Останнім часом в судовій практиці виникло неоднозначне питання стосовно неоднакового застосування норм чинного законодавства України під час вирішення спорів щодо оскарження постанов митного органу про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VI.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Вирішуючи цю категорію справ, адміністративні суди беруть до уваги усталену судову практику, роз’яснення Міністерства доходів і зборів України від 30.08.2013 р. №16666/7/99-99-24-03-09-17, листи Міністерства юстиції України від 01.12.2003 р. №22-34-1465 від 17.07.2007 р. №22-14-493, згідно з якими порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, є триваючим правопорушенням.
Триваюче правопорушення
Триваючими визнаються правопорушення, які розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, потім здійснюються безперервно шляхом невиконання обов’язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов’язок або виконує його неповністю чи неналежним чином.
Ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України передбачено відповідальність за перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрату цих товарів, транспортних засобів, документів чи видачу їх без дозволу органу доходів і зборів.
Враховуючи, що ст. 467 Митного кодексу України не містить вичерпного переліку триваючих правопорушень, а лише констатує приналежність до таких порушень, у тому числі тих, що передбачені ст. 469, 477-485 Митного кодексу України, на думку ВАСУ, обґрунтованим є розгляд питання щодо накладення стягнення за порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, за наявності підстав віднесення його до категорії триваючих (наприклад, у разі втрати товарів, не доставлених до митниці у встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк) не пізніше ніж через 6 місяців з дня виявлення.
Однак судова практика з цього питання виявилася неоднозначною, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) немає точного визначення поняття «триваюче правопорушення», не розкривається його зміст та не міститься перелік триваючих правопорушень.
Позиція органів державної влади
Мін'юст України висловив позицію, згідно з якою триваючими правопорушеннями є проступки, пов'язані з тривалим, безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 02.08.2013 р. №6802-0-4-13/11, початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний не виконує конкретний покладений на нього обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адмiнiстративнi правопорушення» вiд 24.06.1988 р. №6 встановлено, що під час перевiрки дотримання органом (посадовою особою) встановленого ст. 38 КпАП України 2-мiсячного строку застосування адмiнiстративного стягнення судам слiд мати на увазi, що при триваючому правопорушеннi (самоправне зайняття жилого приміщення – ст. 151 КпАП України; порушення або невиконання встановлених правил пожежної безпеки – ст. 175; невиконання обов’язкiв з виховання та навчання дітей – ст. 184 та iнше) зазначений строк обчислюється з дня виявлення правопорушення.
Триваючі правопорушення припиняються виконанням установлених обов'язків або притягненням винної особи до відповідальності (Лист Мін’юсту України від 01.12.2003 р. №22-34-1465 «Щодо скоєння особою триваючого правопорушення»): «…Продовжуваним адміністративним проступком називають низку ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб’єктами, засобами дії та які складають у сукупності єдине правопорушення (наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна). Проте триваючими адміністративними проступками є проступки, пов’язані з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності...».
Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, надалі перебуває у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Такі дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває значний час, протягом якого винний безперервно здійснює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.
Визначення поняття «триваюче правопорушення» знайшло відображення у листі Міністерства доходів і зборів України від 13.05.2013 р. №1101/Н/99-99-15-04-01-14. Зокрема, Міндоходів України зазначило, що триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом під час проведення перевірок (наприклад, у разі виявлення відсутності обліку доходів і витрат, для яких встановлена обов’язкова форма обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також інших правопорушень, пов’язаних з нарахуванням податків, які можна встановити лише під час документальної перевірки на підставі первинних документів). Поняття продовжуваного правопорушення КУпАП взагалі не містить.
Розмежування триваючого та разового правопорушення
У листі від 17.07.2007 р. №22-14-493 Міністерство юстиції України повідомляє про те, що чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення понять «разове правопорушення» і «триваюче правопорушення», обмежуючись загальною нормою, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через 2 місяці з дня здійснення правопорушення, а у разі тривалого правопорушення – не пізніше ніж через 2 місяці з дня його виявлення (ч. 1 ст 38 КУпАП).
Одними з перших, хто висловився з приводу критеріїв розмежування триваючих і разових правопорушень, були податкові органи України. Головна державна податкова інспекція України у листі від 22.03.1994 р. 04-115/10-1018 до разових порушень віднесла несвоєчасне подання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів та державних цільових фондів тощо; до триваючих – відсутність бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його з порушенням встановленого порядку тощо. У триваючих правопорушеннях ми бачимо відсутність часових меж їх здійснення.
Водночас не можна погодитися з позицією, згідно з якою несвоєчасне подання митної декларації не вважається триваючим порушенням. У цьому випадку саме суб'єкт своєю бездіяльністю порушує встановлений законодавством обов'язок. До того моменту, поки не буде подано митної декларації, такий суб'єкт перебуватиме у стані безперервного порушення вимог чинного законодавства, а отже, порушення має триваючий характер. Адже п. 16.1.3. ст. 16 Податкового кодексу України встановлює зобов'язання платника податку подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Крім того, у рішенні Верховного Суду України від 09.04.2012 р. зазначено, що триваюче правопорушення припиняється з моменту подачі декларантом декларації митному органу.
Також визначення поняття «триваюче правопорушення», що відповідає наведеному вище, міститься у Методичних рекомендаціях щодо провадження у справах про порушення митних правил, затверджених наказом Державної митної служби України від 30.12.2004 р. №936.
Відповідно до ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Резюме
Варто зазначити, що саме встановлення 10-денного строку є основним критерієм віднесення зазначеного адміністративного проступку до нетриваючого. Адже встановлення часових меж здійснення такого проступку як перевищення визначеного ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів позбавляє такий проступок характеру триваючого правопорушення, оскільки це правопорушення завершується із закінченням 10-денного строку і вже не продовжується, тому що обов’язок особи доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних та інших документів на ці товари припинений. Строк притягнення такої особи до адміністративної відповідальності обчислюється з дня виявлення такого правопорушення.
Отже, триваючим правопорушенням, на нашу думку, вважається невиконання певного обов’язку протягом певного часу, який не обмежується часовими межами, тобто має тривалий характер. Правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, не є триваючим правопорушенням, оскільки закінчується на наступний день після спливу 10-денного строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари.