Настав час, коли рішення Верховного Суду стали більше ніж просто орієнтиром для судів нижчих інстанцій. Спори щодо авторського права не є винятком.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В результаті прийняття нової редакції Господарського процесуального кодексу сталися дві найбільш істотні зміни, які стосуються діяльності вищої судової інстанції України. По‑перше, Верховний Суд звільнили від значної кількості справ, які тепер належать до категорії малозначних. По‑друге, рішенням Верховного Суду, а точніше висновкам, які в них викладені, надали особливого значення, що нагадує поняття «прецедент».
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Це не факультативне правило. Суди нижчих інстанцій не мають права не враховувати зазначені висновки.
Вмілий судовий юрист має використовувати висновки Верховного Суду у справі як козирі у грі. Практичний бізнесмен може заздалегідь на підставі таких висновків та за допомогою своїх юридичних радників оцінити власні шанси з приводу того, чи варто взагалі доводити ситуацію до судового процесу.
В цьому контексті очевидним є те, що висновки Верховного Суду необхідно регулярно вивчати. В цьому матеріалі ми хотіли б вас ознайомити з тими висновками Верховного Суду, які існують в судовій практиці, що стосується незаконного використання творів у публічних закладах. Згідно з передбаченою Законом України «Про авторське право і суміжні права» термінологією, такий спосіб використання називається публічним виконанням.