Прострочення виконання боржниками своїх зобов’язань завжди мали місце і будуть мати місце. А в силу пандемії та пов’язаних з нею карантинних обмежень випадки прострочень можуть значно почастішати. І хоч карантин прямо визнаний форс-мажором в українському правовому полі, далеко не завжди і не усім вдається довести в суді зв’язок між непереборними обставинами і неможливістю виконати зобов’язання у строк. Тоді як саме це, а не будь-що інше, є підставою для звільнення боржника від сплати штрафних санкцій. На що звертають увагу суди і що враховують, зменшуючи розмір штрафних санкцій?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Чи вправі суд зменшити розмір штрафних санкцій?
Цивільний та Господарський кодекси України дозволяють сторонам вільно визначати у договорі розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язань. Сторони також можуть погодити більший, ніж визначений Господарським кодексом (шість місяців), строк, протягом якого нараховуються штрафні санкції. Єдине обмеження стосується розміру пені – вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Щодо штрафу подібних обмежень немає.
Утім, обидва кодекси мають застереження, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій. Так, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій (стаття 233 ГК). При цьому враховується:
- ступінь виконання зобов'язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;
- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічна за змістом норма передбачена у статті 551 Цивільного кодексу України: розмір неустойки (штраф, пеня) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Інакше кажучи, закон наділяє суд повноваженням зменшити розмір штрафних санкцій, у випадку, коли їхній розмір значно перевищує розмір завданих порушенням збитків.
При цьому, перелік обставин/інтересів, які суд може і повинен брати до уваги – невичерпний: ці обставини повинні мати «істотне значення» (ЦК), а певні інтереси мають «заслуговувати на увагу» (ГК).
На що звертають увагу і чим керуються суди?
Зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню, є правом суду, яке не залежить від результатів досудового врегулювання спору та згоди сторони-кредитора на таке зниження (Постанова Верховного Суду від 19 вересня 2019 р.).
З іншого боку, зменшення розміру штрафних санкцій є саме правом, а не обов’язком суду, хоча суд зобов’язаний розглянути доводи боржника, яким він обґрунтовує необхідність зменшення судом розміру штрафних санкцій (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 р.).
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення, про що зазначають і самі суди (Постанова Верховного Суду від 07 листопада 2019 р.).
Як результат, на практиці суди зменшують розмір грошових стягнень хто як вважає за необхідне: і на 25 відсотків, і на 50 відсотків, і на 70, 80, 90 відсотків від заявленої суми, чи навіть … до однієї гривні.
При чому, це абсолютно не залежить від розміру зменшення, про який просить боржник-відповідач: суд може задовольнити його клопотання як повністю (тобто, зменшити розмір стягнення на той відсоток, про який просить відповідач), так і визначити інший відсоток, на власний розсуд, що трапляється значно частіше (наприклад, замість 90% зменшення, про яке просить відповідач, суд скорочує штрафні санкції на половину (Постанова Верховного Суду від 01 серпня 2019 р.), а то й на третину).
Відтак, практично ніколи не можна спрогнозувати, на яку суму суд зменшить розмір штрафних санкцій (якщо зменшить взагалі). Однак, забезпечити максимально сприятливий для своєї позиції результат можна, якщо врахувати та не оминути увагою фактори, на які звертають увагу суди у подібних випадках.
Чи завдано збитки простроченням та який вид неустойки
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, суди, в першу чергу, звертають увагу на те, чи завдано збитки простроченням та які саме збитки завдано.
Це пов’язано з тим, що, за загальним правилом, господарське законодавство передбачає залікову неустойку – коли збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями, проте законом або договором можуть бути передбачені і інші види неустойки:
- виключна неустойка – коли допускається стягнення тільки штрафних санкцій;
- штрафна неустойка – коли збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;
- альтернативна неустойка – коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Загалом, стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору, по суті, потрібно довести факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (Постанова Верховного Суду від 31 березня 2020 р.).
На практиці ж виходить так, що відсутність або недоведеність збитків часто є підставою для суду, щоб зменшити розмір штрафних санкцій. З огляду на це, кредитору, який хоче стягнути з боржника повну суму неустойки, потрібно завчасно подумати про передбачений договором вид неустойки і розмір завданих йому збитків, навіть якщо окремої вимоги про стягнення збитків він не заявляє.
Майновий стан боржника і його фінансова спроможність сплатити штрафні санкції
Друге, на що звертають увагу суди – це майновий стан боржника і його фінансова спроможність сплатити штрафні санкції. Так, суди зменшують розмір штрафних санкцій, якщо боржник має збитковий фінансовий результат (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 р.), має заборгованість з виплати заробітної плати (Постанова Верховного Суду від 10 грудня 2019 р.), тощо.
Однак є і зворотні приклади, коли суди відхиляють посилання боржника на важкий фінансовий стан, посилаючи на те, що підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю (Постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2019 р.).
Поведінка боржника та його дії
Третє, на що звертають увагу суди – це поведінка боржника та його дії щодо добросовісного виконання свого грошового зобов’язання. Суди часто наголошують, що зменшення штрафних санкцій допустимо, коли порушення з боку боржника має винятковий характер. Суди враховують поведінку боржника, який поступово, періодично, у міру надходження грошових коштів, сплачував певні суми грошових коштів з метою погашення боргу (Постанова Верховного Суду від 26 вересня 2019 р.), або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду (Постанова Верховного Суду від 19 червня 2019 р.).
