Незалежність судової гілки влади, як і кожного судді, є не лише гарантією, передбаченою ст. 126 Конституцією України, але й запорукою довіри громадян до судової системи. Незалежність суддів полягає в їх самостійності, відсутності будь-якого стороннього впливу та втручання, вирішення суддею судового спору за своїм внутрішнім переконанням, непов'язаності під час здійснення правосуддя будь-якими обставинами, іншою (окрім закону) волею.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до ст. 124, 126 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Вплив на суддю в будь-який спосіб забороняється. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції та законів України, а також на засадах верховенства права.
Проте все частіше трапляються випадки тиску на суддів: з боку учасників справи, правоохоронних органів, народних депутатів, громадських організацій тощо, про що свідчить велика кількість відповідних повідомлень суддів про втручання в їхню діяльність. При чому такий тиск відбувається різними способами, а іноді доходить до вчинення кримінальних правопорушень. Наприклад, нещодавно районний суд міста Києва постановив вирок особі — учаснику справи, який під час судового розгляду кинув в обличчя головуючого судді у справі пакет з мукою. Вироком правопорушника було визнано винним у вчиненні злочину та призначено покарання у вигляді арешту.
Виділяють такі способи впливу на суддів: усні погрози, заявлення безпідставних відводів, публікації негативного характеру в ЗМІ та соціальних мережах, відеосюжети на телеканалах, позапроцесуальні звернення учасників, звернення до правоохоронних органів із заявами про вчинення злочину суддею, пошкодження/викрадення майна судді, телефонні дзвінки та смс-повідомлення, повідомлення у месенджерах з вказівками щодо розгляду справи, погрозами, надсилання депутатських звернень тощо.
У 2019 р. до ВРП від суддів надійшло 335 повідомлень про втручання в їхню діяльність, що свідчить про активне користування суддями механізмом захисту своєї незалежності. Водночас такі показники свідчать про негативну тенденцію зростання кількості подібних випадків.
Однак втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя — це не єдина проблема суддівської незалежності. Актуальним є розв'язання проблеми завантаженості суддів, питання створення нових судів, завершення кваліфікаційного оцінювання суддів, забезпечення належної судової охорони тощо. Наявність у судді родичів або майна на тимчасово окупованій території негативно впливає на стан незалежності таких суддів, оскільки вони не можуть бути захищені від впливу та втручання у свою діяльність через загрози життю близьких та майну. Вже траплялися випадки, коли судді заявляють самовідвід у справах, пов'язаних з діяльністю так званих ДНР, ЛНР, оскільки на вказаній території перебувають батьки похилого віку, тому судді мають підстави побоюватися за їхнє життя.
Нещодавно розпочав свою роботу Вищий антикорупційний суд (далі — ВАКС), створений у 2018 р. На створенні ВАКС наполягали міжнародні організації, які надають Україні підтримку антикорупційних програм, з метою отримання результатів кримінальних проваджень проти високопосадовців. Засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їхньої діяльності закріплені в Законі України «Про Вищий антикорупційний суд». Відповідно до ст. 1, 3 цього Закону, ВАКС — це постійно діючий вищий спеціалізований суд у системі судоустрою України, завданням якого є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов'язаних з ними злочинів та судового контролю за досудовим розслідуванням цих злочинів, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Станом на сьогодні в Єдиному державному реєстрі судових рішень був опублікований один вирок щодо притягнення судді до кримінальної відповідальності за ст. 366‑1 Кримінального кодексу України. Вважаю, що активне, здійснюване відповідно до закону вирішення справ ВАКС має звести до мінімуму порушення суддями закону.
Звичайно, комплексна боротьба з корупцією є важливою передумовою існування справедливого, безстороннього та неупередженого суду, забезпечення прав і свобод кожного громадянина, побудови держави, керованої верховенством права. Тому початок роботи ВАКС — це вважливий крок на шляху забезпечення належного здійснення судочинства. Варто зазначити, що незалежність суддів не абсолютна. Вона обмежена законом і легітимна лише у процесі здійснення процесуальної діяльності судді.
У 2017 р. розпочала роботу Вища рада правосуддя (далі — ВРП) — колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного і високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції та законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
На жаль, у громадян, представників бізнесу, іноземних інвесторів склався такий стереотип, що більшість суддів є політизованими й корумпованими, існує кругова порука, «телефонне право», практика впливу голови суду, що впливає на рівень довіри до усієї судової системи. Якщо адвокат, юрист зазвичай розуміє, що тривалість розгляду справ, систематичне їх відкладення, зняття з розгляду обумовлено завантаженістю судді, іншими чинниками (хвороби, відпустки, зміна секретаря, помічника), що зовсім не свідчить про зацікавленість суддів, то звичайна людина не завжди сприймає це адекватно.
