Питання судового імунітету держави-агресора продовжує перебувати в орбіті дослідження спільноти юристів, адже кожен новий день війни рф проти України збільшує збитки держави, бізнесу та народу. У цій статті ми сконцентрувалися виключно на деяких питаннях судового імунітету рф. Ми не аналізуємо інвестиційний арбітраж та інші потенційні засоби отримання відшкодування шкоди, завданої діями росії.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Підходи до суверенного (судового) імунітету
За загальним правилом, яке походить з міжнародного звичаєвого права, держава як суб’єкт міжнародного права має суверенний імунітет, складовою частиною якого є судовий імунітет. Це означає, що держава та її майно не можуть підпорядковуватися юрисдикції суду іноземної держави. Підходи до суверенного імунітету держав різняться залежно від обсягу винятків з імунітету іноземної держави та підпорядкування окремих правовідносин з іноземною державою національному суду іншої держави.
Загалом можна виокремити два види суверенних імунітетів: абсолютні й обмежені (функціональні) імунітети іноземних держав.
Відповідно до концепції абсолютного імунітету іноземна держава per se не може бути відповідачем у національному суді іншої держави. Такий національний суд за жодних обставин не може мати юрисдикції щодо іноземної держави або її майна. Концепція абсолютного імунітету здебільшого залишається закріпленою у законодавстві комуністичних або посткомуністичних країн, таких як КНР, Гонконг, Нігерія, Філіппіни тощо. Обмежений (функціональний) імунітет передбачає, що у певних випадках національний суд держави має юрисдикцію щодо правовідносин з іноземною державою і її майном. Відповідно, якщо іноземна держава здійснює дії, які перебувають в межах виконання нею своїх публічних функцій і влади, то вона має юрисдикційний імунітет, а у випадку, коли іноземна держава діє як приватна особа, вона не має імунітету. Концепція обмеженого або функціонального суверенного імунітету визнається у багатьох країнах, наприклад, у Великій Британії, Сингапурі, Австралії, Франції, Італії, Швейцарії, Ізраїлі, Німеччині, Швеції тощо.
США є однією з найрозвинутіших юрисдикцій щодо винятків відповідно до концепції обмеженого (функціонального) суверенного імунітету. Так, у США існує особливий виняток з імунітету іноземної держави за умови, що іноземна держава є спонсором тероризму. Аналогічний виняток є і в законодавстві Канади. Цікаво, що відповідність цього винятку міжнародному праву розглядатиме Міжнародний суд ООН у справі за нещодавнім позовом Ірану проти Канади. У більшості функціональних юрисдикцій закріплено деліктний виняток з імунітетів. За деліктним винятком, держава не має імунітету щодо відшкодування шкоди, спричиненої на території держави суду, якщо така шкода була спричинена дією на території держави суду.
Зокрема, такий виняток є в США, але основною метою деліктного винятку є усунення імунітету іноземної держави у дорожньо-транспортних пригодах та інших деліктах, відповідальність за які визначається внутрішнім правом держави суду. Залишається відкритим питання, чи проводить цей виняток традиційний розподіл між актами публічного та приватного характеру.
Український підхід до судового імунітету рф
Законодавство України визнає абсолютний судовий імунітет іноземних держав. Законом України «Про міжнародне приватне право» закріплено, що пред’явлення позову до іноземної держави, застосування до іноземної держави та її майна забезпечувальних заходів і звернення стягнення на кошти іноземної держави є неможливими.
Однак, попри це, весною 2022 року Верховний Суд фактично визнав, що рф не має судового імунітету в Україні (Постанова від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, Постанова від 18 травня 2022 року у справі №760/17232/20). У своєму висновку ВС широко спирався на Європейську конвенцію з прав людини та практику ЄСПЛ, які також є частинами українського права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також на міжнародне звичаєве право.
В обґрунтування своєї позиції Верховний Суд зазначив, що російська федерація не має судового імунітету, оскільки: 1) підтримання юрисдикційного імунітету рф позбавить позивача ефективного доступу до суду, що є несумісним із положеннями п. 1 ст. 6 ЄСПЛ; 2) судовий імунітет росії не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Європейській конвенції про імунітет держав Ради Європи 1972 року, Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року; 3) підтримання імунітету рф є несумісним із міжнародно-правовими зобов’язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; 4) судовий імунітет росії не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням рф своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом. На підставі наведених вище постанов Верховного Суду суди активно приймають рішення про відшкодування збитків, завданих агресією рф.
Наприклад, у рішенні Господарського суду Запорізької області від 11 травня 2023 року у справі №908/1955/22(908/956/23), яким задоволено позов ТОВ «Іртіс» про стягнення з рф 358 042 618 грн, що еквівалентно 12 351 535 доларам США, суд першої інстанції врахував висновки щодо судового імунітету росії, викладені у Постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №760/17232/20-ц. Також суд першої інстанції врахував висновки постанов Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19 і від 18 травня 2022 року у справі №760/17232/20-ц у рішенні Господарського суду Київської області від 5 грудня 2022 року у справі №911/1231/22, яким задовольнив позов ТОВ «Алтєк» до рф про стягнення збитків на загальну суму 280 537 071 грн. Але, попри позитивну динаміку розвитку судової практики в Україні, є проблема щодо того, як практично виконувати рішення українських судів проти росії.
Ця проблема особливо актуальна на тлі активного стягнення російських приватних і державних активів у дохід держави на підставі нових процедур, затверджених після 24 лютого 2022 року. Одним із перспективних способів є виконання таких рішень за кордоном проти заморожених там активів рф. Водночас за кордоном ситуація із подоланням імунітету росії поки що не така однозначна.
Світовий досвід
Наш аналіз іноземного та міжнародного законодавства показує, що висновки Верховного Суду щодо судового імунітету рф поки що не узгоджуються з наявною на дату написання цієї статті міжнародною практикою і законодавством іноземних держав. У законодавстві Великої Британії та США не передбачені винятки з імунітету іноземної держави щодо проваджень про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією іноземної держави. Також є усталена практика Міжнародного суду ООН щодо питань суверенного імунітету і шкоди, завданої збройними силами іноземної держави. Наприклад, рішення Міжнародного суду ООН від 2012 року стосується питання порушення національними судами Італії та Греції суверенного імунітету Німеччини у справах про відшкодування шкоди, завданої під час Другої світової війни. Міжнародний суд ООН, серед іншого, дійшов висновку, що навіть за умови визнання державою концепції обмеженого (функціонального) імунітету деліктний виняток не має стосуватися воєнних дій.
Цей висновок підтверджується судовою практикою Бельгії, Ірландії, Словенії, Польщі. Водночас Міжнародний суд ООН вважає, що міжнародні норми щодо юрисдикційних імунітетів іноземних держав перебувають на стадії формування і мають значення тільки тією мірою, якою проливають світло на зміст міжнародного звичаєвого права. Цікаво, що Міжнародний суд ООН матиме змогу ще раз оцінити стан міжнародного права у цьому питанні, адже Німеччина нещодавно подала новий позов проти Італії.
Висновки
Отже, українська практика, безперечно, зробила крок вперед порівняно з усталеними світовими підходами до судового імунітету і може слугувати базою для подальшого розвитку концепцій судового імунітету у питаннях агресії рф проти України. Утім, з огляду на екстраординарну ситуацію, яка утворилася внаслідок агресії росії проти України, та стан розвитку міжнародного звичаєвого права і практики щодо відшкодування шкоди, завданої військовою агресією іноземної держави, на сьогодні немає однозначної відповіді на те, чи можливо подолати суверенний імунітет рф за кордоном.
Сподіваємося, що безпрецедентність ситуації приведе до змін у цій сфері, які забезпечать можливість відшкодування для постраждалих від агресії. Міжнародна юридична спільнота продовжує обговорення щодо розвитку підходів до питання судового імунітету держав із врахуванням екстраординарних обставин і проблем, які російська федерація створила у сучасному міжнародному праві, намагаючись виробити реалістичні сценарії відшкодування збитків, завданих рф.