Історія цієї цікавої міжнародної судової справи розпочалася більш ніж 3 роки тому, проте спір, що виник між Швейцарією та Нігерією, досі залишається невирішеним.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Танкер MT San Padre Pio, зареєстрований під прапором Швейцарії, з дедвейтом 7600 т був зафрахтований для бункерування компанією «Августа Енерджі» у Західній Африці. 23 січня 2018 р. судно було перехоплене військово-морськими силами Нігерії. Танкер, який займався перевантаженням дизельного палива з судна на судно, отримав наказ слідувати у Порт-Харкорт, де мав залишатися на якорі під арештом.
Влада Нігерії звинуватила екіпаж судна у контрабанді дизельного палива і порушенні виключної економічної зони країни, внаслідок чого 16 членів екіпажу були переведені до в'язниці за підозрою у змові з метою поширення нафтопродуктів і операцій з ними без законних повноважень або відповідної ліцензії, а також у скоєнні таких дій щодо нафтопродуктів на борту. Згодом звинувачення з більшості членів екіпажу були зняті, і вони повернулися на судно, але капітан і троє офіцерів залишалися у в'язниці, їх було звільнено пізніше з умовою внесення застави. Відповідно до умов звільнення під заставу, встановлених Федеральним високим трибуналом Нігерії, капітану і трьом офіцерам заборонялося виїжджати за межі країни без попереднього дозволу або постанови трибуналу.
Менеджери судна та держава прапору судна (Швейцарія) відкинули всі звинувачення, стверджуючи, що судно працювало в міжнародних водах. Та зусилля судновласників і дипломатичні заходи Швейцарії звільнити судно не допомогли. Вичерпавши можливості врегулювати ситуацію шляхом переговорів, Швейцарія звернулася до Міжнародного трибуналу з морського права (ITLOS), що знаходиться у Гамбурзі.
6 травня 2019 р. Швейцарія передала спір з Нігерією щодо арешту і затримання San Padre Pio, його екіпажу і вантажу на розгляд за арбітражною процедурою відповідно до додатка VII до Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права (далі — Конвенція).
Відповідно до ст. 290 Конвенції, до початку арбітражного розгляду будь-яка сторона у спорі може просити Міжнародний трибунал з морського права (далі — Трибунал) призначити тимчасові заходи для захисту прав сторін у спорі або запобігання завданню серйозної шкоди морському середовищу. 21 травня 2019 р. на підставі вказаної статті Швейцарія подала до Трибуналу запит про призначення тимчасових заходів, а саме про негайне звільнення судна, заявивши, що Нігерія незаконно його утримує, наражаючи на небезпеку як екіпаж, так і саме судно.
Трибунал провів слухання 21 і 22 червня 2019 р. У своїх остаточних матеріалах, наданих 22 червня 2019 р., Швейцарія просила його призначити наступні тимчасові заходи: «Нігерія має негайно вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення того, щоб усі обмеження свободи, безпеки і пересування судна San Padre Pio, його екіпажу і вантажу були негайно зняті, і дозволити їм покинути Нігерію. Зокрема, Нігерія має:
a) дати можливість поповнити запаси і укомплектувати екіпажем судно San Padre Pio, щоб разом з вантажем покинути як місце утримання під арештом, так і морські райони, що знаходяться під юрисдикцією Нігерії, а також реалізувати право на свободу судноплавства, яке, відповідно до положень Конвенції, має Швейцарія як держава прапора судна;
б) звільнити капітана і трьох інших офіцерів судна San Padre Pio і дозволити їм покинути територію і морські райони, що знаходяться під юрисдикцією Нігерії;
в) призупинити всі судові та адміністративні розгляди і утриматися від ініціювання нових, які можуть погіршити або продовжити спір, переданий до арбітражного трибуналу, який сформований відповідно до додатка VII».
22 червня 2019 р. Нігерія подала до Трибуналу наступні остаточні документи: «Федеративна Республіка Нігерія з повагою вимагає, щоб Міжнародний трибунал з морського права відхилив усі прохання Швейцарської Конфедерації про встановлення тимчасових заходів».
