19 листопада 2013, 12:42

Застосування концепції бенефіціарного власника: розвиток судової практики в Україні

Суди підтверджують, що іноземний субліцензіар може бути бенефіціарним власником роялті

Опубліковано в №46-47 (388-389)

Ганна Якубенко «Chadbourne & Parke, МЮФ» Старший юрист податкової практики

Українська судова практика з питання застосування концепції бенефіціарного власника залишається нечисленною і стосується в основному виплат роялті за субліцензійними договорами. Такий предмет спорів пояснюється існуванням листа Державної податкової адміністрації України від 18 березня 2011 року № 7505/7/22­5017. У листі ДПАУ роз’яснила податковим інспекціям, що, на її думку, отримувач роялті за субліцензійним договором не може бути бенефіціарним власником такого доходу. А відтак, українські платники податків, що виплачують доходи іноземним субліцензіарам, нібито не мають права застосовувати знижені ставки податку на доходи нерезидента згідно з міжнародними угодами України про уникнення подвійного оподаткування. Слідуючи такому підходу, податкові інспекції нараховують податок на прибуток іноземних юридичних осіб, що призводить до виникнення судових спорів.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Аналізуючи перебіг таких спорів протягом 2011–2013 років і останні судові рішення, які є у вільному доступі, необхідно сказати, що в переважній більшості випадків суди не погоджуються із зазначеною позицією податкового органу і підтверджують право платників податків на застосування знижених ставок податку згідно з конвенціями (наприклад, справа ПАТ «УкрСиббанк»1, справи щодо торговельних марок «Легкі» та «Флінт»2, SPAR3, RIXOS4 та інші5). Більшість спорів зараз знаходиться на розгляді в апеляції і касації, а по одному з них Вищий адміністративний суд України вже виніс позитивну ухвалу (справа щодо торговельної марки SEMKI6).

Модель структурування ліцензійних платежів у зазначених спорах має такий вигляд. Іноземний власник об’єкта права інтелектуальної власності (зокрема, торговельної марки, програмного забезпечення) надає ліцензію на використання такого об’єкта іншому нерезиденту (ліцензіату). Ліцензіат надає субліцензію на право користування таким об’єктом українській операційній компанії, яка використовує об’єкт у своїй господарській діяльності та сплачує такому субліцензіару роялті згідно з субліцензійним договором.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати