Вже минуло 1,5 місяця відтоді, як армію виконавців судових рішень поповнили перші «приватники» (вручення перших посвідчень приватних виконавців відбулося 07.07.2017 р. – прим. ред.). Станом на середину серпня в Єдиному реєстрі приватних виконавців вже можна нарахувати кілька десятків імен першопрохідців, які встигли пройти всю законодавчу процедуру від початку (подання заяви про проходження навчальних курсів в Інституті права та післядипломної освіти Мін'юсту) до фінального акорду повноцінного старту роботи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Поки серед звичайних громадян не вщухають дискусії про те, чим займатиметься такий новий фахівець, ми не зупиняємося на суто цитуванні законодавчих норм, а досліджуємо досвід перших. Сподіваємося, цей матеріал стане у нагоді як тим, хто ще не визначився зі зміною спеціалізації/професії у галузі права, так і для тих, хто скоро студіюватиме правову науку за університетською партою.
Перше питання, яке спадає на думку: «Чим мотивоване бажання стати приватним виконавцем?». Всі правники, яких опитала «Юридична Газета», свій вибір пояснюють дуже просто – попередній досвід роботи або в структурі ДВС, або робота з виконавчою службою як з боку стягувача, так і з боку боржника. Тобто фактично є розуміння того, як функціонує структура, а також як із цим доведеться мати справу у своїй роботі в майбутньому. Більшість з-поміж опитаних – це юристи з багаторічним стажем, у тому числі адвокатським. Вони в один голос стверджують, що впевнені, «нові виконавці» здатні змінити підходи до виконавчого провадження.
Також серед мотиваційних факторів не можна не враховувати новизну таких спеціалістів на ринку та фінансове питання винагороди приватного виконавця. Для прикладу, адвокат Максим Костін, відповідаючи на питання щодо мотивації вступу в професію, відверто зазначив, що «професія приватного виконавця зацікавила, передусім, з фінансової позиції». Він вважає, що у зв’язку з відсутністю конкуренції та значним обсягом невиконаних судових рішень, попит на послуги приватних виконавців буде на високому рівні.
Схожу думку має Наталія Клименко, правник, кандидат у приватні виконавці, яка нещодавно лише отримала направлення на стажування. Вона стверджує, що для неї дуже цікавим є ринок [приватного виконання].
«Сьогодні ринок юридичних послуг перенасичений і зайняти в ньому нішу, яка б забезпечувала стабільність клієнтського потоку, достатньо складно навіть для професійного юриста. Водночас горизонти для діяльності приватного виконавця – відкриті. Ринок тут вільний і лише починає формуватися, а низький рівень виконання рішень (насамперед, судових) породжує попит на ньому. Відповідно, це спонукає замислитися над освоєнням професії приватного виконавця», – аргументує свою позицію пані Клименко.
Варто зазначити, що основна фінансова мотивація приватного виконавця за законом складається з офіційної винагороди у розмірі 10% від стягнутої суми (вартості майна) та/або від 2-х (для фізичних осіб) до 4-х (для юридичних осіб) мінімальних заробітних плат за рішеннями немайнового характеру, а також можливості отримання додаткової винагороди, яка встановлюється за домовленістю зі стягувачем.
Отже, приватні виконавці надалі працюватимуть у сфері виконавчого провадження поряд із державними, проте, як передбачається законом, їм не підвідомчі певні категорії справ, що залишаються виключно у віданні державних виконавців. При цьому певною мірою до них встановлюються більш жорсткі вимоги (у порівнянні з державними), а саме: стаж у галузі права після отримання диплома не менше ніж 2 роки, мінімальний 25-річний вік та складання кваліфікаційного іспиту.
На наше питання про те, наскільки це є виправданими, к.ю.н. (до того адвокат, а тепер приватний виконавець) Андрій Авторгов відповів, що це є повністю виправданим. «На мою думку, це не до приватних виконавців встановлені жорсткі вимоги, а до державних виконавців вони досить ліберальні. В країнах, де інституту приватного виконання декілька сотень років, потрапити в цю професію досить непросто», – пояснює він.
Також із цим погоджується інший досвідчений юрист та адвокат, а зараз приватний виконавець Дмитро Ляпін: «Вважаю, що це виправдано, оскільки приватний виконавець має працювати самостійно і брати на себе повну відповідальність за свої рішення та дії. Приватному виконавцю не буде з ким погодити своє рішення, як це відбувається у такій роботі».
Як же стати приватним виконавцем? Навчитися (пройти стажування) та скласти іспит! Знання мови, громадянство/дотримання вимог щодо освіти/стажу/віку – перший крок. Якщо бажаєте стати приватним виконавцем, до іспиту слід готуватися як теоретично (норми закону) та практично (виконавчі документи), так і фінансово, адже за навчання та отримання посвідчення приватного виконавця доведеться заплатити.