Цікава позиція Трибуналу щодо існування спору та тлумачення й застосування Конвенції, викладена у постанові від 6 липня 2019 р. На його думку, Швейцарія стверджувала, що «спір стосується, зокрема, тлумачення і застосування ч. V і VII Конвенції ООН з морського права (UNCLOS), включаючи п. 2, 58, 87, 92 і 94 ст. 56». Керуючись додатком VII, вона подала 3 позови до арбітражного трибуналу, перший і другий з яких стосуються прав Швейцарії на свободу судноплавства та виключної юрисдикції держави прапора. Третій позов «заснований на Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, а також на положеннях Конвенції про працю в морському судноплавстві».
У ході розгляду Нігерія не заперечувала prima facie юрисдикцію арбітражного трибуналу відповідно до додатка VII щодо першого та другого позовів Швейцарії, та заперечувала таку юрисдикцію щодо третього позову. На думку Нігерії, «на момент ініціювання арбітражного розгляду згідно з додатком VII між сторонами не виникло жодних спорів за цим позовом» і «передбачуваний спір (щодо третього позову Швейцарії) не стосується тлумачення або застосування UNCLOS».
Трибунал дійшов висновків, що хоча Нігерія не відреагувала на позицію Швейцарії щодо передбачуваного порушення положень Конвенції, той факт, що влада Нігерії перехопила, заарештувала і затримала судно, порушила кримінальну справу проти судна та членів екіпажу, «вказує, що Нігерія дотримується іншої позиції, ніж Швейцарія». Трибунал встановив, що «принаймні деякі з положень, на які посилається Швейцарія, становлять основу, на якій може бути заснована юрисдикція арбітражного трибуналу, сформованого відповідно до додатка VII». Відповідно, Трибунал вирішив, «що спір щодо тлумачення й застосування Конвенції prima facie, скоріш за все, існував на дату початку арбітражного розгляду».
Що стосується вимог ст. 283 Конвенції, то Трибунал зазначив, що «Швейцарія неодноразово робила спроби обмінятися думками з Нігерією», однак Нігерія «не брала участі в обміні думками зі Швейцарією», і за цих обставин «Швейцарія могла розумно зробити висновок, що можливості досягнення угоди вичерпані». Відповідно, Трибунал вказав, що «цих міркувань достатньо на даному етапі, щоб визнати, що вимоги ст. 283 Конвенції були виконані до того, як Швейцарія почала арбітражний розгляд».
Таким чином, Трибунал зробив висновок, що «prima facie арбітражний трибунал, сформований відповідно до додатка VII, буде володіти юрисдикцією щодо переданого йому спору». А також зазначив, що перше, ніж пропонувати тимчасові заходи, він «має переконатися, що права, які Швейцарія прагне захистити, принаймні достовірні», і що на даному етапі розгляду він «не покликаний для остаточного визначення, чи існують права, на які претендує Швейцарія».
У цьому відношенні Трибунал взяв до відома аргумент Швейцарії про те, що «бункерувальні операції, здійснювані судном San Padre Pio у виключній економічній зоні Нігерії, є частиною свободи судноплавства, і що «вона має виключну юрисдикцію щодо таких бункерувальних операцій як держава прапору судна». Однак Трибунал також взяв до відома аргумент Нігерії про те, що «у неї є суверенні права і обов'язки... здійснювати свою правозастосовну юрисдикцію щодо розглянутої бункерувальної операції у своїй винятковій економічній зоні». На думку Трибуналу, «беручи до уваги правові аргументи, представлені сторонами, і наявні докази, виявляється, що права, заявлені Швейцарією в цій справі... є достовірними».
