У грудні 2014 р. світ сколихнув документальний фільм німецького телеканалу ARD «Секретна справа «Допінг», в якому йшлося про російських легкоатлетів, які систематично приймали заборонені препарати за вказівкою своїх тренерів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Головними героями фільму стали легкоатлетка Юлія Степанова та її чоловік Віталій Степанов – колишній співробітник Російського антидопінгового агентства (РУСАДА). Подружжя звинувачувало Всеросійську федерацію легкої атлетики (ВФЛА) у причетності до розповсюдження допінгу серед спортсменів.
Спочатку майже ніхто не сприйняв фільм належним чином, назвавши викладені факти вигадками й наклепом, покликаними зганьбити чесне ім'я російської легкої атлетики. Проте ніхто не очікував, що реакція WADA (World Anti-Doping Agency – всесвітнє антидопінгове агентство) буде миттєвою. Одразу після виходу стрічки було створено спеціальну незалежну комісію під керівництвом колишнього керівника WADA Річарда Паунда. Розслідування тривало понад півроку. Тоді WADA висунуло низку серйозних звинувачень офіційним особам та причетним спортсменам, а російську легкоатлетичну федерацію було тимчасово дискваліфіковано від міжнародних змагань.
Тоді у доповіді WADA детально розповідалося про кримінальні схеми керівництва IAAF (International Association of Athletics Federations). Як виявилося, за декілька днів до старту чемпіонату світу 2013 р. у Москві чиновники в особистому листуванні обговорювали факти можливого порушення російськими легкоатлетами антидопінгових правил і стратегію поведінки організації у разі оприлюднення цих даних.
Варто зазначити, що у скандалах, пов'язаних із застосуванням заборонених препаратів, які відбуваються мало не щомісячно, фігурують не лише російські спортсмени. Як це не прикро, але непомірне прагнення до призових місць у змаганнях і меркантильні інтереси спортсменів, тренерів та спортивних організацій роблять свою справу, тому проблема вживання допінгу у спорті існує в усьому світі. Україна також не є винятком. Так, на початку цього року призерку чемпіонату світу з легкої атлетики Людмилу Оляновску також було дискваліфіковано через допінг. Згідно з рішенням Федерації легкої атлетики України, спортсменці заборонено брати будь-яку участь у змаганнях і заходах з легкої атлетики протягом 4-х років. Позитивна допінг-проба була взята після завершення сезону 2015 р., коли спортсменка не виступала, а ще тільки тренувалася. Всі результати Оляновскої у період з 09.11.2015 р. по 30.11.2015 р. було анульовано.
До допінгів належать усі психостимулятори, дихальні аналептики, антидепресанти, наркотичні анальгетики, сердечні глікозиди, тестостерон та анаболічні стероїди, кортикостероїди, пептидні гормони, бета-блокатори, транквілізатори, снодійні засоби, марихуана, алкоголь тощо.
Крім того, не варто скидати з терезів диференціацію комбінованих лікарських препаратів, які містять допінгові компоненти. В різних країнах, у тому числі в Україні, траплялися випадки, коли лікарі призначали фармакологічні препарати, що містять допінги. До того ж спостерігалися непоодинокі випадки умисного вживання допінгів, для примусового підвищення працездатності спортсменів, через нібито незнання того, наприклад, що краплі в ніс або внутрішньосуглобові ін'єкції містять заборонені речовини. Однак незнання не звільняє від відповідальності, а отже, у разі констатації у біопробі заборонених лікарських засобів спортсмену доведеться за це відповідати. При цьому, як показує практика, у таких випадках вкрай важко довести, що відбулась саме лікарська помилка, а не умисна дія. Тому експерти радять заздалегідь проконсультуватися з фахівцями, оскільки все, що призначається спортсменові, повинно мати антидопінговий сертифікат. Це зовсім не зайвий захід, оскільки почастішали провокації з боку спортивних конкурентів, які додавали в їжу та напої допінги, щоб виключити сильного спортсмена з боротьби.
Заборонений список WADA
Найчастіше випадки вживання заборонених речовин зустрічаються в циклічних видах спорту: плавання, легкоатлетичні дисципліни, лижні перегони, ковзанярський та велоспорт, усі види греблі та ін. Тому боротьба з допінгом і вибудовування дієвої системи антидопінгової освіти – постійний головний біль керівників та фахівців федерацій з цих видів спорту. Не так просто донести до юних спортсменів, які потрапляють в національну збірну країни у 14-15 років, що допінг може підстерігати їх де завгодно (наприклад, у чужій пляшці води, краплях від нежитю чи зовні нешкідливій біодомішці).
Левова частка проблем полягає в тому, що заборонений список WADA охоплює величезну кількість речовин, котрі входять до препаратів, які широко застосовуються населенням у повсякденному житті та знаходяться у вільному продажі. Відомо чимало випадків, коли спортсмени приймали вітаміни або біодомішки, здавалося б, із нешкідливим складом, але згодом дискваліфікувалися. З'ясовувалося, що нібито нешкідливі пігулки містили заборонені антидопінговим кодексом речовини. Проте на коробці з препаратом їх найменування чомусь не були вказані.
Список містить перелік заборонених у спорті речовин і методів та оновлюється не рідше ніж 1 раз на рік. Субстанція або метод можуть потрапити до забороненого списку, якщо відповідають двом з трьох критеріїв: допомагають спортсменові отримати перевагу над суперниками, небезпечні для здоров'я спортсмена або суперечать духу спорту. Також субстанція або метод мають бути внесені в заборонений список, якщо вони здатні маскувати використання інших заборонених субстанцій і методів.
При цьому спортсмен має право використати заборонені субстанції або методи в терапевтичних цілях, за умови отримання дозволу від антидопінгової організації. Мета Міжнародного стандарту терапевтичного використання – гармонізувати процес надання дозволу на терапевтичне використання в різних видах спорту та країнах. З повним Забороненим списком 2017 р. можна ознайомитися на сайті Національного антидопінгового центру.
І під час тренувань також…
Процедура допінг-контролю включає відбір біологічних проб для аналізу, їх фізико-хімічне дослідження та накладення санкцій на порушників (у разі потреби). В обов'язковому порядку допінг-контроль проходять переможці, які посіли призові місця, а також один або кілька спортсменів (за рішенням комісії), що не зайняли призових місць (вони обираються шляхом жеребкування). Якщо раніше допінг-контроль проходили лише висококваліфіковані спортсмени й лише під час відповідальних міжнародних та внутрішніх змагань, то зараз такий контроль проводиться не тільки у періоди змагань, але й під час тренувань. До того ж тестуванню на допінг підлягають усі особи, що займаються спортом, незалежно від їх спортивної приналежності.
У кімнаті допінг-контролю спортсмен сам обирає ємкість для збору проби сечі на аналіз. Потім у присутності спостерігача, який стежить за тим, щоб не було фальсифікації, відбувається здача проби. Після цього біологічна проба ділиться на дві рівні частини (проби А і В), які опечатуються, потім їм присвоюється певний код. Копії кодів наклеюють на протокол допінг-контролю. Проби упаковують у контейнери для перевезення та відвозять у лабораторію допінг-контролю. Перед підписанням протоколу допінг-контролю спортсмен зобов'язаний повідомити комісії назви всіх ліків, які він приймав перед змаганнями.
Згідно з регламентом проведення допінг-контролю, аналізу піддається проба А (не пізніше ніж через 3 доби після взяття біологічної проби). У разі виявлення в ній заборонених препаратів розкривається та аналізується проба В. Якщо в ній також виявляються заборонені засоби, на спортсмена накладаються відповідні санкції. Відмова спортсмена від проходження допінг-контролю або спроба фальсифікувати його результат розглядаються як визнання факту застосування допінгів.