Процедура також передбачає активну комунікацію з Мін'юстом (подання відповідних заяв тощо) та звичку слідкувати за розділом новин його офіційного сайту (до речі, там є можливість підписатися на розсилку на скриньку), де час від часу публікуються новини із заголовком «До відома осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця» (про старт навчання, іспити тощо).
Після успішного складання іспиту та отримання посвідчення потрібно обладнати робоче місце приватного виконавця, пройти його перевірку, оплатити страхування, отримати запис свого прізвища в реєстрі. Після усього цього можна починати працювати. Однак про все по черзі.
Навчи мене, якщо зможеш
Підготовка кандидатів у приватні виконавці до стажування (якщо не звільнені) та іспиту відбувається на базі Інституту права та післядипломної освіти Міністерства протягом 23-х днів відповідно до Плану навчальних курсів (можна знайти на сайті установи) та коштують 6100 грн. Оголошення про набір, як уже зазначалося, з'являються попередньо на сайті Міністерства.
Ми попросили приватних виконавців та осіб, які вже пройшли етап навчання, прокоментувати програму навчання, а також наскільки корисними були курси для вже дипломованих правників. Варто відзначити, що ми отримали переважно схвальні відгуки, але з окремими нюансами. Приватні виконавці/кандидати у виконавці зауважили, що на лекціях поряд з теоретичною частиною значна увага була присвячена розгляду практичних ситуацій. Це дало змогу краще зрозуміти проблемні моменти Закону «Про виконавче провадження», обговорити практичні аспекти діяльності виконавців.
Дмитро Ляпін зазначає, що особисто йому навчання дало можливість, насамперед, зрозуміти виконавче провадження безпосередньо з позиції виконавця. «До навчання я розумів виконавче провадження з іншої позиції. Це пов'язано зі специфікою роботи як адвоката-представника сторін виконавчого провадження (стягувача чи боржника)». Однак приватний виконавець зауважує, якщо говорити про кінцеву мету навчання, а саме про складання іспиту, то головною тут все ж таки є самостійна підготовка.
У свою чергу, адвокат Максим Костін вважає, що у процесі навчання потрібно приділяти більше уваги саме практичним моментам діяльності виконавців. На підтвердження своєї думки він наводить аргумент про те, що «під час навчання не було окремого предмета, який би стосувався підготовки процесуальних документів, а це є одним з етапів кваліфікаційного іспиту».
Окрім того, один з наших правників-респондентів поскаржився на технічну частину. Володимир Блащук, кандидат у приватні виконавці, який нещодавно розпочав стажування (м. Київ), зауважив, що у навчальному корпусі не було wifi-з'єднання, а обладнання було в поганому стані (не горіло світло, були зламані стільці тощо). Принагідно відзначимо, що Інститут права та післядипломної освіти Мін'юсту пропонує для слухачів курсів з інших міст платне проживання, інформація про ціни розміщена на сайті установи.
Водночас приватний виконавець Закарпатської області Іван Крегул, який потрапив до першої хвилі навчання, розставляє два важливих акценти: «З одного боку, перебування у стінах Інституту загалом змінило мої погляди на виконавче провадження. З іншого боку, постає питання стосовно доцільності проведення такого навчання перед іспитом. Окремі твердження про те, що кваліфікаційний іспит не має сприйматися як бар’єр на шляху до професії приватного виконавця, а виключно як конкурсна процедура для визначення кращих серед кращих наштовхують на думку про те, що якщо кваліфікаційний іспит не є бар’єром, то обов’язкове навчання в Інституті, втрачаючи свою практичну цінність, де-факто виступає як перепона на шляху до професії».
Свою позицію він аргументує том, що програма навчання, затверджена Міністерством юстиції, не дає вичерпних знань, необхідних для успішного складання кваліфікаційного іспиту приватних виконавців, а проходження навчання жодним чином не підтверджує здобуття знань саме в Інституті.
«Приходять люди, яких штовхає ентузіазм та бажання отримати знання, необхідні для успішного складення кваліфікаційного іспиту. Поряд з ними навчання проходять особи, у яких загальна кількість днів, проведених на заняттях – два (перший день навчання і день отримання сертифікату). При цьому такі особи на рівних правах беруть участь в іспиті. Про те, що явка на заняття не обов’язкова, говорити вголос не прийнято», – ділиться інформацію пан Крегул.
Який вихід з цієї ситуації?
