Викривач в обвинувальному акті
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Окремим блоком судової практики в питанні участі викривача є ухвали про повернення обвинувальних актів. Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, з-поміж іншого, має містити анкетні відомості викривача (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) та інформацію про розмір пропонованої винагороди викривачу. Недотримання цих вимог нерідко покладається стороною захисту в обґрунтування клопотання про повернення обвинувального акта і у відповідні судові ухвали.
Читайте першу частину за посиланням.
Вимога щодо надання в обвинувальному акті відомостей про викривача та розмір його винагороди у контексті застосування процедури повернення обвинувального акта прокурору спричиняє виникнення низки питань практичного характеру:
1) чи зумовлює незазначення в обвинувальному акті даних про викривача та про його винагороду повернення обвинувального акта;
2) чи наділено суд у підготовчому судовому засіданні повноваженнями встановлювати, що певна особа (заявник, свідок, потерпілий) в цьому кримінальному провадженні повинна мати статус викривача;
3) чи має суд у підготовчому судовому засіданні повноваження встановлювати, що в особи з процесуальним статусом викривача не повинно бути цього статусу.
Актуальна практика свідчить про відсутність єдності при вирішенні питання про повернення обвинувального акта у зв’язку з незазначенням у ньому даних про викривача. В низці справ суди досліджують об’єктивну наявність у кримінальному провадженні викривача відповідно до інформації, що міститься в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Наприклад, у підготовчому судовому засіданні у справі № 362/1677/22 захисник подав клопотання про повернення обвинувального акта з огляду, зокрема, на відсутність в обвинувальному акті анкетних відомостей викривача та інформації про розмір пропонованої йому винагороди. Прокурор заперечував, зауваживши, що зазначення в обвинувальному акті таких відомостей не передбачено у цій категорії кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 436-2 КК України). Суд зазначив, що інкриміноване правопорушення не є корупційним, а тому формальне незазначення в обвинувальному акті відомостей про викривача або щодо відсутності таких відомостей жодним чином не перешкодить призначенню кримінального провадження до судового розгляду. Більше того, ст. 291 КПК України не вимагає вказівки на відсутність цих осіб у кримінальному провадженні [ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.06.2022 у справі № 362/1677/22].
В іншій справі суд дослідив реєстр матеріалів досудового розслідування і встановив, що особа, на відсутності відомостей про яку як про викривача наголошує сторона захисту, має процесуальний статус свідка, а інформації про проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії з викривачем, за його наявності, Реєстр матеріалів кримінального провадження не містить [ухвала Новоайдарського районного суду Луганської області від 18.05.2021 у справі № 419/390/21].
У справі № 208/2371/21 захисник зазначав, що за умови, якщо фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є потерпілими у кримінальному провадженні, після подання заяви (повідомлення) про вчинення стосовно них корупційного правопорушення вони мали б набути процесуального статусу викривачів. Суд з посиланням на положення Закону України «Про запобігання корупції» зазначив, що зі змісту обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається, що особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інформація стала відома у зв’язку зі здійсненням ними трудової, професійної, господарської, громадської, наукової діяльності, проходженням ними служби чи навчання. Суд не побачив у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу викривачів та потерпілих і вказав, що вони уповноважені на реалізацію своїх прав виключно у статусі заявників, які допитані під час досудового розслідування як свідки [ухвала Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі № 208/2371/21].
У справі № 356/495/20 суд зазначив, що ОСОБА-1 вже обвинувачується у вчиненні злочину у сфері обігу наркотичних засобів, а не корупційних злочинів. Отже, таке клопотання захисника (прим.: про повернення обвинувального акта у зв’язку з незазначенням у ньому відомостей про викривача) є безпідставним [ухвала Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.11.2020 у справі № 356/495/20].
Водночас непоодинокими є випадки, коли формальне незазначення в обвинувальному акті анкетних даних викривача та розміру його винагороди стає підставою для повернення обвинувального акта прокурору. Зокрема, в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2021 у справі № 761/6502/21 зазначено, що обвинувальний акт не містить анкетних даних щодо викривача та розміру пропонованої винагороди викривачу, про їх відсутність не зазначено і в кримінальному провадженні. Наведені істотні порушення вимог КПК України не дають суду права на призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 – у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, у зв’язку з чим вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків [ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 29.03.2021 у справі № 761/6502/21]. Під час перегляду цього рішення в апеляційному порядку колегія суддів не знайшла порушень закону [ухвала Київського апеляційного суду від 09.06.2021 у справі № 761/6502/21].
