З набранням чинності у 2013 році Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV та низкою нормативноправових актів відбулися глобальні зміни у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно. Можна сказати, що для нерухомості цей рік став достатньо рухомим.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У результаті прийняття Закону та внесення змін до певних нормативних актів було спрощено процедуру здійснення державної реєстрації прав та їх обмежень та отримання Витягу з реєстру прав, а саме відмінено обов’язок оновлювати відомості технічної інвентаризації в більшості випадків. Тобто, з одного боку, зменшилася кількість необхідних дій, а також, на перший погляд, подешевшала процедура відчуження нерухомості. Проте існує й зворотний бік медалі, зокрема те, що держава (опосередковано через БТІ) перестала контролювати власників нерухомості на предмет їхніх не зовсім законних дій щодо здійснення перепланувань, реконструкцій тощо. А найголовніша проблема виявляється в тому, що реформа реєстрації прав фактично призвела до розриву юридичної та технічної складових нерухомості. На мою думку, якщо ми говоримо про речові права, то важливим аспектом є не тільки суб’єкт та права такого суб’єкта на нерухому річ, але ж і характеристика самої речі.