Сучасне цивільне та господарське законодавство України в сфері регулювання відносин найму характеризується суперечливістю та нестабільністю. Цей факт негативно впливає на розвиток економічних відносин з використанням договорів найму будівель зумовлює правопорушення і спори між учасниками цих договорів на стадії їх продовження та припинення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Виходячи з аналізу чинного цивільного законодавства України є два види продовження договорів найму будівлі:
1. Продовження договорів найму будівлі шляхом реалізації переважного права орендаря на укладення договору;
2. Пролонгація договору. Пролонгація (рос. пролонгация, англ. prolongation, нім. Prolongation f) – продовження строку чинності документа – договору, угоди, векселя тощо. Пролонгація відбувається шляхом укладення спеціальної угоди чи доповнення або ж автоматично, у порядку, передбаченому самим договором.
Деякі практикуючі юристи поняття «пролонгація» і «продовження» вважають синонімами. Така думка має право на існування. Однак слід згадати про те, що законодавець визначив дві норми, що регулюють продовження договорів оренди. Перша норма, що стосується переважного права орендаря на укладення договору визначена у ст. 777 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), друга – у статті 764 ЦК України: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (пролонгація договору). У такому випадку слід виходити з пасивної поведінки орендодавця та активної – з боку орендаря. Тобто якщо орендар продовжує користуватися орендованим майном, а з боку орендодавця немає ніяких заперечень протягом місяця, то договір вважається укладеним на той же строк і на тих же умовах.