Якщо боржник навіть частково не виконує своє зобов’язання, то суди можуть відхилити його клопотання про зменшення неустойки (Постанова Верховного Суду від 18 лютого 2020р.).
Також, суди звертають увагу на дії боржника щодо досудового врегулювання спору – наприклад, факт того, що боржник звертався з пропозиціями про реструктуризацію боргу і зменшення суми штрафних санкцій на 50% (Постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 р.). Зважають суди і на період прострочення – у одній із подібних справ, наприклад, прострочення у 33 дні було оцінено судом як незначне (Постанова Верховного Суду від 22 травня 2019 р.)
Співвідношення між сумою зобов’язання і розміром нарахованих штрафних санкцій
Важливу роль грає також співвідношення між сумою простроченого зобов’язання чи загальною сумою зобов’язання та розміром нарахованих штрафних санкцій.
Так, суди вважають неспівмірно високими штрафні санкції, які складають половину ціни договору (Постанова Верховного Суду від 23 вересня 2019 р.), або навіть третину (Постанова Верховного Суду від 26 березня 2020 р.), чи, тим паче, коли нараховані штрафні санкції удвічі перевищують суму заборгованості (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 р.).
Іноді, суди вдаються до арифметичних обрахувань і знижують штрафні санкції у точній пропорції з розміром простроченого зобов’язання – наприклад, коли розмір непоставленої продукції склав 1/9 загального обсягу поставки, суд прийшов до висновку про стягнення лише 10% нарахованих штрафних санкцій (Постанова Верховного Суду від 27 січня 2020 р.).
В іншій справі суди прийняли до уваги обрахунок прибутковості договору і дійшли висновку, що розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір прибутковості договору, є несправедливим і підлягає зменшенню (Постанова Верховного Суду від 22 травня 2019 р.).
Враховують суди і ситуацію, коли сторони у договорі домовляються про більший, ніж визначений законом, період нарахування штрафних санкцій (Постанова Верховного Суду від 19 червня 2019 р.)
Інші обставини
Суди враховують і інші обставини, які свідчать про об’єктивну неможливість боржника виконати своє зобов’язання у строк. Так, наприклад, у одній справі такою обставиною було визнане втручання комп’ютерного вірусу у роботу комп’ютерних мереж боржника (Постанова Верховного Суду від 19 вересня 2019 р.). При цьому, потрібно доводити, що саме ці обставини стали безпосередньою причиною прострочення у виконанні зобов’язання (Постанова Верховного Суду від 18 лютого 2020 р.). Але, на відміну від форс-мажору, який є підставою для повного звільнення від сплати будь-яких штрафних санкцій, для посвідчення обставин, якими обґрунтовується зменшення штрафних санкцій, не потрібно подавати сертифікат Торгово-промислової палати (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 р.).
Водночас, треба мати на увазі, що не вважаються такими обставинами великий обсяг зобов’язань за договором та скорочені строки виконання зобов’язань, оскільки боржник власноруч погодився з такими умовами під час підписання договору, а тим паче – якщо це відбулося в результаті конкурсної процедури публічних закупівель (Постанова Верховного Суду від 20 лютого 2020 р.).
Не без уваги залишається також особливе становище сторони боржника чи кредитора. Наприклад, суди скорочують розмір штрафних санкцій у категорії справ, де боржником є комунальні підприємства (наприклад, Постанова Верховного Суду від 26 вересня 2019 р.). Іншим прикладом є справа, у якій предметом укладеного сторонами договору була спеціальна техніка, яка призначена для Державної служби надзвичайних ситуацій для збереження життя, здоров`я і майна людей, що стало підставою для відмови у зниженні суми штрафних санкцій (Постанова Верховного Суду від 24 липня 2019 р.).
Важливим є підхід, а не розмір
Аналіз судової практики показує, що положення договору не є істиною в останній інстанції, коли справа стосується стягнення штрафних санкцій, а суди все частіше використовують свої повноваження щодо зменшення розміру неустойки, нарахованої згідно з договором.
Успіх кредитора та боржника залежить від багатьох факторів. Насамперед, від здатності обох сторін довести важливі для справи обставини. Кредитору важливо довести не лише наявність прострочення і правильність розрахованих ним штрафних санкцій, але й розмір завданих йому простроченням збитків – навіть якщо він не заявляє про їх стягнення. Боржник же може добитися суттєвого зменшення розміру штрафних санкцій, якщо зуміє довести, що їхній розмір неспівмірний з сумою заборгованості, ціною договору чи його прибутковістю, а також довести свою добросовісну поведінку. Якщо виконати договір вчасно завадили об’єктивні обставини – боржнику належить потурбуватися про доведення їхньої дійсності, а також того, що саме вони, а не будь-що інше, стали причиною прострочення.
Правильне розуміння норм права, знання процесу і судової практики часто має більш вагоме значення для стягнення чи зменшення штрафних санкцій, аніж розмір штрафних санкцій, передбачений договором.