Минуло більше року з моменту прийняття «славнозвісного» рішення КЦС ВС у справі №462/9002/14‑ц, яким було встановлено незаконність гонорару успіху. Напевно, ще жодне судове рішення за останні декілька років не залишало для адвокатської спільноти такий неприємний післясмак. Протягом усього року правники обговорювали згадане рішення, в результаті чого знайшлися як прихильники, так і опоненти тези «гонорар успіху поза законом». Зовсім скоро може бути поставлена крапка у диспуті щодо законності гонорару успіху, адже вказане питання розглядатиме Велика Палата Верховного Суду в межах справи №904/4507/18.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Якщо свого часу не догортали стрічку Фейсбуку
З турботою про тих, хто раптом не знайомий зі змістом рішення КЦС ВС у справі №462/9002/14‑ц, варто нагадати аргументи суду. Суд касаційної інстанції зазначив, що додаткова винагорода за досягнення позитивного результату не може бути предметом договору, адже судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав, а його ухвалення у конкретній справі не є результатом послуг, наданих адвокатами сторін. Тому пункт договору про гонорар успіху потрібно визнати недійсним. Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі №757/20995/15‑ц, від 22.05.2018 р. у справі №826/8107/16, від 10.07.2019 р. у справі №912/2391/16.
Прибічники гонорару успіху
Ще задовго до спірної правової позиції Верховний Суд у постанові від 04.04.2014 р. №3‑7гс14 дійшов висновку, що гонорар успіху має бути сплачений адвокату не лише на підставі належно оформлених документів, але й у зв'язку з досягненням економіко-правового ефекту для замовників. Вказаний підхід знайшов своє продовження у постанові Верховного Суду від 25.01.2018 р. у справі №401/1466/15‑ц.
Аналіз дійсності гонорару успіху відображений не тільки у постановах Верховного Суду, але й у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі «Іатрідіс проти Греції» Європейський суд з прав людини визначив, що угода про виплату адвокату частки від виграшу є угодою, в якій клієнт зобов'язується виплатити адвокату як гонорар певний процент від тієї суми, яку суд може йому присудити у разі виграшу. Суд зазначив, що подібні угоди, якщо вони юридично дійсні, можуть свідчити про те, що у заявника дійсно виник обов'язок виплатити гонорар своєму адвокату.
Case study
Нещодавно Верховний Суд знову розглядав справу щодо можливості виплати адвокатам гонорару успіху. Цього разу Суд виявився непохитним у своїх поглядах щодо відсутності в адвоката права стягувати додатково гонорар за надані послуги, які призвели до ухвалення рішень на користь його клієнта.
Між позивачем (фізичною особою-підприємцем, яка була наділена правом діяти як адвокат) та відповідачем (юридичною особою) був укладений договір про надання правової допомоги та юридичних послуг, з приводу відновлення майнових прав останнього на втрачені ним об'єкти нерухомості, внаслідок укладення інвестиційного договору з іншою юридичною особою та реєстрації права власності на втрачені об'єкти на третіх осіб. Окрім вартості послуг позивача, вказаним договором також був передбачений обов'язок сплати відповідачем додаткової винагороди адвокату у разі досягнення мети договору, а саме відновлення його майнових прав.
На думку позивача, відновлення майнових прав відбулося внаслідок ухвалення судами в інших справах рішень про визнання вказаного інвестиційного договору недійсним та скасування реєстрації права власності на втрачені об'єкти на третіх осіб. З цього моменту, на думку адвоката, у нього виникло право на додаткову винагороду. При цьому позивач категорично заперечує, що зазначена додаткова винагорода є гонораром успіху адвоката. Натомість відповідач заперечує факт відновлення позивачем майнових прав, а також стверджує, що додаткова винагорода, яку намагався стягнути адвокат, є таким спірним гонораром успіху.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову з приводу стягнення додаткової винагороди, фактично процитувавши постанову Верховного Суду у справі №462/9002/14‑ц. Було зазначено, що за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) згідно зі ст. 632, 903 ЦК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не залежить від фактично наданих послуг. Суд касаційної інстанції не спростував зазначене твердження. До того ж факт відновлення майнових прав відповідача Верховний Суд також визнав недоведеним.
День Х, або чи є світло в кінці тунелю
Практика свідчить, що сьогодні юридична спільнота не має єдиної позиції щодо законності гонорару успіху. Проте вказане питання не може залишатися невирішеним. На нашу думку, під час розгляду питання потрібно враховувати, що гонорар успіху включається в договір за домовленістю сторін і не суперечить жодній нормі цивільного законодавства, що у співвідношенні з принципом свободи договору дає право на життя гонорару успіху. Окрім того, гонорар успіху є серйозним чинником, який мотивує і спонукає адвокатів надавати правову допомогу ефективно та якісно, що забезпечує кваліфіковану правову допомогу в країні.
Повертаючись до початку, варто зазначити, що 10.03.2020 р. Велика Палата Верховного Суду може вирішити питання про законність гонорару успіху, що дає надію на світле майбутнє.