Напевне, багато в кого вже починає сіпатися око, коли вчергове доводиться читати про судову реформу та її біди. Через це не хотілося б вдаватися до філософських роздумів та повчань на цю тему, адже говорити — не мішки перевертати. А от зафіксувати поточний статус судової системи та спробувати зрозуміти, що на нас може очікувати, вважаю, буде корисно.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Процесуальне законодавство
Ми отримали ряд модернізованих процесуальних кодексів, де найбільше виділяються повернення до судової системи, що складається з трьох ланок, та наявність процесуальних фільтрів при оскарженні рішень до вищих інстанцій. В цілому ідеї цікаві, але на практиці поки нічого особливо не змінилося. Доводиться спостерігати, як касаційними фільтрами здебільшого користується касаційний адміністративний суд та відсіює частину касаційних скарг. Можливо, це відбувається через велику його завантаженість однотипними справами. Іноді в цьому суді трапляються випадки, коли судді відкривають касаційне провадження, а потім 2 роки не можуть призначити справу до розгляду. Вважаю, що і самі судді не можуть бути задоволені таким станом речей, тож сподіваємося на позитивні зрушення в цьому напрямку.
Касаційний господарський суд нечасто користується відповідними фільтрами, а справи в ньому розглядаються здебільшого вчасно. Коли касаційна скарга не може бути прийнята через вимоги касаційних фільтрів, господарський суд в основному дає скаржникам можливість усунути її недоліки шляхом додаткового обґрунтування. Відтак, схиляюся до думки, що поки немає єдиного підходу судів щодо використання процесуальних фільтрів, практика ще перебуває на етапі формування.
Вища рада правосуддя
Внаслідок реформи Вищої ради юстиції її було перейменовано у Вищу раду правосуддя (ВРП), що залишилася найвищим органом у суддівській системі. Проте більшість проблем попереднього органу, на думку правників, перекочували і до новоствореного: низький рівень довіри населення та юридичної спільноти, звинувачення в політично мотивованих рішеннях, докори в непрозорому відборі членів, конфлікти та боротьба за владу з іншими органами в системі, про що систематично зазначають засоби масової інформації. Хоча громадянам нечасто доводиться стикатися з цим органом напряму, але його роль у системі величезна. Отже, недивно, що підвищення рівня довіри до ВРП зараз перебуває в активній фазі реалізації.
Верховний Суд та спеціалізовані суди
Також в процесі реформи були створені Верховний Суд та спеціалізовані суди: Вищий антикорупційний суд та Вищий суд з питань інтелектуальної власності, який на даний момент знаходиться в процесі формування. Загалом початок роботи антикорупційних судів вселяє надію на поступове професійне та інституційне зростання антикорупційної системи судів у країні, тому варто трішки запастися терпінням та чекати на поступові зміни на краще.
До Верховного Суду від населення виникають питання стосовно недотримання процесуальних строків у касаційних адміністративному та цивільному судах. Також часто доводиться читати взаємовиключні висновки суддівських колегій Верховного Суду в подібних питаннях. Хотілося б, щоб Велика Палата Верховного Суду оперативніше реагувала на ці виклики та забезпечувала єдність судової практики.
Вища кваліфікаційна комісія суддів та Громадська рада доброчесності
Згідно зі змінами, кожен суддя повинен був пройти процедуру кваліфікаційного оцінювання. Для цього було сформовано новий склад спеціального органу — Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ). До її складу увійшли переважно судді, а також адвокати та науковці в галузі права. Проте наразі орган не працює, добір суддів не проводиться, а і без того знекровлена судова система не отримує нових кадрів. Зараз лунають думки, що питання формування нового складу Комісії перейшло в політичну площину, її повноваження хочуть передати до ВРП чи зробити підконтрольною ВРП саму Комісію.
Громадська рада доброчесності (ГРД) створювалася як допоміжний орган при ВККСУ з числа юридичної спільноти, не пов'язаної з суддівськими кадрами, що, у свою чергу, переважали у ВККСУ. ГРД відповідала за перевірку суддів на доброчесність. Тобто мала працювати така собі система стримування та противаг між ГРД та ВККСУ. Проте вказані органи жили, як кішка з собакою, узгодженої роботи було мало: між керівництвом зазначених органів та їх членами постійно лунали взаємні звинувачення в непрофесіоналізмі та упередженості. Все це призвело до того, що велика частина негативних висновків ГРД по недоброчесних кандидатах долалися ВККСУ двома третинами голосів, що, на думку ГРД, призвело до залишення в суддівській системі осіб з проблемною репутацією. Отже, недарма перезапуску цих органів та їх плідної співпраці очікують як прогресивно налаштовані юристи, так і міжнародні інституції.
Адвокатська монополія
Важливим нововведенням стало отримання адвокатами монополії на представництво інтересів клієнтів у судах, що спричинило масовий приплив юристів у адвокатуру. Проте з 2019 р. у владних кабінетах почали вестися активні дії для відміни такої монополії. Це обґрунтовувалося, як правило, правом на доступ до суду, іноді доводилося чути, що це було ініціативою нової влади. Зараз зазначене питання не на часі через значну правову турбулентність у країні, тож адвокатське посвідчення наразі ще в ціні.
Електронне судочинство
Це дійсно нагальна та однозначно необхідна реформа, що могла б значно спростити роботу судів та їх відвідувачів. Проте судова адміністрація поки не може впровадити її в життя. У зв'язку з пандемією трішки активніше почали використовуватися відеоконференції з приміщень судів, з'явилася можливість брати участь у судових засіданнях, перебуваючи поза межами суду й використовуючи власні засоби зв'язку. Проте це лише часина запланованих заходів, тому з нетерпінням чекаємо на повноцінне запровадження електронного суду та відповідного технічного забезпечення для судів.
Що відбувається та чого очікувати
Конституційна криза
Більшість юридичної спільноти відзначає, що неповна реалізація судової реформи та політична боротьба всередині самої системи призвели до конституційної кризи в країні, що можна вважати критичною точкою в роботі всієї системи судочинства. Суспільство переконане, що останні рішення Конституційного Суду України стали яскравим індикатором зазначених проблем. Тому до вирішення конституційного питання справа до інших судових органів та їхніх проблем навряд чи дійде. З іншої точки зору, позитивне вирішення ситуації з Конституційним Судом може надати імпульс для подальших звершень у судовій реформі. Головне — законно та виважено вирішити зазначений конфлікт, щоб не провокувати можливих негараздів у майбутньому.
ВРП
У законопроектах, що наразі обговорюються, пропонується, щоб ВРП затверджувала всі порядки та методики оцінювання суддів, яке здійснюватиме ВККСУ, що, безумовно, посилюватиме вплив ВРП. З іншого боку, не пропонується прозорого та відкритого відбору членів ВРП. У свою чергу, Рада не дуже бажає залучати міжнародних експертів до обрання членів ВККСУ та очищення її самої. Члени ВРП переконані, що їм самим під силу вирішити вказані питання. Проте протилежної думки дотримуються представники міжнародних партнерів та громадських організацій. Така боротьба за вплив у вертикалі судової влади навряд чи сприятиме удосконаленню системи судочинства. Отже, найшвидші зміни законодавства, спрямовані на прозорий розподіл повноважень та взаємоконтроль органів судової влади, очікуються юридичною спільнотою від законотворців у першу чергу.
Верховний Суд
Наразі у законотворчих та експертних колах обговорюється сценарій, щоб вдвічі скоротити кількість суддів Верховного Суду. Це, швидше за все, призведе до уповільнення його роботи, адже система ще не зовсім готова зменшити потік справ до касаційних судів. Також доводиться чути в публічних дискусіях, що скорочення штату Верховного Суду направлене на проведення конкурсу з подальшим формуванням нового складу його судового корпусу. У такий варіант подій не хочеться вірити, адже це тривалий та витратний процес. У разі необхідності можна внести певні корективи в роботу Суду, а от повне його перезавантаження здається дещо поспішним рішенням. Подібних ідей дотримується і Венеціанська комісія, котра тримає руку на пульсі судової реформи в Україні.
Виконання судових рішень
Не менш важливе питання виконання судових рішень. Наразі суд позбавлений можливості забезпечити належний рівень контролю за цим процесом. Хоча вже очевидно, що функції суду не можуть закінчуватися на етапі ухвалення рішення. Кому потрібне право на справедливий суд, якщо його рішення будуть припадати пилюкою на полицях виконавчої служби?
Прикро, що проблема виконання судових рішень залишається атрибутом судової системи в Україні, адже відсоток виконання судових рішень все ще досить низький. Існують прогресивні ідеї, що процесуально врегульований зв'язок між судом та виконавчою службою міг би збільшити кількість виконаних рішень. Тож у цьому контексті нагальною також є реформа виконавчої служби, оскільки її робота невіддільна від судової системи.
Реформа місцевих та апеляційних судів
Реформуючи вищі суди, не варто залишати без уваги роботу з місцевими та апеляційними судами. Вони зараз перебувають без достатнього кадрового наповнення, фінансування їх теж є проблемою. Деякі суди нещодавно навіть виступили з заявою про відсутність коштів для направлення справ у інші судові інстанції та поштової кореспонденції учасникам справ. Така ситуація може призвести до більш тривалого розгляду справ, що і до того був чималий.
Робота судів першої інстанції дуже інформативна для населення. Вони відображають рівень спроможності судової влади забезпечити верховенство права та доступ до правосуддя в країні. Розгляд великої кількості справ закінчується саме в першій інстанції. Через це саме робота місцевих судів формує думку населення про судову систему та захист прав громадян. Тому дуже хочеться, щоб зміни в судовій вертикалі проводилися не тільки зверху донизу, а і у зворотному напрямку.
Реакція міжнародних партнерів
Іноземцям та їх бізнесу в Україні не потрібні якісь особливі умови, їх цікавить некорумпована судова система, де вони у разі негараздів зможуть захистити свої інтереси. Крім того, це сприятиме зменшенню зловживань щодо міжнародної допомоги та запозичень, що постійно вливаються в державу під виглядом кредитів, допомоги та інвестицій. Система антикорупційних органів, відповідне законодавство для них, судова реформа були та залишаються основними вимогами співпраці України з Міжнародним валютним фондом та Європейським Союзом. З огляду на останні події, ми зробили крок назад у цих напрямках та зобов'язані виправити ситуацію якнайшвидше, щоб продовжити рух уперед. У першу чергу, ми маємо розуміти, що головними бенефіціарами цих процесів є саме наше суспільство.
Підсумовуючи викладене, не варто робити поспішні висновки та засмучуватися, адже ніщо не дається легко. Слід розуміти, що нами вже пройдено значний та непростий шлях реформ, і дороги назад немає. Тому варто сумлінно виконувати свою роботу і сподіватися на краще.