На розгляді національних судів сьогодні перебувають 270 справ за позовами про стягнення шкоди з російської федерації, з яких 200 — позови про стягнення моральної та майнової шкоди на користь громадян України, та 70 справ — позови підприємств про стягнення шкоди, заподіяної бізнесу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Попередній досвід стягнення збитків із рф
Оскільки воєнний конфлікт з росією триває понад дев’ять років, певний досвід у стягненні збитків Україна вже здобула. Так, за результатами російської агресії в Донецькій та Луганській областях у 2014 році було оголошено про проведення антитерористичної операції. Питання компенсації завданих збитків тоді регулювалося Законом України «Про боротьбу із тероризмом». Закон передбачав, що відшкодування шкоди, заподіяної на тимчасово окупованій території, має здійснювати Україна. У 2018 році був прийнятий Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», згідно з яким відповідальність за заподіяну шкоду покладалась вже на росію.
Зокрема, Закон передбачав можливість залучення країни-агресора як відповідача у справах про відшкодування збитків. Керуючись цією нормою, фізичні та юридичні особи зверталися до судових органів України з позовами до рф щодо відшкодування збитків. Є приклади задоволення таких позовів. Зокрема, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2020 року у справі №520/17774/19 задоволено позов приватних осіб до російської федерації про стягнення майнової та моральної шкоди в розмірі 116 525 грн та моральної шкоди у розмірі 1 015 000 грн. Однак у більшості випадків суди відмовляли в стягненні збитків, посилаючись на поняття судового імунітету держави.
Судовий імунітет гарантується ст. 79 ЗУ «Про міжнародне приватне право» і означає, що будьяка іноземна держава, зокрема росія, може бути відповідачем у справі в українських судах лише тоді, якщо на це погодиться посольство цієї держави. Тобто для того, щоб притягнути рф до відповідальності в українському суді, необхідно було отримати згоду російського посольства. Так створювалося замкнене коло — щоб стягнути збитки з російської федерації, необхідно було, щоб це погодила сама рф, що очевидно виглядало абсурдним.
Зміна судової практики
Ситуація кардинально змінилася, коли Верховний Суд прийняв Постанову від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19. За обставинами цієї справи, жінка звернулася до суду з позовом до рф про відшкодування моральної шкоди у сумі 5 104 800 грн, завданої їй у зв’язку із загибеллю на війні чоловіка. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, посилаючись на те, що росія не може бути відповідачем по справі без згоди посольства рф. Апеляційний суд зупинив провадження у справі з метою отримання такої згоди. Не погоджуючись із цією позицією, позивачка звернулася до Верховного Суду. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд зазначив: «Після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф. З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан, у зв’язку з триваючою повномасштабною збройною агресією рф проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди рф бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.
Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача». Висновок Верховного Суду докорінно змінив судову практику. З моменту його прийняття в українських судах стрімко зросла кількість позовів проти росії. Більшість таких позовів наразі задовольняються судами.
Приклади позитивних судових рішень
Рішенням Господарського суду м. Києва від 7 липня 2023 року у справі №910/6598/23 було задоволено позов українського підприємства до рф про стягнення збитків у сумі 2 386 402 грн. Позов було мотивовано тим, що в результаті збройної агресії росії позивач втратив власне майно, а саме залізничні вантажні вагони, які він здавав в оренду. Оцінюючи розмір збитків, позивач зазначив вартість вагонів та суму неотриманої орендної плати. Суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Мотивуючи своє рішення, суд зазначив: «Воююча сторона, яка порушує норми Положення про закони і звичаї війни, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Відтак, стягнення відповідної шкоди має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду. За таких умов пред’явлення позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача».
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 7 березня 2023 року у справі №757/13518/22-ц задоволено позов громадянина України про стягнення з рф15 086 884,27 грн майнової та моральної шкоди. В обґрунтуванні позову зазначалося, що позивач є власником триповерхового будинку, який був зруйнований і згорів у результаті артилерійського обстрілу, влаштованого збройними силами росії. Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд зазначив: «Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.
Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України». Підставою для стягнення збитків із рф може бути не тільки втрата майна або загибель близької людини. Моральні страждання, спричинені вимушеним переселенням, також можуть бути причиною для звернення до суду. Наприклад, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року у справі №761/7131/23 суд ухвалив стягнути з рф 3 503 700 грн як компенсацію моральної шкоди, спричиненої громадянці України у зв’язку з тим, що вона була вимушена покинути місце свого проживання.
Мотивуючи судове рішення, суд зазначив: «В результаті збройної агресії російської федерації проти України та вимушеного переселення з м. Харкова позивач зазнала моральних страждань. Завдана моральна шкода позивачу обумовлена зокрема тим, що, проживаючи на території міста Харків, вона мала налагоджений побут, була матеріально забезпеченою і працевлаштованою, мала можливість вести повноцінне життя на рідній землі, користуватися усіма особистими немайновими та майновими благами, які гарантовані кожній людині.
Проте з початком повномасштабного вторгнення російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року вона була позбавлена можливості користуватися цими благами. Отже, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень її конституційних прав, умисного характеру дій російської федерації, суд вважає справедливим розмір компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду у розмірі 3 503 700 грн». Тобто наразі суди охоче задовольняють позови про стягнення збитків із рф. Водночас враховується як майнова, так і моральна шкода, за умови, якщо розмір такої шкоди доведено. Доказами майнової шкоди можуть бути експертний звіт про розмір завданих збитків, акт інвентаризації, платіжні документи, які підтверджують витрати, пов’язані з відновленням майна.
Щодо моральної шкоди, то вона оцінюється судом суб’єктивно. Для її доведення необхідно подати обґрунтовані письмові пояснення і медичні довідки — у разі, якщо моральні страждання зумовили необхідність реабілітації. Станом на сьогодні є різні механізми відшкодування збитків, завданих воєнними діями. Крім того, існує і певний позитивний досвід України у цьому напрямі. Це дає обґрунтовані підстави вважати, що збитки, заподіяні російською федерацією, будуть відшкодовані повною мірою.