Навесні цього року Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України випустив перших в історії незалежної України приватних виконавців, які успішно пройшли навчальну програму у сфері примусового виконання судових рішень.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Минулого місяця перші приватні виконавці вже отримали свідоцтва на право зайняття примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів. Змішаний інститут виконавчого провадження було введено в Україні рік тому, після прийняття Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. №1403-VIII.
Приватним виконавцем у нашій державі може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче ніж II рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше ніж 2 роки та склав відповідний кваліфікаційний іспит.
За вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода, яка складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця (залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні) встановлюється у вигляді:
- фіксованої суми, у разі виконання рішення немайнового характеру;
- відсотка суми, що підлягає стягненню;
- вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
За погодженням зі стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково.
В Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться такі відомості:
- прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) приватного виконавця;
- дата рішення Кваліфікаційної комісії про надання права на здійснення діяльності приватного виконавця;
- номер посвідчення;
- виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність;
- офіс приватного виконавця;
- реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, відомості про страховика та страхову суму;
- зупинення діяльності приватного виконавця;
- дата і номер рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення;
- дата і номер рішення Дисциплінарної комісії про припинення діяльності.
Доступ до інформації Єдиного реєстру приватних виконавців України є безоплатним, здійснюється цілодобово та без обмежень на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України із забезпеченням можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування інформації без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів.
Нещодавно до Єдиного реєстру приватних виконавців України вже були внесені перші фахівці.
Як працюватиме система – покаже час, адже «першопрохідці» тільки-но розпочинають роботу, а оскільки Закон №1403-VIII підкріплений досвідом понад 60 іноземних країн, варто було б звернути увагу на систему виконання судових рішень у них та проаналізувати їх досягнення та помилкові моменти у цій сфері.
Франція – попереду
Найдавнішу та одну з найрозвиненіших систем приватного виконання судових рішень має Франція. Тут приватні виконавці стягують близько 10 млрд євро на рік. З них загальний дохід усіх приватних виконавців складає приблизно 1,3 млрд євро. Варто відзначити, що французька система виконання актів судів започаткована ще у ХІХ ст. та відчутно відрізняється від інших систем. Звісно, до сьогодні правила примусового виконання реформувалися й адаптувалися до вимог соціально-економічної та політичної ситуації, але той факт, що вони змінювалися зовсім не суттєво, красномовно свідчить про те, що французи обрали стабільний, консервативний та водночас гнучкий характер норм виконавчого права.
Основна ознака, властива приватним виконавцям у Франції – об'єднання елементів незалежної практикуючої особи та державного службовця. Приватним виконавцем тут може бути особа, яка має юридичну освіту, успішно пройшло дворічне стажування у судового виконавця та склала державний кваліфікаційний іспит. Приватний виконавець як посадовець вручає повістки, виконує судові рішення від імені держави, застосовуючи одночасно державний примус. Приватний виконавець може складати проекти документів, протоколи, що мають статус доказів, надавати юридичні консультації тощо. Діяльність судового виконавця має публічно-правовий характер, тому він зобов'язаний проводити виконавчі дії щодо всіх наявних заяв.
Таку приватну систему виконання судових рішень перейняли інші країн. Зокрема, Нідерланди та Люксембург – тут судовим виконавцям також характерне об'єднання ознак незалежної практикуючої особи та державного службовця, і працюють вони за ліцензією. Управління системою здійснюється регіональними або національними палатами, що діють як органи самоврядування.
Цікаво, що в Нідерландах приватні виконавці обов'язково повинні мати затверджений бізнес-план, в якому вказуються потенційні клієнти, відшкодування витрат тощо. Всі виконавці об'єднані в «Королівській організації професійних судових виконавців», яка сприяє поліпшенню діяльності у цій сфері, підвищенню кваліфікації судових виконавців і здійснює нагляд за їхньою діяльністю.
Шерифи примушують...
У Болгарії діє змішана система виконання судових актів, яка функціонує досить давно та ефективно. Тут приватний судовий виконавець є особою, на яку державою покладено примусове виконання приватних майнових вимог. Водночас закон допускає, що держава може покласти на приватних судових виконавців виконання на користь держави. Більшість виконавчих документів перебувають на виконанні саме у приватних виконавців. Цьому сприяє надане широке коло повноважень і встановлена прийнятна плата (збір) за їхні послуги, що стимулює приватного виконавця працювати ефективніше.
Варто відзначити, що у Болгарії Палата приватних виконавців має право приймати нормативно-правові акти та визначає ставки за здійснення тих чи інших дій виконавців. За словами експертів, після введення у 2006 р. інституту приватних виконавців вдалося не лише знизити навантаження на державних виконавців, але й значно поліпшити показники ефективності (зокрема, збільшити кількість стягнутих коштів).
Як зазначають болгарські колеги, у Болгарії оплата приватних та державних виконавців – однакова, однак державна служба працює не зовсім ефективно, тому кредитори змушені звертатися до приватних виконавців.
У Грузії інститут приватного виконання також було введено на допомогу державній виконавчій службі, яка була перезавантажена справами. При цьому була проведена реорганізація виконавчої служби: держава інвестувала в інформаційно-телекомунікаційну інфраструктуру, створило робочі умови, ввело систему підготовки та оцінювання виконавців на основі об'єктивних показників. Право обирати між часткою і державним виконавцем належить стягувачу. Проте приватні виконавці працюють у комфортніших умовах, ніж державні, оскільки у них є право обирати справи, якими вони займатимуться, а у державного виконавця такої можливості немає. Тобто державний виконавець не може відмовитися від ведення виробництва у разі вступу відповідної заяви. Така змішана система примусового виконання все ж залишається під контролем держави, адже саме вона регулює допуск до професії та контроль за приватними виконавцями.
У Канаді не існує централізованої системи виконавчого провадження на федеральному рівні. Як наслідок, регулювання порядку виконання судових актів проводиться на рівні окремих провінцій. Примусове виконання тут здійснюється шерифами, які перебувають на державній службі, та приватними судовими виконавцями або спеціалізованими фірмами, які надають на комерційній основі послуги у сфері правозастосування в цивільних справах.
Експерти зазначають, що останніми роками в Канаді спостерігається тенденція передачі повноважень у сфері цивільного виконавчого провадження від державних відомств приватним агентствам.
А то й рейдерство бува!
У Казахстані інститут приватних виконавців успішно працює вже 7 років. Наразі тут діє змішана система виконання рішень. Чимало позитивних зрушень відбулося після втілення такої системи. До таких можна віднести:
- збільшення вимог до кваліфікації судових виконавців шляхом створення конкуренції;
- перехід більшості виконавчих документів до приватних виконавців (у тому числі щодо соціально-значущих категорій справ, таких як стягнення аліментів, заборгованості із заробітної плати тощо);
- збільшення показників реально виконаних проваджень більше ніж у 2 рази.
Водночас тут присутні й негативні моменти, а саме: нерівномірний розподіл виконавців (у багатьох районах республіки працює або один виконавець або їх взагалі немає) та відшкодування витрат виконавця менше ніж у 50% завершених ним проваджень.
Серед іншого, в країні належним чином не працюють норми законів. Так, приватні виконавці не можуть притягнути боржників до адміністративної відповідальності. Згідно із законодавством, поліція зобов'язана сприяти судовим виконавцям у примусовому виконанні виконавчих документів, забезпечувати охорону та конвоювання осіб, що містяться в спецустановах органів внутрішніх справ. Однак на практиці приватний судовий виконавець змушений сам встановлювати місцезнаходження злісного боржника, затримувати його, доставляти до суду та власним коштом конвоювати до місця від'їзду адміністративного арешту, не володіючи при цьому відповідними повноваженнями та несучи матеріальні витрати.
Крім того, тут у приватних виконавців немає доступу до всіх інформаційних баз, що негативно позначається на якості їхньої роботи. Також негативним фактором є те, що недосконалість системи приватного виконання судових рішень у Казахстані нерідко сприяє рейдерським атакам. Про це свідчать публікації у ЗМІ про випадки, коли приватні виконавці разом із суддями стають організаторами схем із вилучення майна та бізнесу.