«Айтішна осінь» — так неформально називають у професійних колах період гучного обговорення заходів щодо стимулювання розвитку ІТ‑індустрії в Україні та реформ податкового законодавства, які були нещодавно запроваджені законодавчими ініціативами. Юристи, законотворці та бізнес-спільнота активно дискутують про оподаткування заробітної плати ІТ‑фахівців, зниження інвестиційної привабливості ІТ‑компаній через ризик штрафів та приховане працевлаштування співробітників або ж, навпаки, критикують надмірну увагу до цієї галузі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Які результати принесе цей період дискусій, поки що говорити рано. Проте для отримання можливих варіантів відповідей на це питання варто проаналізувати законопроекти, які покликані реформувати оподаткування в ІТ‑галузі, причини їхнього прийняття, задачі, які можуть бути ними вирішені.
Законодавчі ініціативи та указ щодо податкового реформування ІТ‑індустрії 2020
- 23 липня 2020 р. парламент зареєстрував проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб'єктів індустрії інформаційних технологій №3933. 2 вересня 2020 р. цьому законопроекту було надано заміну. Сьогодні нерідко у публічних джерелах плутають зміст законопроекту №3933 та альтернативного №3933‑1, про який ітиме мова далі, тому варто розмежувати ці законодавчі ініціативи.
- 10 серпня 2020 р. Верховна Рада України зареєструвала проєкт Закону №3979 про заходи щодо стимулювання розвитку ІТ‑індустрії в Україні, який покликаний визначити організаційні, правові та фінансові засади запровадження заходів щодо стимулювання розвитку ІТ‑індустрії з метою підвищення рівня її конкурентоспроможності та привабливості для іноземних та вітчизняних інвесторів.
- Уже наступного дня парламент зареєстрував проєкт Закону №3933‑1 про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України (щодо заходів стимулювання розвитку індустрії інформаційних технологій в Україні). Цей законопроект є альтернативним згаданому вище законопроекту №3933. У цій статті буде йти мова про ті зміни в податкове законодавство щодо ІТ‑індустрії, які пропонує саме актуальний альтернативний проєкт Закону №3933‑1 від 11 серпня 2020 р.
- 3 вересня 2020 р. Президент України постановив Указ №371/2020 «Про заходи щодо створення сприятливих умов для розвитку ІТ‑індустрії в Україні», яким, серед іншого, доручив визначити тимчасові особливості оподаткування заробітної плати ІТ‑фахівців та лібералізувати трудові відносини в ІТ‑сфері. Відповідно до Указу, метою таких заходів є встановлення ефективного рівня податкового навантаження для сприяння детінізації розрахунків у сфері оплати праці та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних ІТ‑компаній на зовнішньому ринку.
Законодавці стверджують, що згаданими вище ініціативами закладаються передумови збільшення інвестиційної привабливості України та посилення конкурентоспроможності України на світовому ринку ІТ‑послуг, адже тривале існування складних умов ведення бізнесу для української ІТ‑індустрії, розвитку інноваційного і технологічного бізнесу знижує конкурентоспроможність України порівняно з іншими державами.
Про те, які проблеми покликані вирішити згадані законопроекти, і чи дійсно вони здатні їх вирішити, далі у статті.
Основні новели законопроектів №3979 і №3933‑1
Законопроекти №3979 і №3933‑1 пропонують, зокрема, доповнити законодавство такими поняттями, як суб'єкт ІТ‑індустрії (ІТ‑компанія), працівник ІТ‑індустрії та реєстр ІТ‑індустрії, а також ознаками, якими мають володіти компанії та особи, задіяні у здійсненні видів діяльності ІТ‑індустрії, щоби мати такий статус і входити до реєстру ІТ‑індустрії. Таким чином, держава пропонує певний особливий правовий режим, у т. ч. режим оподаткування, тим представникам ІТ‑індустрії, які відповідатимуть певним встановленим у законодавстві вимогам. Яким же вимогам слід відповідати та які переваги в результаті можна отримати?
Суб'єкт ІТ‑індустрії та працівник ІТ‑індустрії — хто вони?
Вимоги до суб'єкта ІТ‑індустрії містяться в обох законопроектах, проте мають суперечності. Зокрема, суб'єктом ІТ‑індустрії може бути юридична особа, яка:
1) здійснює виключно види діяльності ІТ‑індустрії (види економічної діяльності, перелік яких буде визначений уповноваженим органом);
2) виплачує середньомісячну заробітну плату своїм працівникам у розмірі не менше 1500 євро (у законопроекті №3933‑1 — 1200 євро);
3) спрямовує на оплату праці працівників ІТ‑індустрії не менше 70% витрат (тобто мова йде про трудові відносини);
4) має експортну виручку у розмірі 70% від загального доходу компанії;
5) відповідає іншим вимогам, передбаченим законопроектами, наприклад, розкрила бенефіціарних власників, не зареєстрована в офшорній зоні тощо.
