Те, що правосуддя в Україні перебуває в стані, далекому від нормального, уже давно ні для кого не секрет. Те, що з року в рік якість судочинства погіршується, мабуть, також. Як і те, що воно закінчується там, де починається політичне замовлення. Проте коли останнім часом йдеться про розгляд адміністративними судами податкових спорів, саме навіть вживання слова «правосуддя» у переважній більшості випадків і то здається недоречним та некоректним. А від того фарсу, який відбувається під час судових засідань, опускаються руки й у досвідчених і бувалих правників.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ще не так давно платники податків, добре усвідомлюючи, що в десяти випадках із десяти податкова перевірка закінчиться донарахуванням податкових зобов’язань, і в семи – дев’яти випадках з десяти таке донарахування не ґрунтуватиметься на нормах законодавства (а в тих останніх трьох доранахування буде зумовлене низькою якістю законодавства, що допускає подвійне тлумачення), покладали свої надії саме на судовий розгляд спорів.
Тепер доводиться визнати, що судочинство в таких справах фактично перетворилося на мовчазне, механічноцинічне «освячення» будьяких рішень податкових органів, за якими вбачається мета наповнення в будьякий спосіб державної скарбниці, або ж зменшення будьякою ціною заборгованості бюджету (в ситуаціях з відшкодуванням ПДВ) перед платниками.