16 березня Міжнародний суд ООН оголосив наказ про застосування тимчасових заходів у справі «Україна проти Росії» у спорі щодо Конвенції про запобігання злочину геноциду 1948 року.
Позов Україна подала 26 лютого, одночасно ініціювавши термінову процедуру обрання тимчасових заходів. Слухання в Суді в Гаазі мали відбутися 7 і 8 березня, але за фактом, пройшли лише 7-го березня – наступного дня не проводились через відсутність представників РФ. Натомість Російська Федерація надіслала Суду документ, що Суд не має юрисдикції розглядати справу стосовно порушень Конвенції про геноцид 1948 року.
Отже, що головного містить наказ (order) МС ООН від 16 березня про тимчасові заходи?
Суд наказав Російській Федерації «негайно зупинити військові операції, які вона розпочала на території України 24 лютого 2022 року», а також забезпечити, щоб «будь-які військові чи інші організації або особи, які перебувають під російським контролем, не продовжували військові операції». За це рішення проголосували 13 судді МС ООН, проти – двоє: російський та китайський судді. Обом сторонам збройного конфлікту – РФ та Україні – Суд одноголосно наказав утриматися від дій, що погіршують ситуацію.
«Суд визнав нагальну потребу українського народу в захисті від протиправної агресії Росії та нападів на мирне населення», – йдеться у заяві Міністерства закордонних справ України. Очільник МЗС Дмитро Кулеба розклав по пунктах важливість наказу МКС ООН:
– на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення Росії та визначено, що безпідставна агресія Росії має припинитися;
– Суд не знайшов жодних доказів тверджень Росії про геноцид на території України;
– 13 суддів підтримали рішення. Це – потужний результат, який додає ваги рішенню;
– рішення Суду є юридично зобов’язуючим відповідно до норм міжнародного права;
– рішення стане точкою відліку для інших юридичних та подальших політичних оцінок російської агресії.
Щоправда, у той самий момент, коли головуючий суддя проголошував у гаазькому Палаці миру наказ про тимчасові заходи, прийшла інформація з Маріуполя, який в перебуває в облозі російських військ від 3 березня. Там російські війська скинули надпотужну бомбу на Драматичний театр, де ховалися від обстрілів сотні мирних мешканців міста. Уламками завалило вхід у бомбосховище, що знаходилося в будівлі.
Тому доречними є запитання: якщо Росія не виконає наказ головного судового органу ООН?
Свою точку зору висловили на своїх сторінках у «Фейсбуці» українські юристи-міжнародники Микола Гнатовський та Олександр Мережко:
Микола Гнатовський, екс-президент Європейського комітету із запобігання катуванням:
– Є юридичний вимір. Він зрозумілий. Сумнівів немає, хто правий і хто що зобов'язаний робити. Міжнародний Суд свою функцію тут виконав. Цей вимір визначає політику та дії переважної більшості держав і міжнародних організацій, їхню оцінку ситуації, їхню підтримку України, їхні санкції проти правопорушника.
Є політичний, військовий, економічний виміри. Рішення про те, якою мірою можна застосувати силу проти агресора, і яку саме силу, будуть ухвалювати політики та військові. Юридичні підстави для цього посилені, зокрема, сьогоднішнім наказом Міжнародного Суду ООН.
Олександр Мережко, голова Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва:
– Статут ООН говорить, що рішення МС ООН є обов'язковими. Зрозуміло, що Росія може проігнорувати наказ, і тим самим відкрито розписатися, що є не державою, а бандою розбійників поза законом.
Якщо Росія не виконає своїх зобов'язань за рішенням суду, Україна може звернутися до Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй.
Тут виникає питання про Росію, яка з правом вето сидить у Радбезі ООН. Як бути тоді? На підставі статті 27 (3) Статуту ООН Росія, як сторона спору, повинна буде утриматися при ухваленні рішення Радою Безпеки. І на підставі такого рішення Радбез може вимагати застосування примусу до Росії. У тому числі через використання збройних сил держав-членів ООН на території України. Наприклад, у вигляді спеціальної операції ООН примусового характеру.