Зараз багато говориться про реформування української податкової (фіскальної) служби. Описані нижче події свідчать про те, що податкова, яка отримана Україною у спадок від свого творця М.Я. Азарова, може «реформуватися» тільки у гіршій бік.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нині помітно призабуте таке поняття (що стало майже офіційним) як «азаровщина». Наприклад, 28.11.2000 р. на пленарному засіданні Верховної Ради України О.В. Турчинов говорив про «азаровщину» як жорстку адміністративно-силову каральну систему. Сьогоднішня податкова, замість того, щоб повернутися обличчям до бізнесу, тільки підсилює протидію та репресії щодо нього. Зокрема, в Індексі економічної свободи-2016 (Index of Economic Freedom), в Україні погіршилась ситуація зі свободами у фіскальній сфері.
Так, у реєстрі судових рішень з’явилася низка ухвал Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2015 р., з яких видно, що СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі так званої інформаційно-аналітичної довідки цієї ДПІ про аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Пальміра Капітал» (далі – ТОВ) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємств, згідно з якою зроблений висновок щодо заниження у І кварталі 2010 р. податкових зобов'язань з цього податку у сумі 4.079.600 грн, зареєструвало кримінальне провадження від 24.10.2014 р. №32014100060000219 за фактом умисного ухилення від сплати податків. Як видно з низки ухвал того ж суду від 04.11.2015 р., СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі цієї ж інформаційно-аналітичної довідки повторно зареєструвало кримінальне провадження – тепер від 28.10.2015 р. №32015100060000220 за фактом умисного ухилення від сплати податків (вперше аналітична інформація про ці події з’явилася на ресурсі TOXIC TAX Administration).
Взагалі, податковий орган, як і будь-який інший суб’єкт владних повноважень, для внутрішнього інформаційного використання може скласти будь-яку довідку. Але ДПІ, всупереч чинному законодавству, яке буде розглянуте нижче, не здійснюючи будь-яких перевірок, а отже і не переконавшись у достовірності наведеної інформації, направила цю інформаційно-аналітичну довідку у слідчий підрозділ для використання з метою відкриття кримінального провадження як документ, згідно з яким здійснене донарахування податку на прибуток. Тобто, ДПІ розглядає (розглядала) згадану інформаційно-аналітичну довідку як підставу для донарахування ТОВ податку на прибуток в обхід процедури перевірки, що є протиправним.
Так, згідно зі змістом п. 1.1 Наказу Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 р. №22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», складання різноманітних інформаційно-аналітичних матеріалів є так званою доперевірочною стадією. Водночас, відповідно до п. 2.5.1, зазначеного Наказу, якщо за наслідками перевірки зменшено до відшкодування суми податку на додану вартість або виявлено порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за якими сума завданої державі шкоди або замаху на заподіяння шкоди є достатньою для притягнення до кримінальної відповідальності, підрозділ, який проводив перевірку, письмово повідомляє слідчий підрозділ і передає матеріали перевірки для прийняття рішення згідно з положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Тобто, відповідно до внутрішньовідомчого документу, передача матеріалів до слідчих органів внаслідок донарахування податків можлива виключно за наслідками перевірки та після завершення процедури адміністративного оскарження.
Але більш важливим є те, що такі вимоги містяться безпосередньо у Податковому кодексі України (далі – ПКУ). Так, згідно з п. 54.3 ст. 54 ПКУ, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток чи від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
- 54.3.2. Дані перевірок результатів діяльності платника податків, окрім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнювальних розрахунках;
- 54.3.5. Дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Крім того, згідно з п.п. 56.1, 56.2 ст. 56 ПКУ, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У межах описаних правовідносин ТОВ взагалі було позбавлене можливості реалізувати цю процедуру.
Варто зазначити, що в аналогічному випадку в ухвалі Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) від 13.03.2014 р. №К/800/51574/13 вказано наступне: «Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку».
Необхідно зауважити, що використанням інформаційно-аналітичних довідок чи інших подібних матеріалів, прямо не передбачених податковим законодавством як підстави для донарахування податків, податкові органи не гребували й у попередній період. Однак раніше вони робили це, по-перше, обережніше, по-друге, це більш жорстко контролювалося судами (можливо, тому й використовувалося обережніше).
Так, в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 21.01.2009 р. (справа №10-64/09) сказано, що суд першої інстанції зазначив, що інформаційно-аналітична довідка №10724/7123-1310 від 21.05.2008 р., на підставі якої був зроблений висновок про заниження сплати податку на прибуток, і на яку є посилання прокурора в апеляції, як один із доказів, де містяться достатні дані, котрі вказують на ознаки злочину, не є належним, встановленим чинним законодавством документом, згідно з яким встановлюється податкове зобов'язання платника податку. Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованим і з ним погоджується.
В ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 08.12.2010 р. у справі №10-2199/2010 зазначається, що інформаційно-аналітична довідка не є підставою для порушення кримінальної справи, оскільки не є офіційним документом, який встановлює факт заниження або завищення суми податкового зобов’язання суб’єкта господарювання при застосуванні податкового законодавства, а містить лише припущення щодо можливого порушення податкових зобов’язань.
Навіть коли така інформаційно-аналітична довідка ставала слідчим щодо порушення кримінальної справи у пригоді, вона все одно підкріплювалася більш ваговими доказами. Так, у Постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 06.04.2012 р. у справі №2610/7157/2012 вказано, що заперечення скаржника, що інформаційно-аналітична довідка не може бути підставою для порушення кримінальної справи, оскільки у ПК України відсутні норми, які б давали право визначити суми податкових зобов’язань на підставі вказаної довідки, суд вважає доречними. Проте, крім вказаної довідки, у постанові про порушення кримінальної справи були визначені й інші підстави для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2, зокрема, висновок судово-економічної експертизи №2290/3699/11-19 від 21.04.2011 р.
Відповідно до абз. 1 п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України (ВСУ) від 08.10.2004 р. №15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів», під час розгляду справ про злочини, пов'язані з ухиленням від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, судам слід мати на увазі, що фактичні дані, які підтверджують наявність чи відсутність у діях підсудного складу такого злочину, можуть бути встановлені висновком експерта або за допомогою актів документальної перевірки виконання податкового законодавства та ревізії фінансово-господарської діяльності.
На сьогодні цю вимогу ніхто не скасовував, отже ніякі інформаційно-аналітичні довідки й тому подібні матеріали не можуть бути носіями доказової бази щодо ухилення від сплати податків.
Варто також зазначити, що до набрання чинності новим «проєвропейським» КПК 2012 р. порушення кримінальної справи можна було оскаржити до суду з наступним апеляційним переглядом. КПК 2012 р. антиконституційно позбавив громадян такої можливості, чим значно погіршив їхнє становище. Однак депутатів це не бентежить, що й відкриває «скриньку Пандори» щодо вакханалії при відкритті кримінальних проваджень.
Що стосується слідчих суддів, то з їхнім ставленням до різноманітних подань слідчих коїться, за рідким виключенням, повний жах. Хизуючись своєю безконтрольністю у сенсі неможливості (у більшості випадків) апеляційного оскарження, слідчі судді віддають перевагу мирному співіснуванню зі слідчими та прокурорами й формально підписують все, що їм принесе слідчий. Так, 08.09.2015 р. слідчий суддя Карабань В.М. за кримінальним провадженням №32014100060000219 прийняв 8 ухвал про тимчасовий доступ до речей та документів, якими надавав такий доступ за період до дати проведення виїмки. При цьому суддю абсолютно не зацікавило наступне: якщо нібито протиправне діяння вчинене у 2010 р., то яке відношення до цього мають документи до дати проведення виїмки, тобто створені після 2010 р.? І зауважимо – все це погоджує прокуратура. 04.11.2015 р. суддя Білоцерківець О.А. прийняв 8 аналогічних ухвал, 05.11.2015 р. суддя Васильєва Н.П. прийняла 6 аналогічних ухвал.
Однак справжнім рекордсменом у цьому «змаганні» виявився все ж таки слідчий суддя Карабань В.М., який 21.12.2015 р. прийняв 13 ухвал. При цьому, очевидно, не бажаючи підставлятися під критику, суддя просто закрив ці провадження, хоча 08.09.2015 р. цей же суддя такі провадження закритими не вважав. Можливість закривати провадження для відкритого доступу на підставі п. 4 ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» дає широкі можливості для зловживання такою «таємністю».
Натомість, попри закриття такої інформації для повного відображення у реєстрі, реєстр реагує на пошук «за контекстом» (за словами та словосполученнями), тому приблизно можна здогадатися, про що йде мова.
Усього (у тому числі й за іншими кримінальним провадженням) 21.12.2015 р. слідчий суддя Карабань В.М. прийняв 33 ухвали «про тимчасовий доступ до речей та документів». Чи хтось сумнівається у тому, що ніхто обставини щодо цих ухвал серйозно не досліджує.
Наприклад, 04.11.2015 р. слідчий суддя Білоцерківець О.А. у справі №757/41113/15-к надав тимчасовий доступ до оригіналів документів фінансово-господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліків ТОВ «Юридичне Бюро «Стайлінг» (код за ЄДРПОУ 38273807). Якщо ж зробити пошук за кодом ЄДРПОУ 38273807 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, то можна побачити, що це ТОВ «зареєстроване тільки 28.08.2012 р. Яким чином ТОВ могло брати участь у нібито правопорушенні, здійсненому у І кварталі 2010 р., відомо лише судді Білоцерківцю О.А. та, можливо, ще слідчому управління фінансових розслідувань у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Дорошенку Д.О., який подав клопотання, і прокурору прокуратури Печерського району м. Києва Большакову Д.В., який погодив це клопотання.
За такого ставлення до своїх обов’язків ані у слідчих суддів, ані у прокурорів, які усе це погоджують, навіть не виникло питання щодо змісту вказаної вище інформаційно-аналітичної довідки та взагалі обставин її виникнення. Насправді ж, якщо уважно вивчити питання, то можна без особливого напруження інтелектуальних здібностей встановити, що довідка відверто сфальсифікована, що визначається такими обставинами:
1. Як можна судити з ухвал Печерського районного суду м. Києва, заниження податкових зобов’язань ТОВ виникло внаслідок ПРИДБАННЯ «у період 2010 р.» АКЦІЙ ЗАТ «Стахановський машинобудівний завод», визнаного банкрутом. Однак АКЦІЙ ЗАТ «Стахановський машинобудівний завод» ТОВ ніколи не купував.
2. Єдиний правочин, який укладався ТОВ з цінними паперами ЗАТ «Стахановський машинобудівний завод», – договір від 25.01.2010 р. Але цей договір укладався на купівлю векселів.
3. Зазначена операція належним чином врахована у бухгалтерському та податковому обліку. Так, у період з 24.11.2010 р. по 24.12.2010 р. здійснювалася планова виїзна перевірка ТОВ «Пальміра-Капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.07.2007 р. по 30.09.2010 р. Жодних претензій щодо податкового обліку у цей період, у тому числі за І квартал 2010 р., не було заявлено.
4. Відповідно до фабули ухвали Господарського суд Луганської області від 16.062014 р. у справі №20/38б, постановою господарського суду Луганської області від 24.01.2011 р. у справі №20/38б боржника визнано банкрутом. Отже, на момент здійснення операції від 25.01.2010 р. ЗАТ «Стахановський машинобудівний завод» не був банкрутом.
Зокрема, у Постанові ВСУ від 09.10.2012 р. у справі №21-280а12 зазначається, що оскільки на момент придбання простого векселя та формування витрат відповідно до п. 7.6 ст. 7 Закону №334/94-ВР векселедавця не було визнано банкрутом, то ТОВ правомірно віднесло вартість придбання до витрат у звітному податковому періоді (текст Постанови буде наданий безпосередньо на судовому засіданні).
Крім того, стосовно векселів ЗАТ «Стахановський машинобудівний завод» в ухвалі ВАСУ від 03.06.2015 р. №К/800/11226/15 конкретно зазначено, що «визнання векселедавця банкрутом не визначає обов'язку покупця чи продавця векселя перевіряти статус векселедавця та не встановлює заборони здійснення операцій з векселями у разі визнання векселедавця банкрутом, також як і необхідність надання ТОВ доказів переходу права власності за векселями».
Отже, усі фантазії про дефектність договору купівлі-продажу векселя ЗАТ «Стахановський машинобудівний завод» є власними вигадками автора інформаційно-аналітичної довідки.
5. Навіть якщо виявлені автором інформаційно-аналітичної довідки донарахувати до фінансового результату ТОВ, то потрібно врахувати, що за наслідками І кварталу 2010 р. у ТОВ у додатку К3 до декларації з податку на прибуток задеклароване від’ємне значення об’єкту оподаткування 7,5 млн грн. Під час згаданої вище перевірки ця сума не корегувалася. Тому навіть донарахування 4,1 млн грн не створює об’єкта оподаткування.
Отже, так звана ІНФОРМАЦІЙНО-аналітична довідка містить настільки критичну кількість неправдивої інформації, що може точно вважатися абсолютно недостовірною, а можливо й завідома сфальсифікованою.
За таких умов зрозуміло, чому ДПІ у Печерському районі м. Києва уникала перевірки – за такої критичної кількості викривлень, результати подібної перевірки не встояли б у жодному суді. Крім того, відповідно до пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, умовою проведення повторної перевірки є те, що стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили попередню документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
ДПІ у Печерському районі м. Києва вирішила «елегантно» обійти цю ситуацію. Такого відвертого свавілля не дозволяла собі навіть попередня «злочинна влада».
Отже, податкова служба «азарівського типу», яку «постмайданна» Україна отримала у спадок, реформуванню не підлягає. ЇЇ потрібно тільки ліквідувати та набирати заново (як поліцію). Особливо це стосується податкової міліції.