Як відомо, судові рішення, що набрали чинності, є обов’язковими та підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, навіть за її межами. Проте якщо боржник відмовляється добровільно виконувати рішення суду або тип справи дозволяє негайне виконання рішення (зокрема, справи про стягнення аліментів, присудження виплати заробітної плати, відшкодування шкоди, стягнення грошових сум), законодавством передбачена можливість примусового виконання рішень. Розглянемо це питання в межах цивільного процесу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Примусове виконання рішень регулюється положеннями Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), Закону «Про виконавче провадження» (далі – Закон) та інших законів.
Для того щоб ініціювати примусове виконання такого рішення, необхідно отримати в суді виконавчий лист (ухвала суду, судовий наказ) (ст. 431 ЦПК, ст. 3 Закону) та звернутися з цим виконавчим документом і відповідною заявою до органу виконання рішень (як правило, державної виконавчої служби – ДВС).
Виконавець може відмовити вам у відкритті виконавчого провадження лише з підстав, передбачених законодавством (ч. 4 ст. 4 Закону):
- якщо рішення суду не набрало чинності (це не стосується негайного виконання рішення);
- якщо пропущено строк для звернення з виконавчим документом (3 роки) (ч. 4 ст. 12 Закону);
- якщо виконавчий документ або заява не відповідають вимогам закону;
- якщо стягувач звернувся до виконавчої служби не за місцем виконання рішення тощо.
Однак навіть якщо ви подаєте належний пакет документів для примусового виконання та щодо вашої справи відкривають виконавче провадження, це не означає, що ви отримаєте свої законні гроші або майно.
Підстави закінчення виконавчого провадження, як і підстави відмови у відкритті провадження, чітко визначені законом. Виконавче провадження підлягає закінченню після фактичного виконання рішення суду в повному обсязі, проте Законом передбачені також інші підстави – загалом їх 16 (ст. 39 Закону). Практика свідчить, що виконавці іноді закінчують виконавче провадження, не маючи на це ґрунтовних підстав, тобто спираючись на формалізм у законодавстві. Такі рішення та дії державних виконавців можуть бути оскаржені у передбаченому законодавством порядку.
Оскарження рішень та дій виконавця
Оскарження рішень та дій виконавця, в тому числі щодо безпідставного закінчення виконавчого провадження, можливе через суд (ст. 447 ЦПК). Скарга подається протягом 10 днів з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення її права або свободи, та розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Крім того, скарга повинна розглядатися в судовому засіданні за участю сторін (стягувача, боржника та виконавця) (ст. 448-450 ЦПК). Хоча законодавством встановлено, що скарга розглядається протягом 10 днів, проте на практиці через завантаження судів призначення засідання часто відбувається вже після спливу зазначеного строку, тому оскарження рішень та дій виконавця через суд є довгим процесом.
Існує також інший варіант оскарження рішень та дій виконавця. Одночасно з оскарженням в судовому порядку можна подати скаргу на рішення та дії державного виконавця начальнику відділу ДВС, якому безпосередньо підпорядкований виконавець, а скаргу на рішення, дії та бездіяльність начальника відділу – направити керівнику головного апарату ДВС (ст. 74 Закону). Строк для оскарження через органи ДВС складає 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Такий варіант оскарження через органи ДВС швидший. У старому Законі України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 р. №606-XIV) передбачалися стислі строки для розгляду скарги з дня її надходження: 10 днів на розгляд скарги на державного виконавця начальником відділу ДВС та додатково 10 днів на апеляційний розгляд керівником головного апарату ДВС. На практиці вже після прийняття Закону в новій редакції органи ДВС продовжують застосовувати вказані строки для розгляду скарг. Однак, як правило, такий розгляд скарг не є результативним. Часто державні виконавці не визнають порушень законодавства своїми колегами, тому варто розглядати цей варіант лише як додатковий.
Відновлення провадження
Після того як скарга на рішення та дії виконавця про закінчення провадження була розглянута судом, виконавець може відновити виконавче провадження у справі (ст. 41 Закону). Суд направляє копію рішення про відновлення провадження у відповідний відділ виконавчої служби, проте додатковий контроль з боку стягувача не буде зайвим: виконавча служба може не отримати рішення суду. Крім того, навіть якщо виконавець відновить провадження на підставі рішення суду, процедура початку (продовження) виконання рішення має свої підводні камені.
Під час закриття виконавчого провадження оригінал виконавчого документа повертається органу, який його видав (наприклад, суд) (ч. 3 ст. 39 Закону). Таким чином, у разі відновлення провадження виконавець має направити відповідну постанову про відновлення на адресу суду, а останній у місячний строк з дати отримання зазначеної постанови повинен направити оригінал виконавчого документа назад виконавцю (ч. 2 ст. 41 Закону). Контроль цього «листування» стягувачу бажано взяти на себе, адже якщо суд або інший відповідний орган не отримають постанову про відновлення провадження, вони не будуть зобов’язані направити виконавчий документ виконавцю. При цьому непред’явлення виконавцю виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням (або неотримання останнім зазначеного документа) є підставою для повторного закінчення виконавчого провадження та залишення судового рішення без виконання (п. 13 ст. 39 Закону). У цьому випадку необхідно знову звертатися до суду та органів ДВС і з’ясовувати, хто винний. Це лише затягне процес виконання рішення та збільшить витрати на правову допомогу.
Таким чином, навіть якщо ви маєте рішення суду на вашу користь, і щодо нього відкрите виконавче провадження, це ще не гарантія того, що ви отримаєте вам належне. Практика свідчить, що іноді виконавці з формальних підстав можуть закінчити виконавче провадження. Тому якщо виконавче провадження закінчено, а рішення не виконано або виконано не в повному обсязі, варто перевірити такі дії та рішення виконавця на законність і негайно (протягом 10 днів) оскаржити їх в суді та органах ДВС.