Трибунал встановив, що відповідно до п. 5 ст. 290 Конвенції він не може призначати тимчасові заходи «за винятком випадків, коли існує реальний і неминучий ризик нанесення непоправної шкоди правам сторін у спорі до створення і функціонування арбітражного трибуналу, сформованого відповідно до додатка VII». Проте, на думку Трибуналу, в обставинах цієї справи арешт і затримання судна San Padre Pio «може завдати непоправної шкоди правам, заявленим Швейцарією щодо свободи судноплавства і здійснення виключної юрисдикції над судном у якості держави прапора, якщо арбітражний трибунал, сформований відповідно до додатка VII, ухвалить, що ці права належать Швейцарії». «Існує ризик того, що обмеження прав, заявлених Швейцарією, не можуть бути повністю усунуті за допомогою виключно грошової компенсації». До того ж, «судно San Padre Pio не тільки утримувалося протягом значного часу, але й, беручи до уваги збройний напад на нього, який стався 15 квітня 2019 р., разом з екіпажем постійно наражалося на небезпеку». Тобто фактично було визнано, що «існує реальний і неминучий ризик нанесення непоправної шкоди правам Швейцарії до створення і функціонування арбітражного трибуналу, сформованого відповідно до додатка VII», і відповідно, невідкладність ситуації вимагає призначення тимчасових заходів відповідно до п. 5 ст. 290 Конвенції.
Щодо тимчасових заходів, на яких наполягала Швейцарія, Трибунал дійшов висновку, що він може призначити «будь-які тимчасові заходи, які вважає необхідними в даних обставинах для захисту відповідних прав сторін у спорі», як це передбачено п. 1 ст. 290 Конвенції. У зв'язку з цим Трибунал зазначив, що відповідно до п. 5 ст. 89 регламенту, він може призначати заходи, повністю або частково відмінні від запитуваних. За таких обставин Трибунал призначив тимчасові заходи, що вимагають від Нігерії звільнити судно San Padre Pio, його вантаж, капітана і трьох офіцерів після внесення застави або іншого фінансового забезпечення з боку Швейцарії, і що судну з вантажем, капітану і трьом офіцерам буде дозволено покинути територію і морські райони, що знаходяться під юрисдикцією Нігерії. Крім того, Трибунал визначив, що «застава або інше фінансове забезпечення має бути в розмірі $14 млн», і встановив, що «внесення застави хоча і є ефективним, може не принести достатнього задоволення Нігерії», тому прийняв рішення, що «Швейцарія зобов'язується забезпечити повернення капітана і трьох офіцерів до Нігерії, якщо це вимагатиметься рішенням арбітражного трибуналу, сформованим відповідно до додатка VII, і сторони будуть сумлінно співпрацювати у виконанні такого зобов'язання».
Таким чином, у цій справі Трибунал постановив, не виносячи рішення по суті вимог Швейцарії, що судно має бути звільнене, проте залишив відкритим питання про те, чи порушила Нігерія міжнародне право під час захоплення і арешту танкера.
Однак спір у Міжнародному трибуналі з морського права не було вичерпано, оскільки судно не було звільнене владою Нігерії. Згідно з заявою Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії, після значних дипломатичних зусиль 20 травня 2021 р. був підписаний меморандум про взаєморозуміння з Нігерією, що передбачає негайну видачу судна. «Тепер Нігерія повинна звільнити судно, а компанії, що беруть участь в експлуатації танкера San Padre Pio, мають вжити необхідних оперативних заходів для його фактичного виходу», — йшлося у заяві. Оскільки угода між урядами обох країн вимагає негайного звільнення танкера, представники швейцарської влади також заявили, що припинять судовий розгляд, який все ще триває у Міжнародному трибуналі з морського права, щойно судно повернеться в міжнародні води.
Останній наказ президента Трибуналу у цій справі на даний момент був винесений 10 серпня 2021 р. Згідно з ним, з урахуванням особливостей справи було вирішено відкласти усні слухання на іншу дату, яка буде визначена після консультацій зі сторонами.
Очікуємо на подальший розвиток подій, звільнення судна та завершення справи San Padre Pio, вивчення особливостей якої може стати в нагоді фахівцям у галузі морського права.