Грай чесно!
Незважаючи на багаторічну історію допінгу та безліч летальних випадків серед спортсменів, які вживали такі препарати, Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA) було створене лише у листопаді 1999 р. Воно було засноване за ініціативою різних спортивних організацій, включаючи Міжнародний олімпійський комітет, та урядів деяких країн. Основним девізом WADA стало гасло: «Грай чесно!». Основним документом, що регулює роботу антидопінгових служб, став Всесвітній антидопінговий кодекс, нова редакція якого набула чинності у 2015 р. Створення WADA об'єднало антидопінгові служби різних країн, які були зацікавлені в тому, щоб їхні спортсмени, котрі приймають заборонені препарати, не потрапляли на великі турніри та «відсіювалися» ще під час внутрішніх змагань.
Хоча зі створенням WADA боротьба з допінгом значно посилилася, говорити про повне викорінення цього поняття у спорті не доводиться. Поширенням допінгу займаються досить серйозні тіньові структури, протистояти яким можливо лише на найвищому рівні. Це зрозуміло, адже олімпійський рух за останні 30 років став дуже прибутковою справою. Наразі професійним спортом можна заробити величезні гроші. Тож не дивно, що дедалі збільшується кількість людей, які згодні заради цього ризикувати здоров'ям і репутацією.
Неабияким проривом у боротьбі з допінгом у спорті справедливо можна вважати введення у 2009 р. біологічних паспортів спортсменів. Враховуючи той факт, що останнім часом дуже популярними стали маніпуляції з кров'ю, біопаспорт дозволяє виявляти «нечистих» спортсменів за непрямими ознаками. Ідея біопаспортів почала реалізовуватися одразу після створення WADA, проте лише в останні 5 років стали з'являтися її результати: все більше спортсменів почали отримувати дискваліфікацію за порушення у своїх біопаспортах. Складність цієї системи полягає в тому, що спочатку необхідно взяти у спортсмена безліч проб, щоб скласти його «біологічну карту» та карати за різкі порушення в ній.
Ще одним дієвим інструментом WADA у боротьбі з допінгом є ADAMS (Anti – Doping Administration & Management System) – система антидопінгового адміністрування і менеджменту. Ця система призначена для управління базою даних, розміщеною в інтернеті: щодня кожен спортсмен, що входить в національний пул тестування або в пул тестування міжнародної федерації, повинен заповнювати в ній інформацію про своє місцезнаходження. Робиться це для того, щоб допінг-офіцери могли у будь-який момент приїхати до спортсмена для забору проб.
Усе згідно з Кодексом
WADA виконує функцію методологічного та координаційного центру, а основними антидопінговими організаціями для будь-якої країни є національні антидопінгові організації, які розробляють національні антидопінгові правила, а міжнародні федерації – свої антидопінгові правила. Ці правила відповідають основним положенням Кодексу WADA та приводять механізми реалізації його положень у відповідність з умовами країни або конкретного виду спорту. Так, незважаючи на те, що санкції стосовно спортсменів, які порушили антидопінгові правила, приймаються в суворо згідно з Кодексом WADA, механізми розслідування та ухвалення рішень в різних країнах можуть бути різними. Також це стосується процедури видачі дозволу на терапевтичне використання.
В багатьох регіонах світу для надання допомоги в організації протидії допінгу країнам, де ці служби лише починають розвиватися, створюються регіональні антидопінгові організації. Згідно з положеннями Конвенції ЮНЕСКО, уряди повинні сприяти антидопінговим організаціям та антидопінговим лабораторіям, фінансувати заходи допінг-контролю, освітні й наукові програми, регулювати обіг біологічно активних домішок. Законодавство країн, які приєдналися до Конвенції ЮНЕСКО, має бути приведене у відповідність з нею в частині протидії допінгу в спорті. WADA здійснює регулярний моніторинг відповідності країн Всесвітньому антидопінговому кодексу, результати якого 1 раз на 2 роки обговорюються на виконкомі та раді засновників WADA.
