Litigation-тренди. Юридичні послуги у сфері судового представництва

Вже багато років поспіль судова практика залишається однією з провідних спеціалізацій серед юридичних фірм в Україні. Очевидно, це пов’язано з тим, що більшість спорів поки що вирішується в судах, а кількість та строки їх розгляду не зменшуються. При цьому розвиток юридичного ринку ще не дозволяє усім фірмам розвивати виключно вузькі напрямки в межах судового представництва або фокусуватися тільки на окремих категоріях кримінальних проваджень.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Не є винятком наша фірма, яка вже протягом тривалого часу забезпечує представництво клієнтів в усіх судах під час здійснення адміністративного, господарського та цивільного процесів. Завдяки цьому за минулий рік нам пощастило займатися дуже цікавими та різноплановими справами. Особливо запам’яталися такі проекти:

• консультування іноземної медичної клініки у спорі проти Міністерства охорони здоров’я України щодо лікування наших громадян за кордоном;

• представництво іноземного банку в господарських судах щодо оскарження мирових угод, укладених боржником – великою промисловою групою;

• представництво мережі кінотеатрів у спорі з торговельно-розважальним центром;

• консультування в корпоративному спорі у зв’язку з виходом учасника зі складу великого аграрного підприємства;

• стягнення з державного бюджету заборгованості за фактично надані медичні послуги;

• представництво інтересів фармацевтичної компанії у спорі щодо захисту прав на торговельну марку.

З наведеного переліку категорій справ можна дійти висновку, що адвокати, у порівнянні із суддями, мають більш широку спеціалізацію. Тоді як адвокат може вести різні категорії справ у судах різних юрисдикцій, суддя розглядає справи в межах однієї юрисдикції, враховуючи затверджену спеціалізацію (наприклад, банкрутство, захист прав інтелектуальної власності, корпоративні спори, податки).

Наразі юридичний ринок чекає, коли можна буде розвивати виключно вузькі спеціалізації в судовому представництві, а також прагне, щоб кількість судових справ у кожній практиці була такою ж, як і навантаження на одного суддю місцевого суду.

ОЦІНКА ЗАПРОВАДЖЕНИХ ЗМІН У СУДОВІЙ СИСТЕМІ

Незалежно від того, чи зможуть юридичні фірми в майбутньому дозволити собі вузьку спеціалізацію, представництво в судах залишається цікавою та динамічною справою. У кожній судовій справі, як у шаховій партії, потрібно продумувати розвиток подій на кілька кроків уперед. При цьому важливо вміти передбачити зустрічні дії опонентів та відповідним чином будувати свою процесуальну тактику. В цьому для нас завжди була цікавість судового процесу.

Водночас динаміки додає те, що у зв’язку зі змінами в процесуальному законодавстві, змінюються також правила гри. Іноді процесуальні правила змінюються настільки суттєво, що продовжуючи аналогію з шахами, змінюються правила ходу для окремих фігур або навіть кількість клітинок на шаховій дошці. Виходить, що судове представництво – це не тільки «динамічна гра», але й гра з динамічними правилами.

З моменту набуття чинності новими редакціями процесуальних кодексів вже минуло більше ніж 2 роки, що дозволяє надати певну оцінку їх застосуванню на практиці. Нові запроваджені правила ми найбільше відчули під час розгляду справ у суді першої та касаційної інстанції, тоді як апеляційний розгляд змінився не так суттєво.

Як відомо, до грудня 2017 р. під час розгляду справи в суді першої інстанції не було чіткого виокремлення стадій судового процесу. Як наслідок, сторони подавали докази та заявляли всі клопотання протягом усього розгляду справи, що не сприяло передбачуваності судового процесу та швидкості прийняття судового рішення. Зараз чітко регламентовано подання учасниками клопотань, заяв по суті та доказів, що дозволяє адвокатам зосередитися на обґрунтуванні своїх доводів та очікувати на зустрічну аргументацію процесуальних опонентів. В тому випадку, якщо жодна зі сторін не зловживає своїми правами й чітко викладає свої аргументи та докази, суду також легше розібратися зі справою і прийняти рішення.

Поточні редакції процесуальних законів покладають більше відповідальності на учасників справи, які несуть всі негативні наслідки своїх процесуальних дій або бездіяльності. Зокрема, суди залишають без розгляду процесуальні документи сторін або відмовляють у залученні доказів, які подаються з пропуском строків. Однак у своїй практиці ми зіштовхувалися з випадками, коли судді не дотримуються правил процесу. Наприклад, на стадії розгляду справи по суті, замість залишення відповідних клопотань без розгляду, суди долучають додаткові докази або навіть призначають експертизи. Такі дії суддів нівелюють роль тих процесуальних змін, які спрямовувалися на покращення якості розгляду справ.

Найбільшим досягненням судової реформи можна назвати перехід від чотириланкової судової системи, коли поряд з вищими спеціалізованими судами функціонував Верховний Суд України, до триланкової. При цьому зменшення кількості судових інстанцій та ревізія їхніх повноважень на практиці призвели до пришвидшення розгляду справ і зменшення випадків направлення справ на новий розгляд. Однозначно, це позитивні зміни.

