самої судової системи. Через активні бойові дії та тимчасову окупацію росіянами частини території України не функціонують понад 80 судів. Також гострою залишається проблема дефіциту суддів: за інформацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, станом на кінець вересня вакантними є 1407 посад у місцевих судах, 688 — в апеляційних, 40 посад — у Верховному Суді.
Цікаво, що серед вакантних Комісія зазначає й усі 30 посад у Вищому суді з питань інтелектуальної власності (IP-суд), який на папері було створено ще у 2017-му. Цей рік став знаковим для IP-спільноти України, адже для професійного і стабільного судового захисту прав інтелектуальної власності було створено спеціалізований суд. Проте фактично IP-суд так і не запрацював, а конкурс для кандидатів на посаду судді цього суду було поставлено на паузу невдовзі після його оголошення.
У багатьох розвинутих країнах світу діють спеціалізовані IP-суди — Патентний суд Великої Британії, Федеральний патентний суд Швейцарії, Федеральний патентний суд Німеччини. Також такі суди є у Фінляндії, Швеції, Сингапурі, Португалії, Таїланді, Туреччині, Китаї. Тому, створюючи спеціалізований IP-суд, Україна продемонструвала міжнародним партнерам свою готовність до посилення захисту інтелектуальної власності, а відтак заохочення інвестицій і стимулювання розвитку інновацій.
Очевидно, що в умовах повоєнної відбудови держави запуск роботи IP-суду є одним із вагомих інструментів комплексного захисту прав інтелектуальної власності як запоруки підвищення інвестиційної привабливості України. Розбудова інноваційної економіки неможлива без ефективних гарантій захисту права інтелектуальної власності, які може забезпечити саме IP-суд.
Серед основних проблем захисту інтелектуальної власності, які може вирішити запуск IP-суду (і на які очікує професійна спільнота), зокрема, є: вирішення конфлікту різних юрисдикцій у спорах IP-сфери; забезпечення формування єдності судової практики в питанні застосування судами IP-законодавства; суттєве скорочення строків розгляду спорів; підвищення якості рівня захисту прав завдяки кадровому складу суддів, які матимуть спеціальні знання у сфері (відповідну спеціальну освіту та досвід практичної діяльності).
IP-спільнота має певні побоювання щодо доступу до правосуддя IP-суду, оскільки його місцезнаходженням є м. Київ. Але на цей аргумент у нас є щонайменше два контраргументи: сьогодні суди активно застосовують інститут відеоконференції — попри певні технічні труднощі, цей механізм зарекомендував себе загалом позитивно. Крім цього, в липні 2023 року набрав чинності Закон України №3200-IX щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів для участі в судових процесах. Серед іншого, цим Законом визначено, що суд вчиняє процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), що забезпечує обмін документами (підсистеми «Електронний суд»).
До речі, ІР офіс ще у квітні цього року долучився до системи е-суду та зареєстрував офіційну електронну адресу в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Це суттєво прискорює взаємообмін процесуальними документами між ІР офісом, судами та іншими учасниками судових процесів, у яких ми беремо участь.
Альтернативні шляхи
ІР офіс активно працює над запуском адміністративного механізму оскарження рішень національного органу інтелектуальної власності (функції якого виконує ІР офіс). Йдеться про Апеляційну палату, яка розглядатиме заперечення на рішення щодо набуття прав на IP-об'єкти, заяви про визнання прав на IP-об'єкти недійсними повністю або частково, заяви про визнання торговельної марки добре відомою в Україні та інші питання, які законом віднесені до її компетенції. Наразі регламентні документи, необхідні для запуску роботи Апеляційної палати, перебувають на погодженні у профільному міністерстві.
Адміністративний механізм оскарження є невіддільним елементом комплексного захисту ІР-прав, і ми робимо все від нас залежне, щоб запустити його якомога швидше. А третім елементом «захисної тріади» є розвиток альтернативних способів вирішення спорів, чільне місце в яких займає медіація.