«Скасування навчання, наприклад, для тих, хто звільняється або пройшов стажування, дає можливість скласти кваліфікаційний іспит. Особи, які його не склали, в обов’язковому порядку повинні пройти навчальний процес. Зрозуміло, що інститут приватних виконавців – явище нове в українському суспільно-правовому полі. Тому актуальними можуть бути різноманітні тренінги для охочих поповнити свій багаж знань та навичок, за умови детального теоретичного осмислення плану подачі інформації та практичних тем з судового виконання», – вважає приватний виконавець Закарпатської області.
Стажування: окремі моменти
Маючи бажання працювати приватним виконавцем у майбутньому, напевно, краще отримати досвід у сфері права не менше ніж 1 рік в одній з юридичних професій, що звільняють від проходження цього етапу (за законом від стажування звільнені особи, які мають стаж роботи державного виконавця/адвоката/нотаріуса/арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не менше ніж 1 рік – прим. ред.). Кандидатам у приватні виконавці, які не мають подібного досвіду, слід готуватися до паперової роботи: подати відповідну заяву, отримати направлення про проходження, скласти план стажування, пройти стажування протягом 1 місяця, отримати довідку/свідоцтво про проходження стажування (повноцінний законодавчий перелік необхідної документації закріплений законом).
Варто зазначити, що не всі кандидати у приватні виконавці, які перебувають на етапі стажування/підготовки до іспиту, були готові коментувати «Юридичній Газеті» свої враження від процесу здобуття омріяного свідоцтва. Особи, які вже отримали документ, стверджують, що процес стажування досить складний та бюрократизований. Зокрема, Іван Крегул зауважує, що листування з Міністерством юстиції щодо місця проходження стажування може тривати більше ніж 1 місяць.
Якщо говорити про місце стажування, то критерії його визначення м законодавчо не закріплені. Наталія Клименко, яка нещодавно отримала направлення на стажування, з власного досвіду говорить, що зареєстроване місце проживання точно не є визначальним критерієм для направлення на стажування.
«Багато кандидатів, зареєстрованих у м. Києві, отримали направлення на стажування до Управління державної виконавчої служби у Чернігівській області. Думаю, одним із критеріїв визначення місця стажування є навантаження на те чи інше управління ДВС, до якого направляється кандидат у приватні виконавці, різноманітність категорій виконавчих проваджень, що знаходяться на виконанні в управлінні, ефективність роботи державних виконавців управління ДВС. Останнє слово щодо місця стажування кандидата у приватні виконавці все ж залишається за Департаментом державної виконавчої служби Мін’юсту, однак, думаю, що обґрунтовані побажання особи, зазначені у заяві про направлення на стажування, також є одним із факторів, які впливають на визначення місця стажування», – ділиться досвідом пані Клименко.
Водночас, на думку Андрія Авторгова, норму про звільнення від стажування можна дещо доповнити: «Я вважаю, що для осіб, які звільнені від стажування, варто було б передбачити в «Порядку доступу до професії приватного виконавця» можливість проходження стажування у разі виявлення ними такого бажання». Чи були б охочі?
Іспит на професію
Найважливіший етап усього процесу отримання свідоцтва приватного виконавця – це складання кваліфікаційного іспиту. Крім інтенсивної підготовки до іспиту, кандидати, які пройшли навчання та стажування, мають паперові роботу. Їм необхідно подати відповідну заяву та низку документів у тому числі інформаційну довідку ЄДР осіб, що вчинили корупційні правопорушення та податкову декларацію) та отримати допуск. Далі – підготовка та іспит. Порядок складання кваліфікаційного іспиту в деталях описує затверджений Мін'юстом підзаконний акт. Відбувається таке оцінювання у 3 етапи: тестові питання теоретичної частини, ситуаційні завдання та практичні завдання.
За словами правників, які вже складали іспит, кілька питань є до системи оцінювання 3-го етапу іспиту, зокрема практичного завдання. Законом передбачено, що таке практичне завдання оцінюється від 0 до 25 балів, проте кандидати у приватні виконавці не розуміють критерій оцінювання на цьому етапі. До прикладу, приватний виконавець Дмитро Ляпін констатує, що у більшості з тих, хто складав іспит у першій групі, виникли питання щодо оцінювання завдання 3 туру: «Не зовсім зрозуміло, за якими критеріями проводилося оцінювання. З цього приводу хотілося б мати більшу прозорість. Щоб було зрозуміло, чому я у 3 турі отримав усього лише 5 балів з 25 можливих».
