Тимчасовий доступ до речей і документів за клопотаннями захисту і потерпілого

Тимчасовий доступ до речей і документів є не лише одним із заходів кримінального провадження, який забезпечує його дієвість, а й способом отримання відомостей, що можуть мати доказове значення. Саме тому, не в останню чергу, право звертатися до слідчого судді на стадії досудового розслідування та у виключних випадках – до суду на стадії судового розгляду передбачено і для сторони захисту. Однак як свідчить практика, захист не досить активно реалізує право тимчасового доступу, а клопотання сторони захисту часто мають недоліки, що унеможливлюють їх задоволення. З іншої сторони, в багатьох випадках із ухвали неможливо зрозуміти мотиви, якими керувався слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання адвоката про тимчасовий доступ до речей і документів.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Слідча дія vs. захід забезпечення 

Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів є заходом забезпечення кримінального провадження і його первісною метою є забезпечення дієвості та нівелювання потенційного шкідливого впливу на кримінальне провадження. Попри дискусійність з приводу його місця в системі координат кримінального процесу, в актуальному стані правового регулювання він не являється класичним способом отримання доказів - слідчою дією. Однак віднесення тимчасового доступу до інституту заходів забезпечення не означає, що за його допомогою не можуть бути отримані відомості, які мають значення для кримінального провадження. З урахуванням ст. 93 КПК України, відповідно до якої сторони здійснюють збирання доказів шляхом проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом, тимчасовий доступ до речей і документів є також засобом отримання доказів; при чому зовсім не залежить від розуміння необхідності їх проведення стороною обвинувачення.

Дослідження Єдиного реєстру судових рішень по всіх судах України за період 01.01.2016 по теперішній час свідчить про значну перевагу кількості судових рішень, постановлених за результатами розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, поданих представниками сторони обвинувачення, над клопотаннями сторони захисту, і тим більше, потерпілого. Левову частку із них становлять ухвали про повернення клопотання або відмову у його задоволенні. Відсоток задоволених клопотань є настільки несуттєвий, що в усій масі судових рішень з цього питання вони навіть непомітні.

Такий стан речей може обумовлюватися наступними факторами:

1) слідчі судді до сих пір не звикли розцінювати сторону захисту і, тим більше, потерпілого як активного суб’єкта збирання доказів таким шляхом;

2) невисока активність учасників кримінального провадження в питанні звернень з відповідними клопотаннями;

3) недоліки при складенні і формуванні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.

Повернути не можна розглядати 

Аналізуючи актуальну судову практику, можна зробити певні узагальнення. В першу чергу, звертає на себе увагу велика кількість повернення клопотань, хоча положення КПК України, які регулюють відповідний захід забезпечення, не передбачають повернення. Так, відповідно до ч. 1 ст. 163 КПК України після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів.

Поширеними мотивами повернення можна визначити такі:

- в порушення вимог ч. 2 ст. 160 КПК України особою, яка подала клопотання, не зазначено у володінні якої фізичної або юридичної особи перебувають документи, до яких просить надати тимчасовий доступ адвокат[1];

- у поданому клопотанні не зазначено про можливість використання як доказів відомостей, що містяться в документах, до яких слід надати тимчасовий доступ, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів[2];

- адвокатом на підтвердження вимог, зазначених в клопотанні, не долучено будь-яких доказів, окрім документів на підтвердження повноважень захисника[3];

- адвокат звернувся з клопотанням до слідчого та прокурора у вказаному кримінальному провадженні, в якому їх просив отримати тимчасовий доступ до речей і документів. Не отримавши відповіді на свої клопотання адвокат оскаржив їх бездіяльність в порядку ст. 303 КПК України. Вказана скарга на час подання клопотання не вирішена. Враховуючи викладене вище, оскільки законні процесуальні можливості для отримання запитуваних відомостей представником потерпілої – адвокатом не вичерпані без звернення до суду з клопотанням про тимчасовий доступ, а тому слідчий суддя вважає за доцільне повернути вказане клопотання адвокату[4];

- адвокат просить зобов'язати слідчого Генеральної прокуратури України надати відомості з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, проте, як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий не являється держателем реєстру, а відтак у останнього відсутня можливість надати запитувані документи[5];

- з матеріалів клопотання вбачається, що особа, яка подала клопотання, долучила копії документів, на підтвердження вимог вказаного клопотання. Так, долучені копії документів, в тому числі і процесуальні документи, належним чином не засвідчені та частина документів не читаєма. Крім цього, частина вимог клопотання не відноситься до компетенції слідчого судді під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів[6];

- від захисника надійшло клопотання про надання слідчому Святошинського управління поліції ГУ НП у м. Києві у кримінальному провадженні дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів Разом з тим, з матеріалів клопотання вбачається, що адвокат звернувся з вказаним клопотанням до слідчого судді з метою спонукання органу досудового розслідування до вчинення певних слідчих дій. Крім цього, з клопотання вбачається, що адвокат просить надати дозвіл слідчому на тимчасовий доступ до речей і документів, який не ініціював вказане клопотання та з такими вимогами до слідчого судді не звертався[7]. До речі, в іншому випадку в аналогічній ситуації слідчий суддя відмовив у відкритті провадження, зазначивши в ухвалі таке. Діючим кримінальним процесуальним законодавством України не передбачено звернення до слідчого судді, суду сторони кримінального провадження із клопотанням про надання дозволу органам досудового розслідування на тимчасовий доступ до речей і документів. Органи досудового розслідування диспозитивні у своєму праві на звернення до слідчого судді, суду із відповідним клопотанням про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів. Таким чином, оскільки заявник заявляє вимоги про надання органу досудового розслідування дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, що не передбачено чинним КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за даним клопотанням[8];

- виходячи із системного аналізу положень КПК України, потерпілий не є стороною кримінального провадження, а може набути такого процесуального статусу лише в певних випадках, установлених кримінальним процесуальним кодексом, зокрема - ч. 3 ст. 338, ч. 2 ст. 340 КПК України. Враховуючи, що заявник має у вказаному кримінальному провадженні статус потерпілого, за змістом ч. 1 ст. 160 КПК України він не наділений правом звернення до слідчого судді під час досудового розслідування із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів[9];

- і саме клопотання і долучені на його обґрунтування документи фактично неможливо читати через низьку якість друку та відсутність частини тексту[10].

Переважна більшість ухвал про повернення клопотання постановляється слідчими суддями Печерського районного суду столиці. Цьому є логічне обґрунтування з урахуванням того масиву клопотань, які до нього надходять. Разом з тим, слідчі судді інших загальних судів частіше покладають аналогічні мотиви в основу відмови у задоволенні клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів за наслідками судового розгляду. Таким чином, маємо ситуацію, при якій одні й ті саме мотиви можуть вказуватися для повернення клопотання заявнику та при відмові у задоволенні клопотання, якщо заявник в судовому засіданні не доведе певні обставини.

Відмова у задоволенні клопотання

Найпоширенішими підставами для відмови є відсутність належного обґрунтування поданого клопотання. При чому не завжди в ухвалі міститься посилання на конкретні недоліки позиції особи, яка його заявила. Отже рейтинг мотивів для відмови в задоволенні клопотання виглядає таким чином.

- вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, так як вони викладені в клопотанні сторони захисту, правове обґрунтування клопотання, яке ґрунтується на положеннях ст. ст. 161, 162 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про недостатність підстав для задоволення клопотання та надання доступу до запитуваних стороною кримінального провадження документів, оскільки до матеріалів клопотання не долучено достатніх доказів, які обґрунтовує необхідність доступу до документів, та не зазначено, яким чином вказані документи можуть бути використані для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а тому клопотання не підлягає задоволенню[11].

Іншим за формулюванням, однак аналогічним за змістом є таке мотивування відмови.

- у відповідності до ч. 2 ст. 160 КПК України у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; 4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; 7) обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження. Подане адвокатом клопотання не відповідає вимогам наведеної норми КПК України, а тому клопотання необґрунтоване та задоволенню не підлягає[12].

Із таких обґрунтувань не вбачаються конкретні недоліки клопотання або мотиви слідчого судді, що спричинили відмову у наданні тимчасового доступу, однак такий виклад в судових рішеннях займає міцне перше місце у рейтингу відмов і  є досить типовим для судів всіх регіонів. 

Перелік поширених підстав для відмови у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, зазначених в ухвалах слідчих суддів,  виглядає таким чином:

- заявником не обґрунтовано заявлене клопотання та з поданого тексту не зрозуміло зміст клопотання, вимоги щодо яких речей необхідний доступ не є конкретними[13];

-у матеріалах поданого клопотання не міститься доказів, що підтверджували наявність достатніх підстав для надання тимчасового доступу до зазначених у клопотанні документів, оскільки не зрозуміло, яке саме доказове значення можуть мати зазначені захисником в клопотанні документи в кримінальному провадженні, при цьому слідчим суддею не вбачається зв’язку між розслідуванням кримінального провадження стосовно підозрюваного та вимогами захисника щодо необхідності отримання ним доступу до цивільних справ у судах[14] (в цій справі адвокат просив тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» МОЗ України, з посиланням на те, що вони можуть вказати на відсутність причинного наслідкового зв’язку між діями підозрюваного та наслідками, які йому інкримінують);

- адвокат не зазначає яким чином інформація може бути використана у якості доказів та що саме він передбачає довести за допомогою цієї інформації. Разом з тим, в клопотанні не обґрунтовано, яке суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні мають документи, доступ до яких просить захист[15];

- як вбачається зі змісту клопотання потерпілого про тимчасовий доступ до документів, останній не зазначає які саме правовстановлюючі документи необхідно отримати від архітектурно-планувального бюро м. Ковеля; потерпілий в поданому клопотанні не навів належного обґрунтування для встановлення яких саме обставин у даному кримінальному провадженні необхідні вказані документи та не навів даних щодо можливості використання таких документів як доказів[16];

- з клопотання вбачається, що в порушення п. 4 ч. 1 ст. 160 КПК України заявником не доведено, що речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати перебувають у володінні відповідної юридичної особи. Крім того, встановлено, що ОСОБА-1 вже було ініційоване клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів КП «ВООБТІ». Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2017 року ОСОБА-1 надано дозвіл на тимчасовий доступ до матеріалів, власником яких є ОСОБА-2, з можливістю отримання належним чином завірених копій[17];

- клопотання задоволенню не підлягає, оскільки потерпілим в клопотанні не зазначено, хто повинен здійснити тимчасовий доступ до речей і документів[18].

Інколи в ухвалах детально викладено комплекс недоліків клопотання, що є вдалим з точки зору надання учаснику можливості виправити їх і повторно звернутися за тимчасовим доступом. Проілюструвати це можна на таких прикладах:

- у своєму клопотанні ОСОБА-1 не зазначає особи у володінні якої знаходяться документи, до яких просить надати тимчасовий доступ, як і не обґрунтовує підстави, що ці документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної особи; а також відсутня інформація про особу, виклик якої необхідно здійснити для розгляду даного клопотання та не надано доказів про наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів для того, щоб клопотання було розглянуто слідчим суддею без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться. Клопотання не містить достатніх доказів та обґрунтувань про перебування або про можливість перебування у володінні відповідної фізичної або юридичної особи документів до яких просить доступ ОСОБА, а також не зазначені реквізити документів, до яких просить заявник надати доступ, що позбавляє слідчого суддю зазначити в ухвалі, як це передбачено п.5 ч.1 ст.164 КПК України, назву, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ. Не обґрунтовано, що ці документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв’язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; неможливість отримання вищевказаних документів шляхом їх витребування; не доведено можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, які містять охоронювану законом таємницю; а також до клопотання не додано належних доказів про наявність достатніх підстав вважати, що без вилучення даних документів існує реальна загроза зміни або їх знищення, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів, а тому слідчий суддя, вважає клопотання не підлягає до задоволення[19];

- в порушення вимог ч. 2 ст. 160 КПК України у клопотанні не зазначено: правова кваліфікація кримінального правопорушення; значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Крім того, не надані суду відомості, що заявник є стороною у кримінальному провадженні потерпілою особою, та у якому саме кримінальному провадженні. В судовому засіданні не доведено, що речі про тимчасовий доступ до яких з їх вилученням заявник просить у клопотанні, перебувають або можуть перебувати у володінні ОСОБА-2; та самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв’язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні[20].

Трапляються випадки, коли слідчі судді направляють особу, яка звернулася з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, до «вичерпання» інших способів реалізації прав учасника кримінального провадження. Наприклад:

- крім того, як вбачається з матеріалів скарги, потерпілий не звернувся до слідчого з відповідним клопотанням у відповідності до ч.1 п.7 ст.303 КПК України[21].

В ухвалах окремих слідчих суддів відмова в наданні тимчасового доступу до речей і документів пов’язується з тим, що суб’єкт, який звернувся з відповідним клопотанням, просив залишити його без розгляду. При чому, приймаючи відповідне рішення, слідчий суддя робить посилання на ст. 174 КПК України, яка регулює скасування арешту майна.

- виходячи з принципів змагальності і диспозитивності кримінального процесу, визначеного ст. 7, 22, 26 КПК України, оскільки особа, яка подала клопотання, просила клопотання залишити без розгляду, слідчий суддя вважає відсутніми підстави згідно ст.174 КПК України для розгляду даного клопотання. Керуючись ст. 7, 22, 26, 174 КПК України, слідчий суддя ухвалив у задоволенні клопотання адвоката про тимчасовий доступ до речей та документів відмовити[22].

Далі буде...