Іноді іменем України проголошуються такі судові рішення, які згодом не вартують навіть паперу, на якому надруковані. Річ у тім, що далеко не всі судові рішення виконуються вчасно, а багато з них взагалі не виконуються. Непоодинокими є випадки, коли з моменту отримання рішення суду до його фактичного виконання проходять роки. Тому в середовищі правників з'явилось неписане правило: для реального захисту прав та свобод клієнта самого лише отримання рішення суду недостатньо, навіть якщо воно винесене на його користь. Свого часу для запобігання невиконанню судових рішень були створені спеціальні закони, однак на практиці їх дія виявилась малоефективною. Далі поясню, чому.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проблема невиконання судових рішень властива більшості спірних правовідносин, які перебувають у провадженні вітчизняних служителів Феміди. Її актуальність в Україні відзначав Європейський суд з прав людини, посилаючись на пілотне рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» та рішення від 12 жовтня 2017 р. у прецедентній справі «Бурмич та інші проти України». Необхідність вирішення цієї проблеми очевидна, однак відійдемо від формату тотальної зради і подивимось на процес виконання рішень у конкретному колі справ.