Українська влада декларує покращення інвестиційного клімату в державі та залучення іноземних інвесторів. Водночас правоохоронні органи продовжують практику неправомірного тиску на платників податків, зокрема шляхом призначення безпідставних позапланових перевірок та ревізій.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Підставами призначення документальних позапланових перевірок та позапланових ревізій, на які посилаються у своїх клопотаннях слідчі та прокурори, нібито є положення пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі – ПК України), відповідно до якого однією з підстав призначення документальної позапланової перевірки є судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене ним згідно із законом, а також ч. 7 ст. 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 р. №2939-XII (далі – Закон про фінансовий контроль), відповідно до якої позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форми власності, що не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державного фінансового контролю за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Проте варто зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України) не передбачає ухвалення рішень суду про призначення перевірок/ревізій. Тому на практиці органи досудового розслідування та прокуратури, намагаючись досягнути певних цілей, без законних на те підстав звертаються до слідчого судді з клопотаннями про призначення перевірок/ревізій. У таких випадках вони посилаються лише на вказані норми ПК України чи Закону про фінансовий контроль, як нібито на самостійні підстави, з яких можна виносити такі ухвали.
Насправді, до 15.07.2015 р. КПК України містив норми, згідно з якими до повноважень слідчого та прокурора належали повноваження призначати перевірки/ревізії. Однак навіть на той час законодавство не містило порядку призначення таких перевірок/ревізій. З прийняттям Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 р., який набув чинності 15.07.2015 р., зазначені норми було вилучено з КПК України.
Що ж стосується повноважень слідчого судді призначати в межах кримінального провадження позапланові документальні перевірки та ревізії, такі повноваження відсутні в КПК України ще з його прийняття у 2012 р.
КПК України не передбачає можливості звернення до суду (слідчого судді) щодо призначення таких перевірок (ревізій), повноважень суду щодо розгляду таких звернень і спосіб (порядок) розгляду таких звернень. Отже, відповідне клопотання про призначення перевірки/ревізії не може бути прийнято і розглянуто з винесенням рішення про призначення перевірки (ревізії) згідно із законом. Це стосується і повноважень осіб, які звертаються до суду з клопотанням про призначення таких перевірок/ревізій.
П. 5 ч. 2 ст. 40 КПК України визначено, що слідчий уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Проте проведення перевірки (ревізії) не належить ні до заходів забезпечення кримінального провадження, ні до слідчих дій, ні до негласних слідчих дій.
Також в КПК України відсутня процедура розгляду такого роду клопотань, на відміну, наприклад, від розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, клопотань про арешт майна тощо.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Ч. 3 ст. 26 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, які винесені на їхній розгляд сторонами та віднесені до їхніх повноважень цим Кодексом.
Оскільки КПК України не передбачає право слідчого, прокурора на звернення до суду з клопотаннями такого роду, КПК України не встановлює порядку розгляду таких клопотань слідчим суддею та не відносить їх розгляд до його повноважень. Отже, підстави для задоволення таких клопотань відсутні.
Вказана позиція підтверджується також низкою судових рішень, зокрема ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.04.2017 р. у справі №757/11320/17-к та ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира Анциборенко Н.М. від 28.01.2016 р. у справі №296/545/16-к.
Проте навіть у разі призначення слідчим суддею податкової перевірки/ревізії в межах кримінального провадження, її результати є недопустимими доказами, адже доказами в кримінальному провадженні, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку.
Наразі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі №9-3139/0/4-16 від 27.12.2016 р. підтвердив існування суперечностей та підтримав необхідність їх усунення шляхом вилучення пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 з ПК України. Водночас Солом'янський районний суд м. Києва у своєму листі №1.4/37/2017 від 02.02.2017 р. за результатами обговорення зазначеної інформації на зборах суддів суду 25.01.2017 р. погодився, що вирішення питання щодо призначення документальної позапланової перевірки не належить до компетенції слідчого судді, а докази, отриманні за результатами такої перевірки, є недопустимими.
Окрім того, 21.06.2017 р. у Верховній Раді Україні було зареєстровано законопроект №6613, яким пропонується вилучити пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та ч. 7 ст. 11 Закону про фінансовий контроль, а також посилання на ці норми в інших положеннях вказаних нормативно-правових актів.
Щоправда, на розгляді парламенту перебуває також законопроект, яким намагаються узаконити можливість проведення документальних позапланових перевірок та ревізій в межах кримінального провадження. Однак сподіваємося, що він не отримає підтримки парламентарів.
Таким чином, проведення документальних позапланових перевірок та ревізій в межах кримінального провадження є безпідставним та суперечить положенням чинного законодавства. Відповідні ухвали слідчих суддів про призначення таких перевірок (ревізій) необхідно оскаржувати в апеляційному порядку, а результати таких перевірок та ревізій не можуть визнаватися належними доказами.