Держекоінспекція та судновласники: «запекле» протистояння у портах України

Міжнародний характер використання Світового океану визначає необхідність як розмежування, так і оптимального сполучення заходів для запобігання забрудненню морського середовища, що повинні бути прийняті на національному і міжнародному рівнях. Національним аспектом проблеми є регламентація діяльності з охорони морського середовища морських просторів, що перебувають під суверенітетом прибережної держави, а також у межах виключної економічної зони; контроль держави прапора за дотриманням міжнародних норм і стандартів у сфері охорони морського середовища від забруднення; повноваження держави порту з контролю за дотриманням міжнародних норм і стандартів у сфері охорони морського середовища від забруднення.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Важлива роль національного права в процесі реалізації міжнародних угод є загальновизнаною. Тому нині великого практичного значення набувають проблеми взаємодії цих правових систем, у тому числі у сфері охорони морського середовища від забруднення [1, c. 660].

В Україні органами, які забезпечують реалізацію державної політики у галузі охорони морського середовища, є Державна Азовська морська екологічна інспекція, Державна Азово­Чорноморська екологічна інспекція, Державна екологічна інспекція Північно­Західного регіону Чорного моря (далі – Держекоінспекція), які діють на підставі Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України «Положення про морські екологічні інспекції» від 04.11.2011 року. Держекоінспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами, забезпечення екологічної безпеки.

De jure Україна в особі відповідних вищевказаних органів виконує міжнародні зобов’язання на належному рівні та забезпечує високий рівень імплементації міжнародних норм у національне законодавство в сфері охорони морського середовища. De facto – не дотримується міжнародних нормативно­правових актів, вибірково імплементує «зручні» норми, ігнорує вимоги взятих міжнародних зобов’язань, активно порушує міжнародне законодавство в особі посадових та службових осіб Держекоінспекції.