Одним з наслідків визнання країни, що не відповідає Кодексу WADA, може стати, наприклад, відмова у проведенні великих спортивних заходів на території цієї країни.
Незважаючи на те, що національні спортивні федерації не є антидопінговими організаціями, вони відіграють значну роль у протидії допінгу. Антидопінгові правила міжнародних федерацій та національних антидопінгових організацій реалізуються на рівні національних федерацій, від яких значною мірою залежить ефективність антидопінгових заходів. Відповідно до Кодексу WADA, спортсмени, а також тренери, лікарі, менеджери команд та інші фахівці зобов'язані знати й дотримуватися антидопінгових правил. Спортсмени мають бути доступними для узяття проб, нести відповідальність за те, що вони споживають і використовують під час підготовки до змагань. У свою чергу, персонал повинен співпрацювати у процесі реалізації програм тестування спортсменів і сприяти формуванню негативного ставлення спортсменів до допінгу.
Всесвітня антидопінгова програма, введена Кодексом WADA та іншими документами агентства, має три рівні. Документи перших двох рівнів є обов'язковими для антидопінгових і спортивних організацій, а третього рівня – мають рекомендаційний характер.
Вищою судовою інстанцією, яка розглядає міжнародні спори в галузі спорту, є Міжнародний спортивний арбітражний суд, розташований в Лозанні (Швейцарія). Це спеціалізований третейський суд, рішення якого мають обов'язкову силу для всіх учасників міжнародних спортивних змагань та не підлягають оскарженню.
Антидопінг по-новому
В Україні правове поле у цій сфері досить вузьке та недосконале, проте законодавець намагається поліпшити його та привести у відповідність до Міжнародної конвенції про боротьбу з допінгом у спорті. Так, у лютому цього року Президент підписав новий Закон України «Про антидопінговий контроль у спорті» №1835-VIII, який визначає правові та організаційні засади здійснення антидопінгового контролю в Україні, участі відповідних закладів, установ та організацій у профілактиці, запобіганні застосуванню та поширенню допінгу у спорті. У документі дається визначення таким термінам як антидопінгові правила, допінг-контроль, допінг-офіцер, допінг-проба тощо.
Згідно із Законом №1835-VIII, організація та здійснення допінг-контролю у спорті покладаються на національну антидопінгову організацію України – Національний антидопінговий центр, що є спеціалізованою державною установою.
Національний антидопінговий центр затверджує антидопінгові правила, забезпечує дотримання міжнародних стандартів антидопінгової діяльності, забезпечує організацію впровадження антидопінгових правил, забезпечує проведення досліджень, пов’язаних з визначенням заборонених речовин, видає дозволи на терапевтичне використання заборонених речовин, складає щорічний план тестувань та проводить такі тестування, проводить навчання допінг-офіцерів та уповноважує їх на проведення тестувань, забезпечує моніторинг результатів тестувань та розслідування порушень антидопінгових правил, здійснює інформаційну та просвітницьку діяльність серед суб’єктів спорту, здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та Положенням про Національний антидопінговий центр.
Тестування проводиться Національним антидопінговим центром та/або іншою антидопінговою організацією, визначеною відповідно до вимог Конвенції. Аналіз допінг-проб спортсменів відбувається в лабораторіях допінг-контролю, акредитованих відповідно до вимог Конвенції.
Національна антидопінгова лабораторія створюється у формі публічного акціонерного товариства «Національна антидопінгова лабораторія», 100% акцій якого належить державі. Лабораторія створюється з метою проведення лабораторного аналізу допінг-проб відповідно до Міжнародного стандарту для лабораторій, аналізу харчових продуктів та продуктів для спеціального дієтичного споживання задля виявлення заборонених речовин, а також досліджень і розробок щодо аналітичних методик виявлення заборонених речовин.
А контролюватиме хто?
У Законі №1835-VIII зазначено, що нагляд за діяльністю Національного антидопінгового центру та Національної антидопінгової лабораторії здійснює Наглядова рада антидопінгового контролю, що діє в межах повноважень, визначених цим Законом. Наглядова рада антидопінгового контролю:
- обирає зі свого складу на 5 років голову, заступника голови та секретаря Наглядової ради антидопінгового контролю, приймає рішення про припинення їхніх повноважень;
- обирає на конкурсних засадах на 5 років директора Національного антидопінгового центру, укладає з ним контракт, приймає рішення про дострокове припинення його повноважень відповідно до закону;
- обирає на конкурсних засадах на 5 років директора Національної антидопінгової лабораторії, укладає з ним контракт, приймає рішення про дострокове припинення його повноважень відповідно до закону;
- визначає основні напрямки антидопінгової діяльності;
- визначає загальну кількість тестувань на рік;
- подає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту, пропозиції щодо структури та штатного розпису Національного антидопінгового центру, стимулювання та відзначення працівників у межах загального кошторису Національного антидопінгового центру й фінансування Національного антидопінгового центру на наступний бюджетний рік;
- затверджує штатний розпис Національної антидопінгової лабораторії, встановлює умови та розмір оплати праці її працівників;
- затверджує щорічний звіт про діяльність Національного антидопінгового центру, забезпечує його оприлюднення;
- затверджує щорічний звіт про діяльність Національної антидопінгової лабораторії, забезпечує його оприлюднення.
Один із розділів Закону №1835-VIII регулює організацію роботи служб допінг-контролю. Так, тестуванню підлягають спортсмени, які беруть участь у спортивних змаганнях чи проходять підготовку до них, незалежно від віку, рівня майстерності та місця перебування. Умови та порядок організації допінг-контролю визначаються антидопінговими правилами. Організатори змагань повинні створювати умови для здійснення допінг-контролю відповідно до антидопінгових правил.
Особи, які беруть участь в організації та здійсненні допінг-контролю (зокрема, допінг-офіцери), зобов’язані діяти згідно з антидопінговими правилами та Міжнародними стандартами для тестування, а саме не розголошувати інформацію, яка стала їм відомою під час здійснення допінг-контролю, до прийняття остаточного рішення відповідною антидопінговою організацією.
Факти порушення антидопінгових правил, виявлені в результаті тестування, ініційованого та проведеного Національним антидопінговим центром або іншою антидопінговою організацією, розглядаються Національним антидопінговим центром або зазначеною антидопінговою організацією відповідно до антидопінгових правил. Інші випадки порушення антидопінгових правил розглядаються Національним антидопінговим центром або антидопінговою організацією відповідно до антидопінгових правил. Санкції за порушення антидопінгових правил та порядок їх застосування визначаються відповідно до Конвенції та антидопінгових правил.
Перше засідання Наглядової ради антидопінгового контролю відбулося 19.07.2017 р., під час якого експерти обговорювали формування антидопінгової політики на рівні держави та необхідність доопрацювання антидопінгового законодавства. Отже, сподіваємося, що прогалини в правовому полі будуть оперативно усунуті, а закон працюватиме належним чином.
Коментарі
Євген Пронін,
адвокат, заступник голови Дисциплінарної антидопінгової комісії НАДЦ
Проблема допінгу в спорті існує вже протягом багатьох десятиліть, однак її законодавче регулювання на території України, так би мовити, кульгає.
Антидопінгове законодавство в Україні зазнало змін – вперше з 2001 р. оновився профільний закон, проте на практиці його мало. Було б добре створити антидопінговий процесуальний кодекс, узявши за основу міжнародний досвід. Це не лише полегшить процедуру прийняття рішень, а й легалізує такі рішення на всі 100%.
На сьогодні наказом Міністерства молоді та спорту створено дисциплінарну та апеляційну комісії при НАДЦ, однак навіть будучи заступником голови дисциплінарної комісії, я не можу стверджувати, що вона працює ефективно та оперативно.
Як адвокат, я беру участь у декількох справах, які пов’язані з можливим порушенням спортсменами антидопінгових правил. Через специфіку справ я не можу розголошувати деталі, але можу чітко заявити, що основними проблемами, через які страждають спортсмени та спорт загалом, є неоднозначне та далеко не всеосяжне антидопінгове законодавство, відсутність в Україні сертифікованої лабораторії та необізнаність спортсменів, тренерів і функціонерів з оновленням списків заборонених речовин.
Якщо зробити мінімальний інформаційний аналіз за допомогою пошукових систем в мережі Інтернет, то ви спокійно нарахуєте близько десятка гучних справ, що позбавили Україну медалей на найвідоміших світових спортивних змаганнях. Допінг – це комплексна проблема, яка сьогодні має свої імена та обличчя, яка для багатьох спортивних функціонерів стала основним бізнесом та засобом масштабного впливу на професійний спорт.
Анатолій Рибачок,
молодший юрист ЮФ «Лавринович і партнери»
Як у кожної олімпійської медалі є зворотній бік, так і у WADA (World Anti-Doping Agency) є зворотня сторона діяльності. Проявляється вона, на жаль, не в покращенні антидопінгових правил та притягненні до відповідальності порушників.
Діяльність WADA на Олімпійських іграх 2016 р. в Ріо запам’яталася спортивній спільноті не лише дискваліфікацією майже всіх легкоатлетів та плавців з РФ у зв’язку з вживанням ними забороненої речовини (мельдонію), там відбулися й більш гучні порушення прав спортсмена.
Наприклад, 16.08.2016 р. молдавський веслувальник у каное-одиночці Сергій Тарновський здобув свою першу медаль на Олімпіаді – бронзу. Його старту в іншій категорії змагань (каное-двійці в парі з братом Олегом) завадила WADA. За 8 годин до старту Сергія повідомили про його відсторонення від усіх змагань у зв’язку з підозрою на вміст заборонених речовин у попередньо відібраному біоматеріалі. Як наслідок, на дистанцію не вийшов і брат Сергія Олег, адже клас човна передбачав наявність у ньому двох спортсменів. Для Олега Тарновського цей інцидент означав втрачену можливість отримати олімпійську медаль (сподіваємося, не останню).
Тим часом стало відомо, що приводом для відсторонення стала допінг-проба, яку в Сергія Тарновського взяли за кілька тижнів до початку змагань, а результат проби був відомий WADA ще за довго до старту в каное-одиночці. При цьому проба, взята після здобуття спортсменом бронзової нагороди, виявилася негативною.
Власне, неординарність ситуації полягає у тому, що через дії WADA Молдова фактично була позбавлена можливості завоювання двох комплектів нагород. У разі своєчасного повідомлення НОК Молдови про відсторонення спортсмена від змагань, країна мала б змогу призначити інших представників для виступу. Однак таке повідомлення було отримано лише напередодні виступу в каное-двійках, а в цьому класі човнів молдавські спортсмени мали досить великі шанси на успіх. Про це свідчать неодноразові перемоги та призові місця дуету братів Тарновських на змаганнях Чемпіонату Європи, Світу, етапів Кубку Світу та ін.
Насправді, legal framework діяльності WADA є досить обмеженим. Організація під час перевірки спортсменів керується переважно своїми власними документами. Відповідно, положення щодо порядку інформування спортсменів та федерацій про результати перевірок дозволяють організації робити це майже в будь-який момент. Це дає WADA можливість впливати на результати до початку змагань, під час проведення та після їх закінчення.
Відкритим залишається лише питання про те, чому WADA дозволяє собі вирішувати долю спортсменів, для яких один олімпійський цикл може бути єдиним у житті шансом отримати найвищу нагороду – олімпійське золото.