17.10.2019 р. Президент України підписав Закон України «Про концесію» (далі — Закон). Вказаним нормативним актом нарешті були врегульовані основні питання, що стояли на заваді для повноцінного використання інвесторами механізму концесій, особливо при використанні об'єктів транспортної інфраструктури. Законом визначено, зокрема, основні поняття, порядок проведення конкурсу, вимоги до концесіонерів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В новому Законі під концесією розуміється форма здійснення державно-приватного партнерства, за якої концесіонеру надаються такі права:
- на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або;
- на управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об'єктом концесії та/або;
- на надання суспільно значущих послуг у порядку та на умовах, визначених концесійним договором. Дефініція концесії також передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, що охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції.
Право виступати концесіонерами надається виключно юридичним особам-резидентам України. Ні фізичні особи-підприємці, ні нерезиденти таким правом не наділені. Незважаючи на критику цієї норми, вважаємо доцільним її запровадження саме в такій редакції. З огляду на специфіку та сферу застосування інституту концесії, надання такого права фізичним особам є недоцільним і не відповідає світовій практиці. Враховуючи необхідність певного державного контролю за об'єктами, переданими приватним інвесторам, такий контроль є ефективним саме щодо юридичних осіб-резидентів України. Відсутність певних правових інститутів у системі українського права (трастової (довірчої) власності в корпоративних аспектах), відсутність юридичної визначеності щодо природи англо-саксонських партнерств (LP, LLP), які не є юридичними особами, фактична відсутність у держави реального контролю над іноземними суб'єктами робить слушними вказані обмеження суб'єктного складу потенційних концесіонерів.
Законом запроваджено механізм, який надає можливість укладення концесійного договору шляхом проведення прямих переговорів з орендарем державного майна. Тобто Закон дозволяє трансформацію чинних договорів оренди, укладених до набрання чинності Законом, у форму концесії. Для цього інвестиційний проєкт має передбачати необхідність додаткових інвестицій в орендоване майно. Зазначене положення Закону є особливо важливим для регулювання відносин державно-приватного партнерства саме в морських портах України, в яких правова форма оренди державного майна наразі є достатньо поширеною практикою.
Ст. 21 Закону передбачено, що договір оренди вважається припиненим з дати укладення договору концесії, тобто законодавець акцентує увагу на припиненні орендних зобов'язань незалежно від формального внесення змін до договору оренди та підписання додаткової угоди про припинення з Фондом державного майна України. Також спрощення бюрократичної процедури в цьому випадку полягає у відсутності необхідності повертати орендоване майно орендодавцю під час переоформлення оренди в концесію. Тобто можливі затягування у процесі погодження повернення майна та підписання акту приймання-передачі майна з оренди з боку орендодавців не заважатимуть здійсненню процедури оформлення концесії.