З 1 вересня 2021 р. стартувала деклараційна кампанія, яка діятиме до 1 вересня 2022 р. У її рамках громадяни України та іноземці, які на момент отримання активу були податковими резидентами, платниками податків в Україні, можуть подати спеціальну податкову декларацію, яку в народі називають «податкова амністія». 15.06.2021 р. Верховною Радою України ухвалено Закон про внесення змін до Податкового кодексу та інших законів України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про цілі спеціального добровільного декларування багато написано і сказано. Для держави це можливість збільшення реального ВВП, отримання додаткових податкових надходжень у майбутньому, а для громадян, котрі з тих чи інших причин не сплатили податки, — останній шанс легалізувати статки, уникнувши покарання.
Хто може бути суб’єктом одноразового добровільного декларування
Скористатись цією нагодою можуть фізичні особи-резиденти, у т.ч. самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) ці об’єкти, і які відповідно до законодавства є чи були платниками податків. Однак слід звернути увагу, що декларантами не можуть бути особи, які за будь-який рік, починаючи з 1 січня 2005 р., подавали або мають подавати декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції (крім тих, які претендували або претендують на зайняття посад, перебування на яких вимагає чи вимагало від особи подання відповідної декларації, та не були призначені або обрані на відповідні посади). Крім того, декларантами не можуть бути особи, стосовно яких з боку України застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції».
Об’єкти декларування
Наступним питанням, з яким необхідно розібратись та визначитись декларанту, є об’єкт декларування, тобто що саме треба зазначити в декларації. Об’єктами одноразового добровільного декларування можуть бути активи чи грошові активи фізичної особи, що належать їй на праві власності і знаходяться на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової добровільної декларації, у т.ч. валютні цінності, нерухоме майно, рухоме майно, частки (паї) у майні, цінні папери та/або фінансові інструменти, права на отримання дивідендів, процентів чи іншої аналогічної майнової вигоди, інші активи, у т.ч. майно, банківські метали, що не розміщені на рахунках, пам’ятні банкноти та монети, майнові права, що належать декларанту або з яких декларант отримує чи має право отримувати доходи на підставі договору про управління майном чи іншого аналогічного правочину та не сплачує власнику такого майна частину належного йому доходу.
Подача декларації здійснюється безпосередньо декларантом до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронній формі. Декларант має розмістити кошти в національній та іноземній валютах у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання в банках України до подання одноразової добровільної декларації. Після подання декларації та протягом періоду добровільного декларування декларант може одноразово скористатися правом додаткового розміщення коштів у національній та/або іноземній валюті у готівковій формі та/або банківських металах на спеціальному рахунку та у такому разі має подати уточнюючу одноразову добровільну декларацію.
Скільки коштує «податкова амністія»
Законодавець вказав, що українські активи, а також ті, які переведені в Україну для цілей декларування, можна амністувати під 5%. З зарубіжних активів доведеться заплатити одноразовий збір у розмірі 9% (7% для декларацій, поданих до 1 березня 2022 р.). Ставка може бути зменшена до 2,5%, якщо до подачі декларації декларант придбає на всю суму декларованих коштів держоблігації зі строком обігу більше року без права дострокового погашення. Одноразовий збір необхідно сплатити одним платежем протягом 30 календарних днів з дати подання декларації або в розстрочку протягом 3 років 3 рівними платежами. У такому випадку ставка складе 6%, 11,5% (9,5%) і 3% відповідно. Несвоєчасна сплата збору тягне анулювання амністії і позбавлення декларанта держгарантій і звільнення від відповідальності. Сплата збору з одноразового добровільного декларування здійснюється декларантом протягом 30 календарних днів з дати подання декларації. У разі вибору сплати платежу 3 частинами перша з них сплачується протягом 30 календарних днів з дати подання одноразової добровільної декларації, друга — до 1 листопада 2023 р. та третя — до 1 листопада 2024 р.
Після подачі декларації вона підлягає камеральній перевірці, яку центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, проводить протягом 60 календарних днів, що настають за днем подання йому відповідної декларації. У разі виявлення арифметичних та логічних помилок у декларації, що не призвели до недоплати суми збору з одноразового добровільного декларування, такий орган направляє декларанту відповідне повідомлення. Декларант має право подати уточнюючу декларацію протягом 20 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.
У разі виявлення у декларації арифметичної помилки, що призвела до недоплати суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, декларант зобов’язаний сплатити суму такої недоплати протягом 10 календарних днів з дня отримання відповідного повідомлення та подати уточнюючу декларацію протягом 20 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.
Які пільги та гарантії може надати держава
Передбачається, що контролюючі органи не будуть перевіряти джерела отримання декларантом доходів, за рахунок яких було одержано/набуто задекларовані активи. Також декларант звільняється від відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства та від обов’язку нарахування та сплати податків і зборів щодо доходів, за рахунок яких отримано задеклароване майно. Крім того, до декларанта не можуть вживатися заходи забезпечення кримінального провадження та запобіжні заходи і вчинятися слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні у зв’язку з придбанням, створенням, одержанням, використанням задекларованих активів. Водночас декларант не притягується до адміністративної відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства, якщо такі правопорушення пов’язані з придбанням/ створенням/одержанням/використанням задекларованих активів.
Як відомо, добровільне декларування є досить поширеною практикою в інших країнах, оскільки завдяки нульовому декларуванню можна вивести значні сегменти економіки з тіні і наповнити державну скарбницю, що позитивно позначиться на державному бюджеті. До його недоліків можна віднести те, що нульове декларування ставить свідомих громадян, які сплачували всі податки, в нерівне становище з громадянами, котрі обходили їх сплату і використовували неоподатковуваний дохід для свого збагачення. Ще одним вагомим недоліком є те, що відповідно до вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу банки як суб'єкти фінансового моніторингу, як і раніше, зобов'язані перевіряти зазначені декларантом кошти з метою недопущення використання банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та розповсюдження зброї масового знищення. Навіть після подачі нульової декларації.
Нульова декларація — це вибір особи
Особа добровільно погоджується задекларувати свої активи і подає відповідну декларацію. Після закінчення строку податкової амністії вважається, що всі ті, хто мав право звітувати про свої активи, але не зробив цього, не мають незадекларованих активів. Якщо у когось залишилися такі активи, він буде нести відповідальність за ухилення від сплати податків відповідно до закону.
Замість висновків
Державою створено умови, за яких є інструменти, спрямовані на детінізацію доходів, однак їх дієвість на даний момент залишається під питанням. Крім вказаних вище нових норм, залишається щорічне декларування, яке передбачає 4 типи електронних форм декларацій: щорічна (охоплює попередній рік), перед звільненням (охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями), після звільнення (охоплює попередній рік, тобто рік, у якому особа звільнилася), кандидата на посаду (у разі, якщо посада належить до переліку суб’єктів декларування або переліку посад з підвищеним корупційним ризиком).
Крім того, декларування доходів стосується не лише державних службовців. Закон зобов'язує кожного громадянина щороку заповнювати і подавати податкові декларації. Цей обов'язок поширюється навіть на іноземців, які отримують доходи на території України. Проте більшість українців ніколи не замислювалася про виконання цього конституційного обов'язку. Річ у тім, що декларування для левової частки громадян проходить непомітно для них самих. Так, обов'язок з подання декларації вважається виконаним, якщо людина отримувала доходи у вигляді офіційної зарплати, відсотків за депозитом або з продажу майна з нотаріальним посвідченням. У цих випадках люди отримують доходи від податкових агентів (осіб або установ), які сплачують податки за них. Податковими агентами є роботодавці, нотаріуси, банки, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди. Оскільки вони вже утримали податки з доходів громадян та сплатили їх, подавати декларацію не потрібно.
Якщо ж громадянин отримав гроші від іншої фізичної особи, компанії, свого роботодавця чи від здавання майна в оренду, і з цих коштів податків не заплатив, подавати декларацію про доходи потрібно обов'язково, однак у більшості випадків це не робиться.
Найпоширеніші випадки, які зобов'язують людину подавати декларацію, — отримання доходів від оренди майна, отримання подарунків або будь-яких інших матеріальних благ чи доходів (крім соціальних платежів). Ці вимоги також не завжди виконуються декларантом, однак є поступові позитивні зрушення в цьому напрямку.
Обов'язок з подання декларації мають і підприємці, ФОП звітують податковій щоквартально і платять єдиний податок. Люди, які провадять незалежну професійну діяльність (митці, репетитори, бухгалтери, юристи) і мають реєстрацію в податковій, щороку подають декларації, сплачуючи податки з чистих доходів (доходи мінус витрати на провадження професійної діяльності).
Як і спеціальне добровільне декларування, декларування доходів має свої плюси та мінуси. У більшості випадків декларант не розуміє своїх прав та обов’язків під час подання декларації. Однозначно можемо сказати одне: як передбачено ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом/