Найпоширенішою організаційно-правовою формою ведення діяльності господарських товариств в Україні є товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ або товариство). Правове регулювання господарської діяльності ТОВ здійснюється на підставі Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (№2275-VІІІ).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Якщо у ТОВ більше ніж один учасник, то виникають різноманітні спори між учасниками: відчуження часток у статутному капіталі товариства без дотримання передбаченої Законом процедури, визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства тощо. Такі спори не завжди вирішуються шляхом переговорів, оскільки сторони не можуть дійти згоди у вирішенні тих чи інших питань щодо діяльності товариства, тому конфлікт доводиться вирішувати в суді.
Ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (№755-ІV) містить спеціальні норми належного та ефективного способу захисту порушеного права та інтересу позивача в судовому порядку, а саме:
- судове рішення, що набрало чинності, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;
- судове рішення, що набрало чинності, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
Тобто перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства за заявою учасника такого товариства чітко визначений ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній від 17.06.2018 р.) та є вичерпним.
Однак у судових справах достатньо часто зустрічаються позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів ТОВ недійсними, визнання недійсним статуту чи змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства, що не відповідає належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Візьмемо як приклад ситуацію, коли особа (нинішній або колишній учасник товариства), яка звернулася до суду з позовною заявою про відновлення становища, яке існувало до порушення його прав як учасника ТОВ, з позовною вимогою відновити відповідний склад учасників товариства, відновити становище до визначення розміру статутного капіталу товариства. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розглянемо судову практику у спорах між учасниками ТОВ щодо відновлення становища, яке існувало до порушення їхніх прав та інтересів:
1. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 р. у справі №923/876/16 зазначено:
«Велика Палата Верховного Суду вкотре звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2018 р. у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 р. у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 р. у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02.07.2019 р. у справі №48/340 (провадження №12-14звг19).
59. Водночас за змістом позовної заяви позивача він прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення такого складу учасників ТОВ «Агрофірма «Славія»: ОСОБА_2 частка 19%, тобто 157 700 грн; ОСОБА_7 частка 15%, тобто 124 500 грн; ОСОБА_8 частка 15%, тобто 124 500 грн; ОСОБА_1 частка 51%, тобто 423 300 грн. Позивач може мати законний інтерес у такому відновленні, оскільки участь у товаристві з обмеженою відповідальністю передбачає співпрацю у вищому органі з невеликою, як правило, кількістю учасників, а тому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю може бути не байдуже, хто саме входить до складу вищого органу.
60. При цьому позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
61. Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у с. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту в цьому випадку є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп. «д» п. 3 ч. 5 ст. 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи-учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому вираженні.
62. Ухвалюючи рішення про задоволення позову одного з учасників товариства, суди мали врахувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства, включаючи колишніх учасників, також не збігаються (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 р. у справі №916/2084/17, провадження №12-77гс19). Тому вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників та товариства, уникати зайвого втручання у питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які у разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому вираженні.
63. Крім того, розглядаючи питання щодо дотримання балансу інтересів усіх учасників та товариства, суди мали надати правову оцінку аргументам відповідача про звернення колишнього учасника товариства з позовом про визнання недійсними рішень зборів хоча й у межах позовної давності, але через 3 роки після ухвалення першого з оспорюваних рішень загальних зборів учасників, тобто зі значним проміжком часу, що робить питання втручання суду в діяльність товариства і повернення його до попереднього стану через 6 років після вчинення порушення ще більш чутливими».
2. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 р. у справі №927/97/19 зазначається:
«39. Відступлення частки у статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб інша певна особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. У вказаних відносинах поняття «відступлення» і «відчуження» є тотожними, оскільки вони є аналогічними за правовими наслідками.
40. Відступлення (відчуження) частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо.
41. Відповідно до ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу України. за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Ч. 2 ст. 718 цього Кодексу передбачає, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
42. Договір дарування частки у статутному капіталі товариства є підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до іншої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його іншою особою. Отже, це спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.
43. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що оскаржувані реєстраційні дії щодо зміни учасників товариства вчинено на підставі договорів дарування часток у статутному капіталі товариства від 19.06.2017 р. та від 02.08.2018 р.. Хоча позивач не оспорює правочини щодо часток у статутному капіталі СТОВ «Дніпро», проте він фактично позивається щодо наслідків, які настали у зв`язку з укладанням договорів дарування часток, що призвели до переходу часток у статутному капіталі товариства до ОСОБА_2.
44. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, оскільки оскаржуючи реєстраційні дії щодо учасників товариства, позивач фактично оскаржує наслідки виконання правочину щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі, а звідси – у цій справі наявний спір, що виник з правочинів щодо часток в юридичній особі, розгляд якого належить до юрисдикції господарських судів.
45. Крім того, суди попередніх інстанцій з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі №904/5857/17 (провадження №12-96гс18) дійшли висновку, що належним способом захисту у цій справі є скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі (п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
46. Водночас суди не врахували, що подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду зробила під час перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених із застосуванням норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Натомість у справі, що розглядається, підлягають застосуванню відповідні норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у чинній редакції.
47. Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» були внесені зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», зокрема ст. 17 останнього була доповнена новою ч. 5, яка містить, серед іншого, вказівку на спеціальні способи захисту.
48. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 22.10.2019 р. у справі №923/876/16 (провадження №12-88гс19), перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств.
Якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (пп. «е» п. 3 ч. 5 ст. 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому випадку є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп. «д» п. 3 ч. 5 ст. 17 цього Закону)».
3. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.01.2020 р. у справі №813/1056/18 вказано:
«43. При цьому слід мати на увазі, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств.
Якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (пп. «е» п. 3 ч. 5 ст. 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому випадку є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп. «д» п. 3 ч. 5 ст. 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи-учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому вираженні.
44. Близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 22.10.2019 р. у справі №923/876/16, від 17.12.2019 р. у справі №927/97/19 та від 18.03.2020 р. у справі № 66/3221/16-а. Також варто зазначити, що незаконність змін у складі майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте є підставою для відшкодування збитків особою, яка їх завдала. Близькі за змістом висновки були викладені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 20.03.2019 р. у справі №521/8368/15-ц».
4. В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі №5017/1221/2012 зазначено:
«У постанові від 22.10.2019 р. у справі №923/876/16 Велика Палата Верховного Суду за змістом матеріалів справи та обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, констатувала, що за змістом позовної заяви позивач прагне відновити становище, яке існувало до порушення його прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю, відновивши відповідний склад учасників товариства.
Як вже було зазначено, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 22.10.2019 р. у справі №923/876/16, позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до ЄДР.
Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств.
Належним способом захисту в цьому випадку є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (пп. «д» п. 3 ч. 5 ст. 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи-учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому вираженні.
Відтак ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у редакції, чинній від 17.06.2018 р., передбачено державну реєстрацію змін до складу учасників та встановлено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; документ про сплату адміністративного збору; один з таких відповідних документів (рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; заява про вступ до товариства; заява про вихід з товариства; акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; судове рішення, що набрало чинності, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; судове рішення, що набрало чинності, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства. Документи подає учасник, який виходить з товариства, або його спадкоємець чи правонаступник для випадків, якщо подається документ, зазначений у пп. «г» вказаної частини статті.
Перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства за заявою учасника такого товариства, чітко визначений ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній від 17.06.2018 р.) та є вичерпним.
При цьому відсутність судового рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, спрямованого на зміну складу учасників товариства, не свідчить про чинність останнього. Під час розгляду справи за належною позовною вимогою, яка відповідає пп. «д» або пп. «е» п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», суд у мотивувальній частині рішення надає правову оцінку рішенням загальних зборів учасників товариства, які призвели, на думку позивача, до порушення його прав».
Отже, в контексті проаналізованих спірних правовідносин у постановах Великої Палати Верховного Суду можемо зробити висновок, що належними та ефективними способами захисту прав та інтересів позивача-учасника товариства є такі, що полягають саме у відновленні становища, яке існувало до визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства. Адже саме задоволення таких вимог може бути підставою для самостійного ініціювання внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відповідних відомостей про юридичну особу учасником товариства як заявником.