Однак нова система повністю не позбавлена негараздів та не забезпечує бездоганне судочинство. На жаль, у минулому році нам траплялися випадки розгляду кількох ідентичних справ між тими ж самими сторонами різними колегіями Верховного Суду, які прийняли абсолютно протилежні рішення. У схожих ситуаціях дуже не вистачає четвертої інстанції, куди можна було б звернутися на підставі неоднакового застосування одних і тих самих норм права. Проте наразі не існує такого механізму, тому навіть протилежні за своїм змістом рішення Верховного Суду вже не підлягають перегляду. Сподіваємося, що такі випадки є одиничними та не будуть повторюватися в майбутньому. Для об’єктивності варто зазначити, що ухвалення судами незаконного рішення, яке не підлягає перегляду, не можна вважати наслідком судової реформи, адже помилки траплялися також до 2017 р. Мабуть, уникнути їх взагалі неможливо.

Повертаючись до позитивних моментів у судовій системі, варто відзначити, що переважна кількість судових справ, за нашими спостереженнями, вже завершується одним колом розгляду. Деякі процесуальні рішення є остаточними навіть за результатами розгляду лише двома інстанціями, чого досі не було. Раніше суди касаційної інстанції часто схилялися до направлення справи на новий розгляд навіть у тих випадках, коли можна і потрібно було приймати остаточне рішення. Однак, як нам видається, зараз Верховний Суд у більшості випадків намагається завершити розгляд справи постановленням остаточного рішення. В деяких складних справах, які вела наша фірма, рішенню Верховного Суду передувало до шести судових засідань, але врешті-решт це дозволяло уникнути нового кола розгляду.

Слід констатувати, що значно підвищився не тільки рівень розгляду справ Верховним Судом, але й роль та значення його рішень. Протягом періоду активної роботи Верховний Суд усунув низку невизначеностей та відійшов від помилкових і суперечливих позицій в судовій практиці. У своїх постановах Верховний Суд почав активно застосовувати принципи права, відійшов від звичайного цитування рішень Європейського суду та посилання на розглянуті ним справи. Особливе значення для адвокатів-практиків мають постанови Великої та Об’єднаної палат, які скеровують судову практику і забезпечують її єдність. Незважаючи на те, що іноді Велика Палата змінює свої висновки, ми постійно відстежуємо її практику, щоб враховувати її під час підготовки правових позицій у клієнтських справах.

На фоні описаних вище позитивних змін не можемо не згадати про проблеми, з якими ми зіштовхуємося під час представництва інтересів клієнтів у судах. Насамперед, це проблема зловживання процесуальними правами. Яскравими прикладами таких дій є заявлення безпідставних відводів та подання недооформлених скарг. На жаль, маючи інструменти для реагування, які надають судам процесуальні кодекси, судді чомусь неохоче ними користуються. В результаті недобросовісні дії занадто часто досягають своєї мети. Зокрема, нам відомий випадок, коли після заявлення відводу судді Печерського районного суду м. Києва, який було визнано необґрунтованим та передано на розгляд іншому судді, замість дводенного строку, це питання вирішувалося більше ніж 9 місяців. Весь цей час справа не могла бути призначена до розгляду, що є прикладом зловживання процесом з боку суду. В іншій справі подання повторних скарг з явними недоліками, які сторона свідомо не усувала, призвело до затягування розгляду справи на строк понад 6 місяців. В цьому випадку суд обмежився тільки штрафом.

На нашу думку, всі без винятку зловживання існуватимуть до того часу, допоки будуть ефективними та досягатимуть поставленої мети. Адже станом на сьогодні все, що може втратити заявник, коли вдається до сумнівних та безперспективних процесуальних дій – це відмова судом у їх задоволенні.

ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ

У результаті змін ситуація з відшкодуванням витрат на правову допомогу дещо покращилася, хоча ще далека від ідеалу. Річ у тім, що повне відшкодування витрат на правову допомогу – це, скоріше, виняток, в який не вірять клієнти та не дуже сподіваються адвокати. Скептицизм щодо цього питання пов’язаний з тим, що фактично понесені витрати на правову допомогу, як правило, суди відшкодовують лише частково.

За останні два роки у нас не було жодної судової справи, в якій суди на власний розсуд не зменшували б судові витрати щонайменше вдвічі. Хоча жодних підстав для цього, на нашу думку, не було. Щоразу до суду надавався повний перелік первинних документів, які обґрунтовували фактично понесену клієнтом суму витрат. Натомість видається, що наданим стороною доказам суд зазвичай протиставляє власні відчуття з приводу того, який розмір є достатнім.

Вважаємо, що формування стійкої судової практики щодо повної компенсації підтверджених витрат на правову допомогу пішло б на користь усім, в тому числі судам. У такому випадку клієнти були б зацікавлені в пошуку найбільш кваліфікованих фахівців, знаючи, що всі витрати на їхні гонорари будуть відшкодовані коштом опонентів у разі перемоги у справі. Сторона, яка усвідомлює свою слабку позицію, буде зацікавлена не у затягуванні справи, а в якнайшвидшому примиренні, щоб зменшити вартість витрат. Як наслідок, суди виграють від того, що кількість справ зменшуватиметься, тому що сторони будуть зацікавлені домовлятися та не доводити спори до суду.

Дуже сподіваємося, що в майбутньому вдасться досягти того, щоб суд, як спосіб вирішення спорів, сприймався як виключний та ефективний засіб. Навіть нехай цьому передуватиме стійке уявлення про те, що судитися – це дорого і судові витрати підлягають повному відшкодуванню.