Ще до початку війни, коли проблема масштабних ДТП в Україні була предметом дискусій і не сходила з обговорень під час ефірів, навряд чи хтось припустив би, що на цю статистику вплине війна. Проте так і сталося. Уже в перший місяць дії воєнного стану автопотік на дорогах значно скоротився: багато громадян виїхали за кордон, а ті, хто лишився, сідали за кермо лише за нагальної потреби.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За останніми даними патрульної поліції, за чотири місяці 2022 р. по Україні зафіксували 4 028 ДТП, що майже на 40% менше, ніж за цей самий період минулого року. В цих аваріях загинула 661 особа, що на 16% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Така позитивна статистика зумовлена саме зменшенням трафіку, бо, на жаль, українські водії у своїй більшості обережнішими не стали, як і не стали кращими умови для безпечного кермування.
Перші два місяці війни дали можливість патрульним переключитись на виконання першочергових завдань, які виникли через війну. Однак уже з першої половини травня ДПСУ почала фіксувати кількісну перевагу українців, що повертаються додому, над тими, хто залишав країну. З пожвавленням руху на дорогах на третьому місяці війни відновились і дорожні пригоди.
Кілька прикладів жахливих ДТП за травень 2022 р.:
- 3 травня, Рівненщина, траса «Київ–Чоп». В автотрощі загинули 24 пасажири рейсового автобуса, який їхав із Харкова до Польщі, та 2 водії. Аварія стала наймасштабнішою трагедією на дорогах України за останнє десятиліття;
- 11 травня, Київ, Троєщина. Ford на шаленій швидкості врізався в блокпост, у результаті чого загинуло двоє людей;
- 16 травня, Хмельниччина, траса «Рівне–Старокостянтинів». Не розминулись Geely та Mercedes, двоє загиблих.
Ці історії повертають нас до невирішених проблем останніх років: безвідповідального ставлення українських водіїв до кермування та відсутності відповідної інфраструктури на тих ділянках доріг, де вона повинна бути.
Головними причинами аварій в умовах війни, за даними поліції, лишаються:
- перевищення швидкості руху на дорозі – 46% усіх ДТП;
- порушення правил маневрування (19%);
- порушення правил пішохідних переходів і перехресть (по 8%);
- недотримання безпечної дистанції на дорозі та кермування в нетверезому стані (27%).
«Дорожній менталітет»
До війни в загальному рейтингу благополуччя країн «The Legatum Prosperity Index» (Індекс процвітання) в Україні відбувся певний прогрес щодо поліпшення якості доріг, утім, це майже не вплинуло на зменшення ДТП. Безперечно, хороші дороги є запорукою безпеки руху, але без культури поведінки за кермом, високого рівня відповідальності громадян та ефективної системи дорожньої безпеки ми й надалі матимемо коло проблем, що триватимуть роками. Поки що в наших реаліях ризикована манера їзди притаманна багатьом водіям незалежно від марки авто, більше того – це перетворилось на своєрідний «дорожній менталітет» і стало темою для «дорожніх» анекдотів. Дехто з водіїв за кермом відчувають ейфорію та бажання проїхатись «з вітерцем», забуваючи, що на дорозі вони відповідають не лише за своє життя, а й за життя інших. Відтак особистісні проблеми, як-от банальне небажання поступитись на дорозі, ігнорування ременів безпеки, поверхневе ставлення до ПДР, – системно призводять до фатальних наслідків.
Закони та менеджмент
Наразі у комітетах ВРУ законотворці розглядають нові проєкти щодо посилення відповідальності водіїв:
№ 7354 – зміни до КУпАП щодо відповідальності у сфері підготовки та допуску водіїв до керування транспортними засобами;
№ 7026-1 – зміни до КУпАП щодо підвищення відповідальності за систематичні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху;
№ 6502 – зміни до КУпАП та інших законів щодо впровадження обліку штрафних балів за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.
Втім, для вирішення проблеми дорожніх аварій, яка в сучасних реаліях перетворилася на соціальну, підвищених штрафів чи збільшення камер фіксації ПДР – замало.
Знизити аварійність та підвищити безпеку на дорогах можна за умов:
– дієвої системи менеджменту доріг і системи дорожньої безпеки. При цьому комплексні заходи щодо запобігання аваріям мають відбуватися в координації з правоохоронним блоком;
– інформаційних кампаній щодо запобігання ДТП, які повинні створюватись не для «галочки». Вони мають бути продуманими, такими, які стосувалися б кожного громадянина – саме тоді вони будуть максимально ефективними;
– розбудови інфраструктури, правильного нанесення дорожньої розмітки, встановлення знаків так, щоб вони не мали подвійних трактувань.
Також в Україні потрібно розробити і починати втілювати на всіх рівнях нову Стратегію підвищення безпеки дорожнього руху. Така Стратегія має бути розроблена і на місцях, для кожної області, з урахуванням усіх особливостей регіону. Очевидно, та стратегія, яка була затверджена урядом у 2020 р. і мала на меті суттєве зниження рівня смертності внаслідок ДТП, заявлених показників не досягла. І хоч термін реалізації чинної Стратегії триває до 2024 р., її вже наразі необхідно адаптувати до умов, що виникли через війну, а ключові безпекові показники реалізовувати не на словах, а на ділі.
Насамкінець зазначимо, що водії мають навчитись керувати авто у межах міста так, щоб у будь-який момент, в будь-якому місці можна було загальмувати – як, наприклад, роблять у Польщі, де перевагу на дорозі має пішохід, стосовно якого у цій країні діє заборона на користування телефоном під час переходу дороги або трамвайної колії. Як і в багатьох країнах Європи, у Польщі вдалося суттєво зменшити аварійність на дорогах завдяки шведській програмі «Vision Zero», головним принципом якої є розумна система менеджменту безпеки на автошляхах.