Також учасники першого набору зазначають про технічні складнощі, які відбувалися під час складання іспиту їхньою групою. Іван Крегул (наразі – приватний виконавець Закарпатської області, а на той момент – кандидат у приватні виконавчі) описує свій форс-мажорний випадок: «Я потрапив до першої групи з 19 чоловік, які були допущені до складання кваліфікаційного іспиту 15.05.2017 р. В цей день перший етап іспиту склали всі кандидати. За результатами другого етапу 6 чоловік не були допущені до складання практичного завдання. Через технічні причини, а саме вихід з ладу ввідного автоматичного вимикача о 16:00 годині, третій етап ми не складали. За інформацією, розміщеною на сайті Міністерства юстиції, третій етап іспиту мав проходити 22.05.2017 р. у період з 14:15 до 15:15 год. У день, на який було перенесено складання третього етапу, я не зміг з’явитися через стан здоров’я. Після завершення іспиту комісія склала протокол, до якого внесли мої бали за два етапи. Ця цифра була меншою, ніж мінімальний прохідний бал (70 балів) і мені відмовили у видачі посвідчення та зазначили, що я не склав іспит. Таке рішення комісії означало можливість перескласти іспит лише через 6 місяців. Мій випадок вказав на одну з прогалин у «Порядку допуску до професії приватного виконавця». А таких прогалин безліч! Таким чином, через недосконалий нормативний документ всі колізійні питання залишаються на суб’єктивний розсуд Тимчасової кваліфікаційної комісії».
За словами пана Крегула, цей випадок набув розголосу та обговорювався у спільнотах приватних виконавців.
«Міністерство мало надати відповідь на питання щодо неявки на черговий етап іспиту кандидата. На щастя, Тимчасова кваліфікаційна комісія приватних виконавців прийняла рішення, за яким мою неявку визнали поважною та допустили до складання іспиту. Однак залишається без відповіді питання щодо неявки на черговий етап іспиту без поважних причин. Що тоді? На перездачу через 6 місяців? Питання поки що риторичне. Я складав третій етап іспиту 03.07.2017 р. та отримав за нього необхідну кількість балів», – розповів приватний виконавець.
Важливі зауваження стосовно тестових завдань теоретичної частини має Андрій Авторгов.
«Вважаю, що вони мають бути більш орієнтованими на майбутню професійну діяльність. Також потрібно повністю автоматизувати практичне завдання, як це передбачено законом», – наголошує він.
Якщо успішно складений іспит вже позаду (наразі прохідними є 70 балів), то саме час оплатити одну мінімальну заробітну плату (3200 грн) на рахунок Інститут за отримання свідоцтва й надалі слідкувати за сайтом Міністерства щодо дати, часу і місця вручення свідоцтв. Ще залишилося кілька кроків до того, як ви станете приватним виконавцем.
Майже на фініші: важливі законодавчі нюанси
Коли іспити складені, а посвідчення отриманні, до початку своєї діяльності з виконання судових рішень приватним виконавцям слід зробити завершальний ривок: облаштувати офіс, стати на облік до податкових органів, виготовити печатку, відкрити рахунки, укласти договір про страхування цивільно-правової відповідальності, подати повідомлення до Міністерства юстиції та ін. Зауважте, облаштування офісу, виготовлення печатки та укладення договору страхування також потребуватимуть від приватного виконавця фінансових ресурсів. Крім того, згідно із законом приватний виконавець розпочинає діяльність лише після внесення даних до Єдиного реєстру приватних виконавців та отримання доступу до реєстрів, що також передбачає проходження навчання. Деталі процесу виписані законодавчо. На практиці учасники ринку стверджують, що вхід у професію перших приватних виконавців затягнувся майже на півроку. Міністерство юстиції із запізненням видає посвідчення, несвоєчасно приймаються офіси.
Найбільше запитань сьогодні викликає новела про обов'язкове страхування відповідальності приватного виконавця перед третіми особами. На наше запитання про те, чи немає тут ризику в тому, що це стане формальністю, досвідчені правники відповідають, що в нашій країні, на жаль, будь-яке страхування може стати формальністю.
Андрій Авторгов розповідає, що як адвокат він досить часто зіштовхувався з невиплатами або необґрунтованими відмовами у виплатах страхових компаній як з обов’язкового, так і з добровільного страхування. Однак, на його думку, тут не потрібно забувати про позицію ВСУ, відповідно до якої особа, котрій спричинено шкоду, має право на власний розсуд звернутися з позовом або до страхової компанії, або до винуватця.
«Я раджу колегам завжди пам’ятати про те, що за можливі збитки вони несуть відповідальність власним майном», – каже Андрій Авторгов.
Перші громадські ініціативи у сфері приватного виконання
Варто відзначити, що ринок радо зустрів нову юридичну професію та покладає на неї великі надії. Учасники майбутньої Асоціації приватних виконавців вже активно створюють свою інтернет-спільноту. За нашими спостереженнями, у кількох Facebook-групах під назвою «Перші приватні виконавці» щодня активно обговорюються актуальні для приватних виконавців/кандидатів у виконавці питання.