Свої зауваження до роботи судді учасники справи викладають у скаргах щодо дисциплінарного проступку судді/суддів (дисциплінарна скарга), які подаються до ВРП. Не завжди ці скарги обґрунтовані, а інколи мета подання такої скарги — виключно тиск на суддю, залякування або просто підстава для відводу судді. На кожну таку подану скаргу суддя має написати письмові пояснення, підготувати та надати відповідні документи, що також вимагає певного часу.
Однак якщо говорити про дійсні грубі порушення суддею норм процесуального права, порушення принципу справедливості, рівності сторін, порушення прав учасників справи, то подання скарги — це єдиний механізм притягнення судді до відповідальності (не враховуючи кримінальні провадження). Такі порушення можуть відбуватися на будь-якій стадії судового провадження з моменту отримання суддею позовної заяви після її автоматичного розподілу. Найчастіше порушення пов'язані із затягуванням: невчинення дій, передбачених процесуальними кодексами щодо розв'язання питання про відкриття провадження у справі; недотримання строків; не направлення ухвал про залишення позову без руху, про відкриття провадження, судових повісток у справі учасникам справи; не направлення цих документів до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо.
Іноді учасники вважають, що скасування рішення судом вищої інстанції є підставою для притягнення судді до відповідальності, а також обов'язково свідчить про упередженість судді та його зацікавленість у стороні опонента. Звичайно, трапляються випадки, коли очевидно, що порушення вчинені або допущені умисно, які є підставою для притягнення судді до кримінальної відповідальності за ст. 375 КК України (Постановлення суддею/суддями завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови). Проте скасування рішення — це результат апеляційного та касаційного перегляду рішення, учасники саме так мають його сприймати, адже право на оскарження рішення прямо передбачається Конституцією України та процесуальними кодексами.
Законопроєктом №2271 від 16.10.2019 р., поданим на розгляд Верховної Ради, пропонується внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, рішення яких були скасовані або змінені в порядку апеляційного оскарження. По‑перше, проєкт не передбачає відповідальності суддів апеляційної інстанції у разі скасування чи зміни рішення в порядку касаційного оскарження. По‑друге, така норма — це загроза незалежності суддів та авторитету правосуддя загалом.
Важливим суттєвим недоліком Закону України «Про Вищу раду правосуддя» є відсутність норми, яка визначає строки розгляду скарги. На практиці скарги можуть розглядатися рік, півтора, що обумовлює втрату актуальності для особи скаржника, при цьому порушені права не відновлюються, а суддя продовжує здійснювати правосуддя. Наразі ця проблема вирішена — законопроєктом №1008 були внесені зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які визначають, що дисциплінарне провадження повинно здійснюватися в розумний строк, який не може становити більше ніж 60 днів з моменту отримання дисциплінарної скарги.
Варто зазначити, що багато суддів різко критикують діяльністю ВРП, зазначаючи про політичний вплив, пряму залежність від Апарату (сьогодні — Офісу) Президента, вибіркові та неоднакові підходи до вирішення аналогічних дисциплінарних справ тощо. Однією з основних гарантій незалежності судді є окремий порядок притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому важливим є швидке та ефективне розслідування кримінальних проваджень щодо суддів, пов'язане з їхньою професійною діяльністю, жодним чином не може використовуватися як засіб впливу на суддю та спонукання його до вчинення конкретних дій.
У 2017 р. ВРП сформулювала єдину практику щодо максимального строку тимчасового відсторонення судді на стадії досудового розслідування — 4 місяці, а надалі суддя може бути відсторонений лише на стадії судового провадження.
Згідно з інформацією Національного антикорупційного бюро України, детективи передали до судів 38 справ щодо суддів: за ст. 366‑1 (Декларування недостовірної інформації), ст. 364 (Зловживання владою або службовим становищем), ст. 375 (Постановлення суддею/суддями завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови), ст. 369‑2 (Зловживання впливом), ст. 368 (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), ст. 369 (Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі) Кримінального кодексу України.
Отже, питання забезпечення та дотримання гарантій незалежності суддів в Україні є достатньо проблемним, адже, з одного боку, збільшується кількість випадків втручання в діяльність судді, впливу та тиску, про що свідчить статистика з повідомлень суддів про таке втручання, а з іншого боку, зростає кількість кримінальних справ, порушених проти суддів за фактом прийняття завідомо незаконного рішення та хабарництва. Сподіваємося, що судова реформа, яку впроваджує нова влада, усуне наявні недоліки та мінімізує посягання на судову незалежність, адже країні потрібен закон і незалежний суд як його гарант та «охоронець», а не слухняні прислужники в мантіях.