Компанія, зареєстрована у календарному році, яка не відповідає п. 2–4, зазначеним вище (це може стосуватися стартапів), може стати суб'єктом ІТ‑індустрії за умови, якщо:
1) така юридична особа залучила фінансування від одного або декількох венчурних фондів та/або інших інституційних інвесторів на загальну суму, не меншу за еквівалент 500 тис. євро;
2) юридична особа та/або її учасник(и) взяли участь в акселераційній програмі та отримали від її уповноваженого органу/особи документ, що підтверджує успішне її проходження.
Законопроект №3979 визначає, що акселераційна програма — це програма, що приймає учасників на конкурсній основі, включає ряд освітніх заходів, спрямованих на розвиток проєктів у сфері цифрових технологій та інноваційної діяльності, та внесена до переліку визнаних акселераційних програм.
Аналогічно, законопроекти визначають статус працівників ІТ‑індустрії — це особи, які перебувають із суб'єктом ІТ‑індустрії у трудових відносинах та безпосередньо задіяні у видах діяльності ІТ‑індустрії. Законопроект №3933‑1 також передбачає можливість обрання контрактної форми трудового договору при оформленні трудових відносин між суб'єктами ІТ‑індустрії та працівниками ІТ‑індустрії, проте не містить жодних інших положень з цього приводу.
Перебування у статусі суб'єкта ІТ‑індустрії надає компанії можливість бути внесеною в реєстр ІТ‑індустрії — реєстр, що ведеться уповноваженим органом в електронній формі, містить визначені ним відомості про юридичних осіб, що набули статус суб'єктів ІТ‑індустрії в порядку, визначеному законодавством, та оприлюднюється на офіційній сторінці уповноваженого органу в мережі Інтернет.
Переваги (наслідки) отримання статусу суб'єкта ІТ‑індустрії
У результаті системного аналізу законопроектів №3979 і №3933‑1 можна дійти висновку, що отримання статусу суб'єкта ІТ‑індустрії буде мати для компаній податкові та інші наслідки.
Податкові наслідки:
1. Законопроект №3933‑1 передбачає для компаній, які є суб'єктами ІТ‑індустрії, сплату податку на виведений капітал у розмірі 18%.
2. Суб'єкт ІТ‑індустрії як податковий агент платника податку-працівника ІТ‑індустрії під час нарахування на його користь заробітної плати утримує ПДФО з таких штатних працівників у розмірі 5%. Законопроекти не містять ніяких окремих положень стосовно сплати військового збору.
3. Розмір ЄСВ, який повинні сплачувати компанії за своїх працівників, становить 5%, проте не менше подвійного розміру мінімального страхового внеску. Враховуючи задекларовану середньомісячну мінімальну заробітну плату працівників ІТ‑індустрії у розмірі 1500 чи 1200 євро, вимога щодо нижньої межі ЄСВ навряд чи актуальна.
4. Передбачається створення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку ІТ‑індустрії, тобто певного аналога офісу адміністрування податків та обслуговування суб'єктів ІТ‑індустрії у структурі ДПС.
Інші гарантії:
Законопроект №3979 окремо передбачає гарантії стабільності: зафіксувати такий правовий режим на період, що триватиме впродовж 15 років з дати введення в дію Закону з моменту набуття компанією статусу суб'єкта ІТ‑індустрії. Винятком може бути законодавство, що зменшує розмір податків чи зборів або скасовує їх, спрощує регулювання господарської діяльності, послаблює процедури державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, пом'якшує відповідальність суб'єкта ІТ‑індустрії або в інший спосіб покращує його становище.
Проте зазначені гарантії не поширюються на зміни законодавства, що стосуються питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку та охорони довкілля. Крім того, у разі прийняття державними органами або органами місцевого самоврядування рішень, що порушують права суб'єкта ІТ‑індустрії, збитки, завдані йому внаслідок прийняття таких рішень, підлягають відшкодуванню такими органами відповідно до закону.
Висновки
Законопроекти №3979 і №3933‑1 ставлять перед собою амбітну мету — реформувати поточні відносини між ІТ‑компаніями і їхніми «працівниками», а саме перевести їх з виміру ФОПів та єдиного податку в площину штатних працівників та податку та доходи фізичних осіб без фактичного суттєвого збільшення податкового навантаження.
Яка подальша доля цих законопроектів? Лише активна професійна дискусія між ініціаторами проєктів і представниками ІТ‑індустрії (як великих гравців, так і стартапів) може показати, чи дійсно законопроекти пропонують такі переваги, які заохотять галузь реформувати свої бізнес-процеси та ставати суб'єктами ІТ‑індустрії. Адже без бажання компаній стати суб'єктами ІТ‑індустрії законопроекти втратять сенс.
Законодавцям не варто також забувати про принцип стабільності податкового законодавства (закон має бути введений у дію 1 січня 2021 р.), який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Крім того, варто подумати про те, яким чином співвідноситься особливий податковий режим для ІТ‑індустрії з принципами рівності та нейтральності податкового законодавства, що передбачають забезпечення однакового підходу до всіх платників податків. Як свідчить практика, неузгодженість законодавства може спровокувати виникнення судових спорів чи навіть визнання деяких положень законів неконституційними.