До того ж протягом 2,5 років фактично існує спеціалізований проект – «Приватні виконавці». Засновник та керівник проекту Володимир Боєру на наше запитання про те, звідки з'явилася ідея такого інформаційного ресурсу, починає розповідати про власний досвід роботи в органах ДВС та дослідження питання міжнародного досвіду виконавчого провадження в рамках наукової роботи, які підштовхнули його таким чином розвивати свою зацікавленість темою. За словами пана Боєру, спершу з'явилася ідея створити таку собі групу в соцмережі, де збирати всі новини та повідомлення про можливу (на той момент майбутню) реформу, а вже невдовзі вона стала стрімко збільшувати кількість підписників.
«Я отримував дуже багато запитань та звернень і побачив, що рівень розуміння проблематики на вкрай низькому рівні. З цим потрібно було щось робити. Так, невеличкі групи в соцмережах перетворилися на цілий Інтернет-проект», – розповідає експерт.
На базі проекту була створена громадська організація «Агенція з питань виконання рішень», яка має на меті популяризацію професії приватного виконавця, роз'яснювальну роботу серед фахівців та пересічного населення. На підтвердження необхідності такої роботи він наводить приклад Казахстану, коли там вводили інститут приватного виконання: «За 5 років до появи перших приватних виконавців Мін'юст республіки Казахстан тиражував соціальні ролики, які роз'яснювали суть нововведення. Міністерство юстиції України, на жаль, зовсім мало проводить таку роз'яснювальну роботу, обмежившись переважно технічною складовою реформи. Я вважаю, що в цьому аспекті мають долучитися громадські формування».
Коментуючи можливі перспективи розвитку ринку приватного виконання у найближчі 5 років, Володимир Боєру (який наразі є кандидатом у приватні виконавці та очікує на іспит) вважає, що зараз найважливіше, щоб за 5 років не справдилися побоювання деяких скептиків щодо можливих масових зловживань приватних виконавців наданими правами. Насамперед, це залежить від органів самоврядування приватних виконавців та громади. Скептикам слід спрямувати свою енергію у конструктивний напрямок, а не просто займатися піаром в образі противника виконання судових рішень.
«За найближчі 5 років чисельність приватних виконавців в Україні досягне свого піку та, можливо, почне йти на спад. Менш оптимістичні прогнози щодо сприйняття суспільством. На жаль, відсутність пропаганди з боку Мін'юсту та масова атака на реформу з боку популістів шкодить громадянам, змушує їх несерйозно ставитися до приватних виконавців, що призводить до «болючішого» виконання. Я маю на увазі, що за 5 років більшість українців так і не навчаться сприймати приватних виконавців. Але ми над цим працюємо!», – стверджує Володимир Боєру.
Коментарі
Андрій Авторгов, к.ю.н., приватний виконавець (м. Київ)
Щодо промоції/маркетування діяльності приватного виконавця. Сподіваюся, що не побачу реклами колег, розміщеної на стовбах, огорожах та деревах, а також реклами, яка гарантує 100% результат виконання. Також сподіваюся, що спільнотою будуть ухвалені правила етики приватного виконавця, які регламентуватимуть також і питання рекламування своєї діяльності.
Щодо перспектив для правників, які захочуть працювати приватними виконавцями та прогнози на найближчі 5 років. В нашій державі, на жаль, важко давати якісь прогнози. Багато чого буде залежати від регулятора (Міністерства юстиції України) та від формування професійної організації приватних виконавців.
Так, представники суміжних професій (нотаріуси, арбітражні керуючі) мають багато нарікань на якість перевірок, які проводяться співробітниками Міністерства. Зауваження перевіряючих іноді стосуються розташування документів у шафі, або ж раптом офіс, яким нотаріус користується багато років, вони визнають таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Маю надію, що у професійної спільноти приватних виконавців вистачить мужності протистояти випадкам, коли повноваження посадовців використовуються не для тих цілей, для яких вони надані. Проте, звичайно, хочеться сподіватися на конструктивну й злагоджену роботу, на партнерські відносини Міністерства та приватних виконавців у реалізації цієї реформи.
Дмитро Ляпін, приватний виконавець (м. Київ), 17 років досвіду в галузі права
Щодо обов'язкового страхування відповідальності приватного виконавця перед третіми особами. У страхуванні професійної відповідальності повністю зацікавлений і сам приватний виконавець, оскільки формальна наявність страхування не звільняє приватного виконавця від майнової відповідальності перед третіми особами (це випадки, коли умови страхування не покривають збитки, не розповсюджуються на страховий випадок тощо).
Щодо промоції/маркетування діяльності приватного виконавця. Передусім, така реклама повинна узгоджуватися з «Кодексом професійної етики». Наразі такий кодекс ще не прийнятий, але певні принципи є зрозумілими в будь-якому випадку. Наприклад, у рекламі не можна використовувати обіцянки 100% досягнення результату, оскільки можливий результат виконавчих дій не завжди буде залежати від приватного виконавця.
Прогнози розвитку ринку на найближчі 5 років. На мою думку, найближчі 5 років – це по суті становлення професії. Приватні виконавці – це нове явище в Україні. Буде складно! Першим завжди складно, ми це відчули від самого початку, але сподіваюся, що результати наших зусиль будуть нас радувати!
Іван Крегул, приватний виконавець Закарпатської області
Щодо нормативних вимог до офісу та маркетингу своєї подальшої роботи. Діючи відповідно до «Положення про офіс приватного виконавця» та «Порядку допуску до професії приватного виконавця», використовуючи їх у своїй діяльності, одразу помітними стали деякі пункти документів, недоопрацьовані з юридичної, прикладної позиції.
На сьогодні є більше запитань, ніж відповідей. Від імені всіх приватних виконавців хочу подякувати Центру комерційного права за роз’яснення, які допомогли облаштовувати наші офіси відповідно до Порядку. Вікна повинні бути обладнані решітками або захисними ролетами. Безперечно, це, захід безпеки. На практиці може виникнути абсурдна ситуація, коли на броньовані вікна, які витримують постріл кулі розміром 7,62 мм, потрібно встановлювати захисні решітки. На мою думку, в майбутньому потрібно працювати над цими документами, враховуючи рекомендації та думки приватних виконавців.
Я вже облаштував офіс у м. Ужгород, написав лист про перевірку робочого місця до Міністерства юстиції. За відсутності інших приватних виконавців у Закарпатській області, про впровадження в дію маркетингових стратегій своєї подальшої діяльності говорити поки що зарано. Іспит склали 94 особи. Цього катастрофічно мало в межах України. На мою думку, для задоволення потреб м. Києва потрібно не менше 100 приватних виконавців. За таких умов проведення будь-якого маркетингу наразі є недоцільним. Крім того, більшість осіб, які планують займатися цією діяльністю, вже мають напрацьованих клієнтів та на них очікують невиконані судові рішення. Маркетинг на першому етапі не потрібний, тому що приватні виконавці будуть «бажані», а їхні контакти шукатимуть.
Впровадження інституту приватних виконавців – це, безперечно, дієвий крок щодо покращення стану виконання рішень. Проблема питання полягає у масштабах такого покращення. Так, протягом першої половини 2017 р. органами державної виконавчої служби України стягнуто близько 1,5% від суми, що підлягала виконанню. Навряд чи приватні виконавці зможуть покращити цей показник більше ніж у 2-3 рази.
Отже, позитивні зміни в динаміці виконання рішень залежать не лише від вдосконалення механізму виконання, але й від ефективності впровадження заходів щодо підвищення економіки країни.
Наталія Клименко, правник, кандидат у приватні виконавці (м. Київ)
Щодо навчання та стажування. Навчання було корисним, напевно, на 50%. Не можу сказати, що під час навчання нічого корисного не дізналася, однак ця користь переважно від можливості поспілкуватися та обмінятися досвідом з колегами, ніж від безпосередньо навчання. Багато часу було витрачено на «сухе» викладення норм законів і цього часу шкода. Все ж таки відвідувачі навчання – це професійні спеціалісти, які можуть читати та розуміють нормативні акти. А отримати відповідь чи почути позицію лектора з того чи іншого питання, яке б не мало однозначного нормативного визначення, на таких лекціях було складно. Звісно, багато нововведень сьогодні не мають практики застосування, але ж дискусія могла б якщо не дати відповідь, то хоча б підвести до неї.
Щодо стажування. Я лише нещодавно отримала направлення. Сподіваюся, що стажування буде ефективнішим за навчання. Зауважу, що у мене процес подання документів для зарахування на навчання чи направлення на стажування не викликав складнощів.
Підготовка до іспиту. Враховуючи те, що теоретична частина іспиту охоплює не лише спеціальні питання щодо виконавчого провадження, а й питання різних галузей права та процесу, підготовка до складання іспиту, однозначно, не буде простою.
Щодо нормативних вимог до офісу. На перший погляд, Положенням про офіс приватного виконавця, затвердженим наказом Мін’юсту від 15.11.2016 р. №3238/5, не встановлено супер-вимог, які б складно було виконати. Все цілком логічно. Однак це лише на перший погляд. Деякі питання все ж залишаються. Наприклад, встановлення металевих грат на вікнах, якщо офіс приватного виконавця знаходиться в офісному центрі, скажімо на четвертому поверсі або вище. Адже вимоги щодо розміщення офісу приватного виконавця саме на перших поверхах не встановлено.
Максим Костін, адвокат (на кваліфікаційному екзамені на приватного виконавця не вистачило 1,25 бала)
Що стосується організації та проведення кваліфікаційного іспиту, в мене склалося вкрай негативне враження. Заяву про допуск до складання кваліфікаційного іспиту я направив до Міністерства юстиції України 16.05.2017 р. цінним листом з описом вкладення. За даними ДП «Укрпошта», відправлення було вручено 17.05.2017 р. Однак на засіданні Кваліфікаційної комісії, яке відбулося 09.06.2017 р., Комісія не розглянула мою заяву. Водночас до складання кваліфікаційного іспиту було допущено лише 19 кандидатів, хоча технічні можливості дозволяють приймати іспит одночасно у 25 осіб.
Пізніше я направив письмовий запит до Міністерства юстиції щодо реєстрації моєї заяви. Як виявилося, моя заява була зареєстрована Міністерством юстиції лише 14.06.2017 р. Рішення про допуск до кваліфікаційного іспиту було прийнято Комісією 20.06.2017 р. Кваліфікаційний іспит був призначений на 30.06.2017 р. Проте за кілька днів до складання іспиту мені зателефонував працівник Міністерства та повідомив, що деякі документи, долучені мною до заяви про допуск до складання іспиту, були втрачені, та запропонував мені принести їх до дня складання іспиту. Подібна ситуація виникла у багатьох кандидатів, які складали іспит 30.06.2017 р.
30.06.2017 р. під час складання кваліфікаційного іспиту виникли проблеми з програмним забезпеченням. Система перестала пропонувати запитання, а через кілька хвилин у залі, в якому відбувався іспит, вимкнули енергопостачання. Після того як енергопостачання було відновлено, тестові завдання були змінені, а відповідати на запитання довелося спочатку. Однак і друга спроба також не була успішною. Система за результатами складання теоретичної частини всім кандидатам показала результат 0 з 0 балів. Комісія прийняла рішення про перенесення іспиту на 03.07.2017 р.
Запитання теоретичної частини були досить складними, багато запитань стосувалися антикорупційного законодавства, цивільного процесу та кримінального права. З 18 кандидатів, які проходили тестування, 8 не склали теоретичну частину іспиту.
За результатами складання теоретичної частини я отримав результат 41,5 балів, за ситуаційні завдання – 22 бали. Під час складання практичної частини я отримав завдання, щодо якого існує різна судова практика, тобто будь-яке з рішень можна обґрунтувати з правової позиції. На мою думку, таких питань не повинно бути на іспиті. У такому випадку Комісія може поставити будь-який бал за результатами оцінювання. Загальний бал за кваліфікаційний іспит склав 68,75 при прохідному 70.
Незважаючи на вимоги Закону про складання кваліфікаційного іспиту шляхом автоматизованого анонімного тестування, останнє слово все ж таки залишається за Комісією, оскільки саме вона оцінює практичне завдання.
Чи плануєте спробувати знову? Так, я планую повторно складати іспит. Сподіваюся, що до цього часу будуть сформовані органи самоврядування приватних виконавців, а до Кваліфікаційної комісії будуть обрані представники приватних виконавців, які зможуть забезпечити більш прозоре оцінювання.
Андрій Молчанов, молодший партнер АО «Вдовичен та партнери», керівник практики контрактного права, адвокат
Чи планує ваша компанія в майбутньому співпрацювати з приватними виконавцями (та як, якщо так)?
Сподіваємося, що поява альтернативи [до державних виконавців] у вигляді приватних державних виконавців, які матеріально зацікавлені у дотриманні строків виконання судового рішення, визначеного законом України «Про виконавче провадження», дозволить змінити на краще ситуацію з виконанням судових рішень. Крім того, досвід інших країн дає можливість стверджувати, що інститут приватних виконавців може бути ефективним інструментом виконання судових рішень.
Однак, на нашу думку, під час вибору приватного виконавця для співпраці юридичним компаніям потрібно, насамперед, звертати увагу на досвід та репутацію приватного виконавця. Не виключено, що окремі юридичні компанії та приватні виконавці створять між собою відносини на умовах партнерства та довгострокової співпраці.
Звісно, наша компанія планує звертатися до приватних виконавців для виконання судових рішень. При цьому ми розуміємо, що несемо відповідальність перед нашими клієнтами за рівень, якість та своєчасність отримання ними правової допомоги, тому найважливішим для нас будуть надійність, репутація та попередній досвід роботи приватного виконавця у сфері права. На перший рік роботи це можуть бути звернення до різних виконавців з метою своєрідної апробації ефективності їхньої роботи та вибору відповідного партнера на довготривалу співпрацю.
Водночас не варто забувати, що для звернення до того чи іншого приватного виконавця ми повинні отримати відповідне погодження у клієнта. Не виключено, що клієнт сам вказуватиме на приватного виконавця, з ким необхідно співпрацювати для виконання рішення на його користь.
Законом встановлюється обов'язкове страхування відповідальності приватного виконавця перед третіми особами. Як юркомпанія, яка має намір скористатися послугами приватного виконавця, може забезпечити дотримання своїх інтересів у цьому випадку?
Так само як інститут приватних виконавців, послуги для приватних виконавців зі страхування їхньої цивільно-правової відповідальності є новими для страхового ринку України. Звісно, багато страхових компаній підхопили хвилю та вже пропонують послуги з такого страхування.
Проте питання ефективності страхування відповідальності залежить, насамперед, від надійності тієї чи іншої страхової компанії, обраної приватним виконавцем. Не секрет, що надійність страхової компанії прямо пропорційна вартості послуг, які вона надає, а також рівню перевірки за кожним можливим страховим випадком. Таким чином, страхування відповідальності приватного виконавця є механізмом захисту для клієнтів, але його ефективність залежатиме саме від обраної страхової компанії.
Беручи до уваги високий рівень шахрайства на ринку обов’язкового державного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можна припустити, що є висока частка ймовірності того, що шахрайські методи страхування відповідальності приватних виконавців також існуватимуть. Завдяки таким схемам можливо застрахувати відповідальність приватного виконавця лише формально «на папері». Реальне відшкодування завданої шкоди у разі настання страхового випадку не відбувається. Наразі важко оцінити масштаби таких можливих шахрайських схем, але ризики їх появи цілком реальні.
На жаль, юридична компанія не зможе вплинути на приватних виконавців та спонукати їх обирати той чи інший варіант страхування чи компанію. Однак вони мають змогу перевірити надійність обраної приватним виконавцем страхової компанії та надати власну оцінку надійності договірних зобов’язань між ними.
Відповідно, маємо ще один критерій відбору надійного партнера юридичної компанії у процесі виконання судових рішень – надійність страховика.
Щодо перспектив розвитку юридичного ринку у зв’язку з впровадженням інституту приватного виконання, то прогноз досить позитивний, проте зробити висновки щодо успіхів та оцінити вплив реформи інституту виконання судових рішень можна буде лише через кілька років.
Звісно, на сьогодні є багато прихильників позиції, що приватні виконавці стануть ефективним інструментом у руках колекторів/рейдерів, оскільки будуть зацікавлені у швидкому результаті своєї роботи. Ми також підтримуємо таку думку, адже новий закон містить багато ризиків для рейдерського захоплення бізнесу чи активів. Вже сьогодні бізнесу варто замислитися над захистом від цих ризиків.
На нашу думку, загалом впровадження інституту приватних виконавців стане новим поштовхом для розвитку так званої судової практики, адже очікується підвищення ефективності виконання судових рішень, а отже, в перші роки судових справ також стане більше.
Як не дивно це звучить, але у разі підвищення ефективності виконання судових рішень у перспективі через 5 років цілком можливо, що судових справ ставатиме менше, а їм на заміну прийдуть угоди щодо мирного врегулювання спорів (для економії сторонами судових витрат і витрат на виконавців).
Назар Павлюк, приватний виконавець (м. Київ), 9 років стажу в галузі права
Щодо навчання. Для мене навчання було насправді корисним. На лекціях ми розбирали багато практичних ситуацій. Це дало змогу поглянути на проблемні питання з різних позицій, враховуючи досвід юристів з усієї країни.
Щодо екзамену. Якщо відверто, то екзамен був важким. Питання були з різних сфер, тому кандидат має бути дуже добре підготовленим.
Організація робочого місця. Вимоги до робочого місця приватного виконавця чітко прописані у відповідному положенні. Чогось надзвичайного, у порівнянні з нотаріусами, там немає. Я вже підготував своє робоче місце, найближчим часом планую пройти відповідну перевірку.
Щодо промоції/маркетування діяльності приватного виконавця. Приватна виконавча служба – це такий же бізнес, як інші, хоча більш зарегульований державою. Як і в будь-якому бізнесі потрібно створити пропозицію, яка буде затребувана на ринку та задовольнятиме потреби клієнтів. Я розумію, чого хоче клієнт, оскільки сам був адвокатом і працював у бізнесі, тому намагатимуся якісно надавати послуги.