Ухилення від сплати податків є злочином, за який у нашій державі та у більшості країн світу передбачена кримінальна відповідальність, що є дієвим способом упередження правопорушень у сфері оподаткування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак мало хто заперечить, що механізм кримінального переслідування в Україні досить часто використовується для спонукання суб’єкта господарювання до виконання не завжди законних вимог контролюючих органів.
Адже перспектива проведення наступних декількох років за ґратами, у разі невідшкодування шкоди, начебто завданої державі, є небажаною для кожного. Особа зазвичай погоджується на все, аби лише якнайшвидше припинити власне переслідування.
З прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), ситуація не покращилася, а стала ще гіршою, як би вказане не заперечували можновладці. Судіть самі.
Захищаючись від свавілля податкових органів, до останніх революційних законодавчих змін, платники податків вказували, що відповідно до позиції Верховного Суду України (постанова Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 року № 15), у разі оскарження платником податків до суду рішення податкового органу обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не могло ґрунтуватися на такому рішенні до остаточного вирішення справи судом, за винятком випадків, коли обвинувачення не тільки базується на оскаржуваному рішенні, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України.
Аналогічне на сьогодні також передбачено і положеннями ст. 56 Податкового кодексу України (далі – ПК України), відповідно до яких повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України, за відсутності інших доказів, не може ґрунтуватися на рішенні контролюючого органу до закінчення процедури його адміністративного або судового оскарження.