Впровадження альтернативних механізмів вирішення спорів ІР офіс визначив одним із напрямів своєї діяльності. Зокрема, під патронатом ІР офісу сформовано Центр медіації та посередництва. Основним його завданням є сприяння мирному врегулюванню спорів шляхом ознайомлення всіх стейкхолдерів із процедурою медіації, її особливостями та перевагами. Розвиток такого Центру передбачено Меморандумом про взаєморозуміння щодо співробітництва у сфері інтелектуальної власності, який було підписано між Міністерством економіки України та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (WIPO) в липні 2023 року.
ІР офіс уже затвердив низку документів для запровадження сервісу ІР-медіації: Правила проведення медіації у сфері інтелектуальної власності, які визначають процедуру її проведення; Положення про Реєстр медіаторів, які залучаються до вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності; та Кодексу професійної етики, який встановлює професійні стандарти якості надання послуг із забезпечення підготовки та проведення медіації при вирішенні спорів у сфері інтелектуальної власності та визначає етичні принципи поведінки медіаторів, які залучаються до цього процесу.
Швидше, вигідніше, ефективніше
Чому медіація може стати найкращим варіантом для вирішення суперечок у сфері інтелектуальної власності? Однією з найпривабливіших переваг є економія часу. На практиці процедура медіації займає не більше 15-20 годин, водночас розгляд ІР-спору в суді може тривати роками. Крім цього, в українських реаліях наявність судового рішення, яке вступило в законну силу, аж ніяк не гарантує його виконання. Медіація ж може розвантажити судову систему від складних (а ІР-спори є саме такими) і тривалих спорів та стати запорукою швидкого розв’язання конфлікту.
Потрібно враховувати й той факт, що для ІР-сфери економія часу — це нагальна потреба, адже щороку кількість різновидів інтелектуального продукту розширюється. Якщо раніше традиційно йшлося про такі результати творчої діяльності, як твори літератури, мистецтва, науки, то сьогодні — про технічні інновації та розробки в галузі високошвидкісних інформаційних технологій, характерною рисою яких є їх швидкозмінність, а тому вони потребують оперативного захисту.
Іншими перевагами медіації є збереження ділової репутації та конфіденційність. Згадаймо гучний скандал навколо Calvin Klein: компанія змушена була сплатити штраф у мільйон доларів за скандальну рекламну кампанію джинсів, в якій на фотографії відтворено відомий біблійний сюжет із Таємної вечері. Ось тільки замість апостолів — роздягнені моделі. Позов у суді ініціювала Римська церква. Або інший приклад підходу «вирішимо в суді»: компанія H&M для нової лінії спортивного одягу New Routine зробила фото та відеоролики на тлі стіни з графіті американського вуличного художника Revok (Джейсона Вільямса) без дозволу художника. Вільямс вимагав припинити поширення реклами, яка порушує його права, однак H&M заявила, що художник не може володіти авторським правом на роботу, створену з порушенням закону, і що графіті по суті є не предметом мистецтва, а актом вандалізму. Позиція компанії обурила художників з усього світу. Вони почали критикувати бренд і закликати до бойкоту його одягу. Після цього компанія публічно перепросила, втративши колекцію та значні кошти на судовий процес. Якби сторони застосували медіацію до вирішення цих суперечок, то громадськість про них і не дізналася б.
Спори та конфлікти негативно впливають на репутацію та імідж, підвищують ризик збитків і шкоди, створюють додаткові фінансові тягарі, а також здатні зруйнувати завойовану роками довіру. Судові процеси — це, як правило, не конфіденційно: величезний масив інформації про спір і його сторони, процесуальні судові рішення за законом мають публікуватися у відкритих джерелах на офіційних сайтах. Натомість медіація — це про збереження ділової репутації та іміджу, адже вся інформація, яку медіатор отримує в процесі проведення переговорів від учасників, є конфіденційною та не підлягає розголошенню. Сторони також можуть вирішити, що навіть їхня участь у процедурі медіації є конфіденційною.
Крім цього, до переваг медіації можна додати значну економію коштів (адже в медіації працює принцип «час — гроші»; сторони можуть домовитися про терміни медіації; не потрібно платити судові збори), а також можливість ухвалення взаємовигідного, ефективного та практичного рішення. За загальним правилом, суд розглядає справу в межах предмета позову, а медіація, навпаки, передбачає адаптивність та альтернативність — сторони є вільними в напрацюванні та обранні варіанта рішення і не пов’язані обмеженнями, які існують під час звернення до суду. Водночас для медіації ключовим є принцип win-win: досягнута за результатами процедури медіації домовленість буде враховувати та відповідати інтересам кожної зі сторін. На відміну від інших способів врегулювання спорів, медіація має більшу ймовірність зберегти відносини між сторонами та зробити реальною подальшу співпрацю.
Успішно працює за кордоном
Медіація вже давно успішно працює в правових системах більшості розвинених держав, серед яких США, Австралія, Велика Британія. WIPO створила Центр з арбітражу та медіації ще у 1994 році. Сьогодні Центр долучається до розгляду значної кількості справ: йдеться як про договірні спори (наприклад, патентні та програмні ліцензії, угоди про сумісництво торговельних марок, угоди про розподіл фармацевтичних товарів та угоди про науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки), так і позасудові спори. За статистикою показників 2013-2022 років WIPO, 70% спорів вирішуються за результатами проведення процедури медіації.
А ось два яскравих приклади успішної медіації у справах, розпочатих у Відомстві інтелектуальної власності Сингапуру (IPOS). Приклад перший: європейський університет, який має фармацевтичні патентні заявки в кількох країнах, домовився про ліцензійну угоду з європейською фармацевтичною компанією. Остання погодилася на цю пропозицію, сторони почали переговори щодо ліцензійної угоди, але так і не змогли порозумітися упродовж наступних трьох років. Тоді сторони подали спільний запит на посередництво WIPO. Завдяки одноденній зустрічі за участю медіатора сторони визначили проблемні питання та поглибили розуміння правових обставин. Після цього сторони продовжили переговори між собою та досягли мирової угоди.
Приклад другий: сингапурська будівельна компанія подала заперечення в IPOS проти заявок на реєстрацію трьох торговельних марок, стверджуючи, що їхні ключові компоненти подібні до ТМ компанії. Ці заявки подали три комерційно пов’язані організації, розташовані в Сингапурі, Малайзії та Індонезії. Крім цього, сторони протягом тривалого часу мали міжнародні комерційні спори та суперечки щодо інтелектуальної власності. Для вирішення цих спорів сторони долучили Центр WIPO. За результатами одноденної сесії медіації сторони врегулювали суперечки щодо ТМ, а через чотири місяці після початку медіації — й інші комерційні спори.
Сьогодні впевнено можна говорити, що медіація є ефективною процедурою, яка спрямована на полегшення спілкування між сторонами та допомогу сторонам примиритися. На відміну від судового процесу (який є змагальним), у медіації немає переможців і переможених, а є сторони, які досягли компромісу.
Ми в ІР офісі спостерігаємо відновлення ділової активності бізнесу. Про це свідчить навіть той факт, що національні та іноземні заявники дедалі частіше подають заявки на отримання охоронних документів, а це означає, що інтерес до захисту ІР-прав також зростатиме. Крім цього, відбуваються й загальні зміни парадигми соціально-економічного розвитку та утвердження принципів громадянського суспільства. Еволюціонує культура захисту інтелектуальної власності, активно розвиваються нові для правової системи України інститути, які за своїм змістом є елементами європейської правової культури. Тому м ипереконані, що українське суспільство сьогодні як ніколи готове до альтернативних методів залагодження конфліктів, зокрема й в ІР-сфері.