Дослідження правових потреб та потреб в українських громадах показало, що серед трійки осіб та організацій, до яких найбільше звертається населення за допомогою у вирішенні правових проблем, є саме суд. Як відомо, за подання позовної та іншої заяви справляється судовий збір, що обумовлюється такими його функціями:
- компенсаційна функція має на меті відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи та забезпечення її діяльності;
- спеціально-превентивна функція покликана дисциплінувати від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином процесуальну економію.
Отже, доступ до правосуддя вимагає фінансових інвестицій — сплати судового збору, який стягується із заявників на потреби функціонування судів. Існування судового збору є запорукою рівного доступу до правосуддя. Правило «хочеш звернутися до суду — плати» діє для всіх (окрім деяких винятків). Проте безперечним є той факт, що за нерівних стартових можливостей судові витрати безпосередньо впливають на реалізацію права особи на звернення до суду та отримання судового захисту. ЄСПЛ неодноразово наголошував на допустимості встановлення судового збору в національному законодавстві. Проте сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, а також повинна мати законну мету («Креуз проти Польщі»).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ставки судового збору в Україні щорічно зростають. Наразі ця «послуга» стає не з дешевих. Проте чи дійсно судові витрати є перешкодою на шляху громадян до правосуддя?
Актуальний стан у світі та в Україні
Сьогодні не існує єдиного підходу щодо практики стягнення судових витрат. Наприклад, у Польщі, ставки судового збору диференціюються залежно від предмета спору. У немайнових спорах від 30 до 5000 злотих (8–1300 доларів), розлучення або сепарація з цивільним партнером — 600 злотих (155 доларів). У майнових спорах судовий збір становить 5% від вартості предмета спору, але не менше ніж 30 злотих і не більше ніж 100 000 злотих (8–25 920 доларів). При цьому середній дохід особи в Польщі, залежно від воєводства, коливається від 4500 до 5000 злотих (близько 1300 доларів).
Франція. Одна з небагатьох країн, де позивачі у цивільних справах звільнені від сплати судового збору. Водночас однією з вимог «жовтих жилетів» було зробити правосуддя безкоштовним та загальнодоступним. До 2014 р. потрібно було купувати гербову марку за 35 євро для подачі заяви в суд. Збір у комерційних справах залежить від регіону, де знаходиться суд, є фіксованим для кожної справи у межах до 220 євро. Додатково стягуються інші процедурні витрати суду.
Данія. Судовий збір сплачується спочатку за подання заяви (submission fee), а якщо справа призначається до розгляду в суді, то судовий збір сплачується знову (hearing fee). У справі про розлучення судовий збір становить 66 євро (submission fee) та 100 євро (hearing fee). Для інших спорів застосовується єдиний розрахунок — 66 євро (submission fee). Якщо ціна позову перевищує 6666 євро, то додатково сплачується 1,2% від суми, яка перевищує 6666 євро. Максимальний розмір судового збору — 10 000 євро. Позивачі звільняються від сплати судового збору та мають право на безоплатні послуги адвоката, якщо річний дохід особи становить менше ніж 33 000 євро.
Італія. Тут розмір судового збору залежить від ціни позову. Мінімальний — 30 євро, коли ціна позову не перевищує 1100 євро, та максимальний — 1100 євро, коли ціна позову перевищує 520 000 євро. Звільняються від сплати судового збору позивачі, якщо їхній річний дохід становить менше ніж 9723 євро. Можуть звільнятися від сплати також неприбуткові організації та асоціації, які не провадять господарську діяльність.
Фінляндія. Судовий збір сплачується після вирішення спору і залежить від стадії, на якій справа закінчилася. Для цивільних спорів він становить: 72 євро — перед підготовчим засіданням; 102 євро — після підготовчого засідання; 133 євро — після судового розгляду, який здійснюється одноособово; 164 євро — після судового розгляду у складі судової колегії.
У Фінляндії надається правова допомога, яка включає звільнення від сплати судового збору та інших судових витрат. У цивільних справах особа не має автоматичного права на отримання правової допомоги, а залежить від доходів, витрат, заощаджень та зобов'язань щодо утримання заявника. Бюро правової допомоги вираховує наявні у заявника середньомісячні засоби для існування та на основі цього надає правову допомогу або відмовляє у наданні. Якщо особі надається правова допомога, її розмір залежить від середньомісячних засобів для існування заявника. Для кожної особи розраховується так званий deductible — відсоток загальних витрат, які несе заявник. Якщо середньомісячні засоби для існування є такими:
- меншими ніж 650 євро (1100 євро для подружжя) — deductible дорівнює нулю, тобто всі судові витрати покриваються правовою допомогою;
- меншими ніж 850 євро (1300 євро для подружжя) — deductible дорівнює 20%;
- меншими ніж 1000 євро (1600 для подружжя) — deductible дорівнює 30%;
- меншими ніж 1200 євро (2000 євро для подружжя) — deductible дорівнює 40%;
- меншими ніж 1300 євро (2200 для подружжя) — deductible дорівнює 55%;
- меншими ніж 1400 євро (2400 для подружжя) — deductible дорівнює 75%.
- перевищує 1400 євро (2400 для подружжя) — правова допомога не надається.
До того ж за надання правової допомоги із заявника стягується плата в розмірі 35 євро (крім заявників, середньомісячні засоби для існування яких не перевищують 650 євро та 1100 для подружжя).
