Це означає, що усі, хто придбали непрофільні активи державних акціонерних товариств на аукціонах «Prozorro.Продажі», ризикують залишитися ні з чим. Та чим керувалася Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи таке рішення? Спробуємо розібратися.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нова позиція
Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) у справі №917/1212/21 (постанова від 3 квітня 2024 року) сформувала позицію, що зміна державної форми власності на активи підприємств може відбуватися виключно шляхом приватизації. Враховуючи, що Закон про приватизацію не відносить до способів приватизації передачу державного майна до статутного капіталу акціонерного товариства, де власником 100% акцій є держава, це майно залишається державною власністю.
На нашу думку, це досить неочікуване рішення для багатьох, адже воно повністю змінює правила гри на ринку державних активів та залишає безліч нерозкритих питань.
Ми не ставимо рішення Великої Палати під сумнів та не критикуємо його. Проте, проаналізувавши рішення, у нас виникло досить багато запитань, розв’язання яких у рішенні ВП ВС ми не знайшли. Отже, про все по черзі.
У пошуках відповідей
- Майно у статутному капіталі: позиція ВП ВС vs законодавство
Велика Палата Верховного Суду визнає державною власністю майно, передане до статутного капіталу акціонерних товариств, власником та держателем 100% акцій якого є держава. Але ж внесення майна до статутного капіталу господарського товариства вважається відчуженням майна його власником (засновником) новоствореному товариству. Це передбачено українським законодавством, і це неспростовний факт.
Чому та з яких пір у випадку державних акціонерних товариств діють інші правила, де держава внесла майно до статутного капіталу і при цьому залишилася не тільки його власником, а й отримала 100% акцій такого товариства? Що саме тоді було передано до статутного капіталу такого товариства?
За такою логікою можна зробити висновок, що розмір статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», «Нафтогаз», «Укрпошта», «Автодор» та інших дорівнює або близький до нуля!?
- (Не)відчуження державного майна
Повернімося до перелічених вище державних акціонерних товариств. Усі вони є господарськими товариствами приватного права. І відповідно до позиції ВП ВС господарські товариства приватного права володіють майном, яке належить державі на праві державної власності. Це навіть звучить дивно.
Та якщо ми й допускаємо, що майно зберегло статус державного, як воно було відчужене до статутного капіталу АТ? Адже, як вже зазначалося, внесок до статутного капіталу не може бути нічим іншим, окрім як відчуженням. Якщо майно зберігає статус державної власності, то воно не могло бути відчужене у статутний капітал.
Звісно, можна було б говорити про те, що до статутного капіталу було внесено певні речові права, відмінні від права власності. Але аналізуючи справу, у якій Велика Палата винесла рішення та сформувала позицію, ми розуміємо, що до статутного капіталу було внесено саме майно, а не речові права на це майно.
- А що каже Цивільний кодекс України?
Насамперед один важливий нюанс. Верховний Суд неодноразово формував позицію, що Цивільний кодекс є вищим актом у сфері цивільного законодавства.
Саме Цивільний кодекс визначає ключові питання щодо створення та управління господарськими товариствами. А відповідно до ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками до статутного капіталу.
Отже, чергове запитання: з якої причини Верховний Суд проігнорував цю статтю ЦК України?
Ба більше, аналогічні норми закріплені не лише в ЦК України, а й простежуються протягом тривалого періоду в чинних у різний момент часу інших законодавчих актах, зокрема: Господарському кодексі України (ГК України), законах України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про власність», «Про управління об’єктами державної власності» тощо.
- Щодо приватизації
У нашому законодавстві є норма про те, що майно, яке не підлягає приватизації, не може бути внесено до статутного капіталу. На наш погляд, це цілком логічна норма, але з якої можна зробити й зворотні висновки. Зокрема, про те, що майно, яке підлягає приватизації, вноситься, тобто відчужується, до статутного капіталу. На підтримку цього висновку також можна навести ст. 140 ГК України, де зазначено, що джерелами формування майна суб’єктів господарювання є, серед іншого, матеріальні внески засновників.
Крім цього, ВП ВС як на основоположний аргумент посилається на те, що Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» до способів приватизації не віднесено внесення майна до статутного капіталу господарського товариства. І це дійсно факт, однак фактом є і те, що до способів приватизації не віднесено передачу майна з державної в комунальну власність згідно із Законом України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності».
- Виключний перелік державного майна
У ст. 141 ГК України йдеться, що до державного майна у сфері господарювання належать єдині майнові комплекси державних унітарних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних унітарних підприємств, акції (частки) держави у майні суб’єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами й організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об’єктів права власності Українського народу, зазначених у ч. 1 ст. 148 ГК України.
Як ми бачимо, у цьому переліку нічого не вказує на те, що майно, передане до статутного капіталу, належить до державного майна у сфері господарювання. А цей перелік, по суті, є виключним.
- Нове законодавство
Ще аргумент, на який чомусь ВП ВС не звернула уваги при ухваленні рішення у справі №917/1212/21.
Так, нещодавно ухвалений законопроєкт №5593-д (щодо вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава) чітко говорить про те, що майно, яке передається до статутного капіталу господарських товариств, належить цим товариствам на праві власності.
Зокрема, йдеться про нову редакцію ч. 9 ст. 11 ЗУ «Про управління активами державної власності». Ця норма якраз вписувалася в цей Закон для того, щоб зафіксувати, що майно, внесене до статутного капіталу, є власністю самого акціонерного товариства.
Наслідки
Насамперед у зазначеному рішенні є ще одна дуже важлива позиція:
«267. Оскільки прокуратурі та позивачу — КМУ стало відомо про незаконне рішення Нотаріуса у квітні 2021 року під час розслідування кримінального провадження від 22 травня 2020 року №42020170000000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Прокурор звернувся до суду з позовом у липні 2021 року в межах строку позовної давності».
З огляду на це приходимо до висновку, що не важливо, коли те чи інше майно було внесено до статутного капіталу АТ та відчужено покупцю — в 1990-х чи 2020-х — важливо лише, коли правоохоронний орган зареєструє кримінальне провадження. Цього достатньо, щоб не вважати строки позовної давності пропущеними.
У зв’язку з цим, на наш погляд, неочікуване рішення ВП ВС може призвести до таких самих непередбачуваних наслідків. Адже, якщо рішення у справі №917/1212/21 не політичне (у що ми віримо), то така сама доля, як і відповідача, чекатиме на сотні українців і юридичних осіб.
Суд постановив витребувати у приватного ТОВ на користь держави виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень, які це ТОВ придбало у НАК «Надра України».
Отже, якщо прокурор звернувся із позовом в інтересах держави щодо майна НАК «Надра України», то, вочевидь, за цим позовом мають прослідувати й інші щодо багатьох АТ, які як мінімум протягом останнього часу доволі активно позбувалися непрофільних та інших активів через «Prozorro.Продажі».
Враховуючи позицію ВП ВС, подібне майно має бути повернуто в державну власність.
На наше переконання, розв’язати проблему, що вже незабаром постане перед багатьма українцями та юридичними особами, які свого часу придбали майно державних АТ, можливо лише на законодавчому рівні. Законодавець має чітко розставити акценти щодо майна зі статусом «державна власність» та мінімізувати інвестиційні ризики, що, безперечно, постануть після того, як держава почне витребувати в приватних осіб активи, які були ними чесно та прозоро придбані.