В іншому випадку [ухвала Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09.12.2020 у справі № 723/4670/20] суд також повернув обвинувальний акт з підстав, але у кримінальному провадженні, в якому певна особа набула процесуального статусу викривача під час досудового розслідування. Із ухвали суду вбачається, що прокурор заперечував проти повернення обвинувального акта, вказуючи на те, що відсутність таких відомостей є несуттєвим недоліком обвинувального акта, однак при цьому підтвердив, що ОСОБА_2 дійсно є викривачем. Суд зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 369 КК України, яке згідно з приміткою до ст. 45 КК України є корупційним кримінальним правопорушенням… Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою про протиправні дії ОСОБА_1 щодо надання останньому неправомірної вигоди для подальшої передачі судді, на розгляді якої перебувають матеріали щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за непритягнення останнього до адміністративної відповідальності. Отже, ОСОБА_2 підпадає під ознаки викривача, визначені КПК України. Тим більше, прокурор в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_2 є викривачем… Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції» викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави. Статтею 53-3 цього Закону визначено права викривача, згідно з якими він має право, зокрема, бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені цим Законом; у разі загрози життю і здоров’ю – на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів; на безоплатну правову допомогу у зв’язку із захистом прав викривача; право на винагороду у визначених законом випадках… Відповідно до п. 7-2 ч. 1 ст. 368 КПК України серед питань, які повинен вирішити суд, ухвалюючи вирок, міститься питання щодо того, чи є підстави для виплати винагороди викривачу і, якщо так, у якому розмірі та в якому порядку… Відповідно до ст. 393 КПК України викривачі мають право подавати апеляційну скаргу у частині, що стосується їх інтересів під час вирішення питання виплати йому винагороди як викривачу. Як вбачається з обвинувального акта, в ньому відсутні відомості, визначені п. 3-1 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме: анкетні дані викривача (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Виходячи із того, що особа, яка має статус викривача, наділена пов’язаними з таким статусом правами, законом встановлені певні особливості для допиту викривачів як свідків у ході судового розгляду кримінального провадження, суд не погодився з думкою прокурора, що відсутність в обвинувальному акті відомостей, визначених п. 3-1 ч. 2 ст. 291 КПК України, є несуттєвою обставиною, і вказав, що такий недолік обвинувального акта призведе до порушення передусім вимог закону щодо процедури допиту викривача як свідка. Також за наявності в обвинувальному акті відомостей, визначених у п. 3-1 ч. 2 ст. 291 КПК України, він має містити відомості щодо розміру пропонованої винагороди викривачу, як це передбачено в п. 8-1 цієї ж статті.
Викривач – не викривач
Цікавою є мотивація, викладена судом в ухвалі про повернення обвинувального акта у справі № 227/604/21 [ухвала Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19.05.2021 у справі № 227/604/21], в якій у підготовчому судовому засіданні всі учасники просили призначити обвинувальний акт до розгляду. В цій справі викривачем була визнана старший сержант поліції ОСОБА_3, яка обіймала посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції. Суд повернув обвинувальний акт прокурору для приведення його у відповідність з вимогами закону із вказівкою на недоліки, які неможливо усунути в подальшому шляхом зміни обвинувачення під час судового розгляду, а саме щодо неправильного зазначення в тексті обвинувального акта в якості викривача сержанта поліції та визначення розміру запропонованої винагороди викривачу. Повертаючи обвинувальний акт, суд звернув увагу на таке:
1) законом встановлено спеціальні чітко визначені канали для повідомлень про корупційне правопорушення, і в цьому переліку не передбачено безпосередній дзвінок на 102, зателефонувавши на який, будь-яка особа може повідомити про виявлений злочин, в тому числі і поліцейський, який, виявивши злочин, телефонує та викликає слідчо-оперативну групу. У даному випадку поліцейський ОСОБА_3 із відповідними заявами до будь-якого органу досудового розслідування не зверталася, а лише, виконуючи свої обов’язки, зателефонувала на 102 та повідомила чергового про виявлене кримінальне правопорушення, викликавши слідчо-оперативну групу;
2) особою, яка складала обвинувальний акт, неправильно проведено тлумачення та роз’яснено застосування норм Закону України «Про запобігання корупції», і безпосереднє виконання поліцейським службових обов’язків під час несення служби неправильно кваліфіковано як викриття факту корупції… Сержант поліції за обставин, зазначених в обвинувальному акті, в жодному разі не підпадає під поняття «викривач корупції», оскільки працівник поліції є спеціально уповноваженим суб’єктом у сфері протидії корупції та в силу займаної посади й вимог Закону «Про національну поліцію» зобов’язаний вжити заходів з метою виявлення та припинення виявлених кримінальних правопорушень та не може за виконання своїх безпосередніх обов’язків – повідомлення про виявлений злочин та дзвінок на 102, отримувати винагороду викривача, оскільки за виконання своїх безпосередніх обов’язків поліцейський отримує від держави заробітну плату;
3) в обвинувальному акті неправильно зазначено про розмір запропонованої винагороди викривачу. Згідно з обвинувальним актом поліцейській ОСОБА_3 запропоновано неправомірну вигоду в розмірі 1000 гривень, і саме цю суму зазначено в якості винагороди викривачу в порушення вимог ст. 53-7 Закону України «Про запобігання корупції». Тобто предмет злочину (1000 гривень неправомірної вигоди) було зазначено в обвинувальному акті в якості запропонованої викривачу винагороди.
Отже, в даному випадку суд, на противагу процесуальним рішенням, прийнятим на стадії досудового розслідування, вирішив, що визнана викривачем особа не може мати такого процесуального статусу.
Цю ухвалу скасовано за результатами апеляційного перегляду [ухвала Донецького апеляційного суду від 07.09.2021 у справі № 227/604/21]. На думку колегії суддів, доводи суду першої інстанції про неправильне зазначення в якості викривача корупційного правопорушення поліцейської, підстав для виплати винагороди викривачу та неправомірне зазначення розміру винагороди викривачу в розмірі 1000 грн не є обґрунтованими. Адже суд першої інстанції вийшов за межі кола питань, які вирішуються під час підготовчого судового засідання. Скасовуючи відповідну ухвалу, апеляційний суд також звернув увагу на те, що під час підготовчого судового засідання обвинувачений та його захисник просили призначити обвинувальний акт до судового розгляду та вважали, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
А у справі № 699/957/21 [ухвала Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.12.2021 у справі № 699/957/21] суд навпаки визначив, що певна особа мала б мати статус викривача. Як вбачається із змісту ухвали про повернення обвинувального акта, прокурор вказував, що досудове розслідування у кримінальному провадженні розпочато за відомостями правоохоронних органів, а не за заявою викривача. Суд зазначив, що ОСОБА_2 як викривач звернувся до органу досудового розслідування (Служби безпеки України) з порушенням правил підслідності… Орган СБУ, до якого звернувся ОСОБА_2 із заявою, зобов’язаний був надати заявнику інформацію щодо звернення до належного органу досудового розслідування. Натомість орган СБУ самостійно направив звернення ОСОБА_2 до належного органу досудового розслідування, після чого відомості були внесені до ЄРДР. Таким чином, суд дійшов висновку, що відомості до ЄРДР фактично внесені у зв’язку з поданням заяви викривачем, отже, ОСОБА_2 мав набути статусу викривача у цьому кримінальному провадженні. Апеляційний перегляд зумовив скасування цієї ухвали [ухвала Черкаського апеляційного суду від 15.03.2022 у справі № 699/957/21]. Причому колегія суддів зазначила, що, подаючи клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, захисник всупереч вимогам ст. 291 КПК України надав суду фотокопії доказів з матеріалів кримінального провадження – заяви ОСОБА_2, які суд на стадії підготовчого судового засідання, незважаючи на пряму заборону, прийняв, дослідив та надав їм оцінку, чим грубо порушив вимоги ст. 291 КПК України та ст. 26 КПК України. Суд апеляційної інстанції звернув увагу також на те, що будь-які процесуальні рішення з приводу того, що ОСОБА_2 визнаний викривачем, відсутні та відповідно до вимог ст. 60 КПК України ОСОБА_2 є заявником, який звернувся із заявою про кримінальне правопорушення до органу державної влади та має статус свідка, про що зазначено в обвинувальному акті та в реєстрі матеріалів досудового розслідування… Районний суд фактично здійснив перевірку та надав оцінку заявам ОСОБА_2 і прийняв рішення про набуття останнім статусу викривача у даному кримінальному провадженні.
Вивчення судової практики свідчить про те, що суди при розгляді клопотань про повернення обвинувального акта прокурору у зв’язку з незазначенням анкетних даних викривача та розміру його винагороди досліджують фактичні обставини також з точки зору поширення на них положень КПК України, які доповнено нормами про викривача.
Очевидно, що питання про повернення обвинувального акта у зв’язку із відсутністю в ньому відомостей про викривача має вирішуватися не формально, а в залежності від того, чи бере участь у кримінальному провадженні фізична особа з процесуальним статусом викривача. Тобто у кримінальному провадженні, до якого такий суб’єкт під час досудового розслідування не залучений, нелогічно і недоцільно стверджувати, що відсутність в обвинувальному акті відповідних відомостей перешкоджає призначенню судового розгляду. З іншого боку, викривач є учасником кримінального провадження з певним комплексом процесуальних прав, насамперед на винагороду. Тому незазначення його анкетних даних і розміру винагороди у кримінальному провадженні з процесуальним викривачем може перешкоджати об’єктивному і всебічному судовому розгляду.