Німеччина. Розмір судового збору залежить від ціни позову, інстанції (провадження в суді першої інстанції, апеляція тощо), а також від типу провадження (наприклад, загальне цивільне право, сімейне право, трудове право). Єдиний збір повинен бути помножений на спеціальний фактор для кожного виду провадження (сімейне право, цивільне право тощо). Наприклад, припустимо, що ціна позову становить від 5000 євро, а єдиний судовий збір складе 121 євро. Для звичайного провадження в суді першої інстанції збір повинен бути помножений на 3, в апеляції коефіцієнт становить 4, а в апеляції з питань права (касація) фактор становить 5. Таким чином, загальні судові витрати становитимуть 363 євро (єдиний збір, помножений на коефіцієнт 3). Проте у разі дострокового припинення провадження при угоді між сторонами або скасуванні дії цей фактор згодом буде зменшений (тут до 1). Загальні судові збори тоді становитимуть лише 121 євро.
Якщо говорити про судові витрати, яких може зазнати позивач в Україні, то на сьогодні за подання позовної заяви немайнового характеру фізичній особі необхідно сплатити 768,40 грн. Відповідно до Звіту Державної судової адміністрації за 2018 р., лише до місцевих та апеляційних судів подано більше ніж 1,5 млн заяв, при цьому фактично сплачено 2 862 800 537 грн судового збору. Слід зазначити, що останній показник середньої заробітної плати за 2019 р. в Україні становить 8 814 грн 84 коп.
Державна пільга
При цьому законодавець передбачає певну підтримку у зменшенні фінансового навантаження на людину, яка хоче відновити справедливість у суді. Законом України «Про судовий збір» закріплена норма, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. У такий спосіб держава забезпечує доступ до суду шляхом подачі позову без оплати його судовим збором, насамперед, для суб'єктів права на безоплатну правову допомогу.
Незадовільний фінансовий стан для отримання відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від сплати може бути врахований за умови, що розмір судового збору перевищує 5% річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік або якщо особа має певний соціальний статус.
Суди мають враховувати особливості звільнення від сплати судового збору позивачів, щоб не перешкодити їм у доступі до правосуддя. Приміром, Верховний Суд постановою від 04.07.2018 р. в цивільній справі №686/114/16‑ц скасував ухвалу суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено у задоволенні заяви про зменшення розміру судового збору, а також наголосив, що положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного та чіткого переліку документів, що підтверджують майновий стан особи. В кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду в подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані.
Безоплатна правова допомога
З метою забезпечення реалізації права особи на судовий захист законодавством передбачена безоплатна правова допомога. Законом України «Про безоплатну правову допомогу» встановлено, що в деяких випадках громадяни України можуть отримати безоплатну вторинну правову допомогу (складання процесуальних документів, представництво інтересів в суді тощо) за державні кошти. Така допомога надається через соціальний статус особи (діти, внутрішньо переміщені особи, ветерани війни, особи, місячний дохід яких не перевищує 2 прожиткові мінімуми) або через її процесуальне становище (затримані, особи, до яких застосований адміністративний арешт).
Сьогодні право на безоплатну вторинну правову допомогу, в тому числі послуги представництва інтересів у суді, мають понад 8 млн українців, а це майже 20% населення України. Таким чином, приймаючи рішення про надання правової допомоги за державні кошти, презюмується неспроможність особи отримати доступ до правосуддя на рівних умовах, хоча це не призводить до автоматичного звільнення від сплати судового збору.
Водночас впровадження пільги щодо сплати судового збору для клієнтів системи з надання безоплатної правової допомоги — це не єдине вирішення проблеми. Оновлені процесуальні кодекси містять норму, що стимулюватиме сторони примиритися до прийняття рішення у справі чи відмовитися позивача від позову, визнати позов відповідачем до початку розгляду справи по суті з метою повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що також може розцінюватися як інструмент сприяння з боку держави.
Бар'єр чи вимушена необхідність?
Що ми розуміємо під поняттям «доступ до правосуддя»? В документах міжнародних міжурядових організацій (ООН, Рада Європи, Організація економічного співробітництва та розвитку тощо) повсякчас йдеться про забезпечення рівного доступу до правосуддя для всіх, що розкривається через посилення правової спроможності людини, зокрема забезпечення правопросвітницької діяльності, існування інститутів параюристів та безоплатної правової допомоги, можливості вирішити спір за допомогою альтернативних способів (медіація, переговори тощо).
При цьому звернення до суду як формальний спосіб вирішення правової проблеми гарантується в більшості країн світу та є неодмінним правом кожного. Поруч з очевидною перешкодою в доступі до правосуддя судовий збір виконує превентивну функцію від «процесуальних диверсій». Головне у процесі встановлення ставок судового збору, слідуючи практиці ЄСПЛ, забезпечувати такий рівень, щоб їх сплата не завдавала шкоди суті права доступу до суду.
Деякі скажуть: «Все просто: хочеш справедливості — повинен потрясти гаманцем із хрусткими купюрами». Складно погодитися, але очевидно, що за послуги потрібно платити. Водночас, якщо порівнювати з тандемом «судовий збір — середній дохід» в інших країнах, позиція України не є критичною в аспекті доступності правосуддя.