Вже майже 4 роки поспіль частина представників української юридичної та бізнес-спільноти намагається пролобіювати впровадження податку на виведений капітал замість чинного податку на прибуток. Чи насправді цілі, поставлені перед новим податком, можуть бути досягнуті, а також чи вартує він докладених зусиль?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Від початку існування незалежної України у нас існує податок на прибуток підприємств – податок, який сплачується з прибутку юридичних осіб. Прибуток визначається як позитивна різниця між доходами та витратами підприємства. У 2015 р. механізм податку на прибуток був значно спрощений шляхом його зближення зі стандартами бухгалтерського обліку, який є обов'язковим на всіх підприємствах. Сьогодні цей податок виглядає достатньо привабливо на міжнародному рівні.
Нещодавно у Верховній Раді Президент України зареєстрував невідкладний законопроект про введення нового податку на виведений капітал (№8557 від 05.07.2018 р.). Пропонується замінити «старий» податок на прибуток новим податком, який сплачуватиметься з операцій з виведення капіталу (наприклад, виплата дивідендів фізичним особам чи за кордон) та деяких прирівняних операцій (зокрема, процентів і роялті) за ставкою 15% і 20% відповідно.
В цьому контексті вже публікували безліч статей та коментарів (здебільшого на підтримку цієї ініціативи). Саме тому хочеться звернути увагу на певні фундаментальні проблемні аспекти цього законопроекту як на концептуальному, так і на детальному рівнях.
Більше інвестицій?
Напевно, основним (а деколи єдиним) аргументом на користь введення податку на виведений капітал називають «збільшення інвестицій в Україну». Яким чином?
По-перше, панує думка, ніби інвестиції стимулюватимуть відсутність оподаткування заробленого в Україні прибутку за умови його «не виведення» з України. Тобто якщо інвестор відмовиться отримати зароблені його українською компанією кошти у формі дивідендів (чи в іншій формі), а радше інвестуватиме їх в інші українські проекти, він не сплачуватиме жодного корпоративного податку в Україні. На перший погляд, все логічно. Більше реінвестуєш в Україну – менше платиш. Хіба це не повинно стимулювати потенційних інвесторів? Однак все так красиво лише в теорії.
На практиці головними каменями спотикання для іноземних інвесторів в Україні є війна, корупція, політична невизначеність, поганий захист права власності, невиконання судових рішень, відсутність ринку землі тощо. Сучасна система податку на прибуток, якщо і є в цьому списку, то десь дуже далеко. Враховуючи це, можна з впевненістю сказати, що інвестори навряд чи змінять своє рішення щодо інвестування в Україну через запровадження податку на виведений капітал.
По-друге, кажуть, що спрощена податкова система начебто заохочуватиме більше іноземних інвесторів вкладати кошти в український бізнес. Про те, наскільки «спрощеною» буде нова система, варто поговорити трохи детальніше.
Спрощення оподаткування?
Кажуть, ніби сьогодні система податку на прибуток занадто складна, оскільки вимагає здійснювати складні коригування фінансового результату. А податок на виведений капітал простий: не виводиш кошти – не платиш.
З цим теж важко погодитися. Система податку на прибуток підприємств доволі проста, адже базується, насамперед, на фінансовій звітності, яку підприємства зазвичай готують незалежно від системи оподаткування. До того ж вона знайома всім іноземним інвесторам, адже подібна система корпоративного податку існує майже в усіх розвинених країнах світу (податок на виведений капітал існує в Естонії, Грузії та Латвії).
Податок на виведений капітал передбачає ведення окремого податкового обліку. Через невизначеність норм закону, відсутність практичних роз'яснень та складність реальних випадків ведення бізнесу, найімовірніше, існуватиме безліч видів транзакцій, які неможливо буде точно кваліфікувати як «виведення капіталу». За таких обставин підприємству доведеться вести окрему «книгу», де записувати кожну трансакцію та оцінювати її на предмет «виведення капіталу». Виграють від цього хіба що податкові юристи, які надаватимуть кваліфіковану оцінку тієї чи іншої трансакції в такому контексті.
Окремої уваги заслуговує секція законопроекту щодо оподаткування нерезидентів, яка передбачає унікальну концепцію оподаткування постійних представництв, особливий вид платників податків-нерезидентів, а також завуальований податок на репатріацію. Досі ніхто чітко не роз'яснив, як саме такі положення співіснуватимуть з конвенціями про уникнення подвійного оподаткування. Вірогідно, такі нові, складні та експериментальні правила не сподобаються іноземним інвесторам, яких цікавить, передусім, зручність та визначеність.
Збільшення бюджетних надходжень?
Ще одним «китом» адвокатів податку на виведений капітал є аргумент щодо збільшення бюджетних надходжень в результаті унеможливлення маніпулятивних схем з уникнення сплати податку на прибуток.
Важко не погодитися з тим, що багато компаній в Україні штучно занижують свій фінансовий результат та не сплачують податок на прибуток протягом багатьох років. Запровадження податку на виведений капітал дійсно «закриє» подібні схеми зі штучного накопичення збитків. Однак що робити з компаніями, які накопичили легітимні збитки, наприклад, в результаті впливу знецінення гривні на кредити в іноземній валюті? Законопроект на це питання не дає відповіді.
До того ж законопроект містить достатньо широке коло для маніпуляцій та жодним чином не виключає можливість взагалі уникнення його сплати.
Наостанок варто згадати, що бюджетні втрати від запровадження нового податку у 2019 р., як зазначила голова податкового та митного комітету Верховної Ради Ніна Южаніна, складуть не багато і не мало – близько 20-35 млрд грн. Через це навіть Міжнародний валютний фонд висловив свою стурбованість.
Як бачимо, основні аргументи ініціаторів законопроекту про податок на виведений капітал не витримують критики. Його запровадження, якщо не нашкодить, то однозначно не підвищить рівень інвестицій, не спростить податкову систему і не збільшить бюджетні надходження. Чи варто за таких обставин ухвалювати цей законопроект? Відповідь на це питання невдовзі доведеться дати народним депутатам.