Міжнародний комерційний арбітраж є одним з найбільш важливих інститутів сучасного міжнародного приватного права. Це швидкий, ефективний і конфіденційний спосіб вирішити спір. Той факт, що за результатами розгляду справи виноситься арбітражне рішення, яке може бути примусово виконане у 150 країнах світу, робить інститут міжнародного комерційного арбітражу надзвичайно привабливим для бізнесу. Стороною спору може бути навіть держава, але спір за своїм змістом повинен мати приватноправовий характер, а другою стороною обов'язково виступає особа приватного права.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Державного суду не уникнути
Переваги вирішення спорів у комерційному арбітражі очевидні. Вони обумовлені правом сторін обирати арбітрів, спрощеною процедурою, яка зазвичай не передбачає оскарження, що дозволяє завершити розгляд у більш короткі строки, ніж у державних судах. Арбітражні рішення, винесені за межами України, визнаються та виконуються в Україні, враховуючи положення Конвенції про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р. (далі – Нью-Йоркська конвенція) або за принципом взаємності.
Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України (далі – МКАС та МАК при ТПП України), які є постійно діючими арбітражними установами на території України, визнаються та виконуються за такою ж процедурою, що й рішення іноземного міжнародного комерційного арбітражу, враховуючи положення ст. 482 ЦПК України.
Гл. 3 розд. IХ ЦПК України регламентована процедура визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу. Ця процедура зазнала суттєвих уточнень та деталізації у новій редакції ЦПК України, яка набула чинності 15.12.2017 р. Окрім того, що була встановлена виключна підсудність цієї категорії справ Апеляційному суду м. Києва, законодавець детально визначив порядок примусового та добровільного виконання рішення міжнародного арбітражу.
Добровільне виконання: непросте завдання
Навіть якщо боржник погоджується з рішенням арбітражу, для його добровільного виконання резиденту України доведеться отримати відповідний дозвіл суду. Ст. 480 ЦПК України визначений спрощений порядок розгляду заяв про надання дозволу на добровільне виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Така заява розглядається суддею одноособово протягом 10 днів з дня надходження в судовому засіданні без повідомлення учасників арбітражного розгляду.
Так, у справі №796/111/2018 суд задовольнив заяву боржника та дозволив добровільне виконання остаточного рішення Лондонського міжнародного третейського суду (LCIA) від 08.04.2018 р. щодо компенсації витрат, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Центренерго» має сплатити на користь MERCURIA ENERGY TRADING S.A. витрати відповідача на правничу допомогу в сумі 325000 фунтів стерлінгів, арбітражні витрати у сумі 71235,89 фунтів стерлінгів, а також відсотки у розмірі 1,5% річних з дати цього рішення на всі витрати, що підлягають сплаті за цим рішенням. За результатами вивчення матеріалів справи суд дійшов висновку, що були дотримані вимоги процесуального закону України щодо строків звернення із заявою, а також вимоги Нью-Йоркської конвенції та ЦПК України щодо переліку документів, які повинні подаватися одночасно з такою заявою.
Таким чином, український суд у цій справі виступив своєрідним «верифікатором» та підтвердив, що рішення міжнародного комерційного арбітражу є дійсним, відповідає вимогам міжнародних договорів, чинного законодавства та може бути виконане резидентом України. Однак подальше виконання такого рішення ускладнюється через вимоги валютного законодавства.
Перелік валютних операцій, які потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України, визначений Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» зі змінами та доповненнями. Зокрема, індивідуальної ліцензії Національного банку України потребують операції з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей. З цього правила передбачено 7 винятків, серед яких відсутні будь-які випадки, пов’язані з переказом коштів на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу чи на виконання рішення українського суду.
Отже, для здійснення переказу резиденту доведеться звернутися до НБУ за отриманням індивідуальної ліцензії в порядку, передбаченому Положенням про порядок видачі індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України для оплати банківських металів та проведення окремих валютних операцій, затвердженим Постановою Правління Національного банку України №266 від 17.06.2004 р. Для цього потрібно не лише зібрати пакет документів та обґрунтувати необхідність видачі ліцензії, сплатити послуги НБУ за видачу ліцензії, але й зачекати до 30 днів (це якщо НБУ не захоче скористатися своїм правом та отримати «додаткову інформацію, відомості та документи стосовно учасників операції, її суті та мети», адже в такому випадку строк розгляду документів зупиняється).
Альтернативним варіантом (але не швидшим, ніж попередній) може бути відкриття іноземною компанією постійного представництва на території України. Таке представництво зможе відкрити гривневий рахунок в українському банку, що дозволить безперешкодно отримати платіж на виконання рішення суду в національній валюті України, а після цього – конвертувати ці кошти у валюту та перевести на рахунок материнської компанії в іноземному банку (див. п. 2 гл. 2 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою у редакції Постанови Правління НБУ №333 від 21.08.2006 р.).
Очевидно, що жоден з наведених варіантів не є швидким та ефективним способом виконати арбітражне рішення на користь нерезидента, а отже, в цьому напрямку в Національного банку та Кабінету Міністрів України є тема для роздумів, а правнича спільнота і бізнес мають допомогти регулятору змінити ситуацію на краще.
Примусове виконання: формальна перевірка чи повноцінний процес?
Питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України; на території України знаходиться майно боржника; заява подана протягом 3-х років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.
Стягувач зобов’язаний надати суду оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завіреної копії такого рішення, а також оригінал арбітражної угоди або нотаріально завіреної копії такої угоди.
Заява стягувача розглядається суддею одноособово протягом 2-х місяців з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Під час розгляду заяви суд не розглядає справу по суті, а лише перевіряє відсутність підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, передбачених ст. 478 ЦПК України та ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Практика попередніх років показує, що з моменту прийняття рішення міжнародним арбітражем до моменту приведення його у виконання на території України може сплинути кілька місяців, а інколи – навіть років. Наведемо кілька прикладів із практики.
Evertrade (Франція) vs. Херсонський морський порт
Спір між французьким трейдером Evertrade та Херсонським морським портом виник з Договору на перевалку вантажів, який містив відповідне арбітражне застереження. Через порушення умов Договору французька компанія звернулася до Арбітражного інституту Торговельної палати Стокгольма, який 08.08.2008 р. ухвалив остаточне рішення про стягнення з Херсонського порту 238 тис. доларів США та 65 тис. євро судових витрат. Лише через 1,5 роки ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 21.04.2010 р. у справі №21628/10 було надано дозвіл на примусове виконання цього арбітражного рішення.
Однак замість того щоб добровільно виконати арбітражне рішення, боржник оскаржив ухвалу в апеляційному, а згодом – в касаційному порядку. Як наслідок, «остаточне» арбітражне рішення поважної арбітражної установи ще 3 роки «ходило» по українських судах, перед тим як було виконано. Проте на цьому «пригоди» французів не закінчилися. Ще кілька місяців знадобилося юристам стягувача, щоб переконати державну виконавчу службу України у неможливості відкриття нерезидентом рахунків у гривнях та необхідності купівлі іноземної валюти на міжбанку для перерахування за кордон на користь нерезидента на виконання арбітражного рішення, визнаного українським судом.
Українське Дунайське Пароплавство vs. Судноремонтний завод «Южний Севастополь»
Цей спір виник з договору фрахтування суден-ліхтеровозів та розглядався МАК при ТПП України. 17.11.2015 р. МАК при ТПП України ухвалив рішення, яким стягнув на користь ПрАТ «УДП» заборгованість з оплати фрахту, пеню за прострочку оплати фрахту, 3% річних за користування чужими коштами та збитки, пов’язані з інфляцією. Примусове виконання такого рішення стало можливим більше ніж через 6 місяців після винесення Святошинським районним судом м. Києва ухвали про визнання Рішення МАК при ТПП України та надання дозволу на його виконання (справа №759/2954/16).
SEA EMERALD vs. Судноремонтний завод імені 61 комунара
Цю справу можна сміливо включати до підручників з міжнародного морського арбітражу. Понад 3,5 роки тривав спір щодо надання дозволу на виконання рішень Лондонської асоціації морських арбітрів (LMAA) від 17.03.2010 р. про стягнення з ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» на користь SEA EMERALD S.A. 35,72 млн доларів США. Нарешті, 16.04.2013 р. Центральний районний суд м. Миколаєва виніс ухвалу, якою надав дозвіл на примусове виконання рішення LMAA. Проте боржник зміг довести у судах апеляційної та касаційної інстанцій, що повідомлення відповідача про розгляд спору Лондонською асоціацією морських арбітрів шляхом надсилання відповідних електронних листів не відповідає умовам договору (який був укладений ще у 1993 р., коли в діловому листуванні переважали факс, телекс, а не електронна пошта, як сьогодні).
Суди ретельно проаналізували умови договору, в якому сторонами було погоджено, що будь-які повідомлення та сповіщення, що надаються у зв'язку з цим договором, направляються за адресами покупця та продавця, перелічили поштові адреси, номери телефаксів, факсів і телефонів. 05.10.2016 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив чинною ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 22.04.2016 р., якою було відмовлено у задоволенні клопотання компанії SEA EMERALD S.A. про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення LMAA.
Насамперед, цей прецедент цікавий тим, що українські суди фактично визнали пріоритет умовам договору, укладеним між сторонами, над Регламентом LMAA. Порядок сповіщення в основному договорі стосувався будь-яких повідомлень і сповіщень та не виокремлював ті, що стосуються розгляду спору арбітражем. При цьому LMAA, як і будь-який міжнародний комерційний арбітраж, у процесі розгляду спорів керується власною процедурою, закріпленою у регламенті, та не пов’язаний умовами договору між сторонами щодо порядку направлення повідомлень.
Позитивні тренди у справах про визнання арбітражних рішень
Остання судова практика українських судів впевнено демонструє позитивний тренд та підтверджує, що справи про надання дозволів на виконання арбітражних рішень на території України розглядаються, як правило, у 2-місячний строк, за умови дотримання стягувачем вимог ЦПК та надання повного пакета документів. Зокрема, цього року Апеляційний суд м. Києва вже надав дозволи на примусове виконання у справах за заявою норвезької компанії Пелагіа А.С. (Ре1аgіа А.S.) до боржника ТОВ «Ларан-07» (справа №796/41/2018) про виконання Рішення Інституту арбітражу і вирішення спорів при Торговій палаті в м. Осло; за заявою китайської компанії «Puyang Refractories Group Co., Ltd.» до ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 13.12.2017 р.; за заявами «Dalmond Trade House Limited» до ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» про виконання рішень МКАС при ТПП України (справи №796/77/2018 та №796/79/2018). Ці справи були розглянуті Апеляційним судом м. Києва достатньо швидко за новою процедурою, яка набула чинності 15.12.2017 р. Загальна сума стягнень за вищенаведеними рішеннями перевищує 11 млн доларів США.
Висновки
Якість правосуддя для бізнесу, а також для пересічних громадян вимірюється такими критеріями як швидкість розгляду справи, ефективність захисту порушених прав, справедливість та фактичне виконання судового рішення. Коли мова йде про визнання і приведення до виконання національних чи іноземних арбітражних рішень, які зазвичай стосуються бізнес-інтересів сторін, забезпечення ефективного виконання такого рішення є одним із завдань країн-учасниць Нью-Йоркської конвенції 1958 р. Будемо сподіватися, що останні зміни у процесуальному законодавстві дозволять покращити здійснення правосуддя у таких категоріях справ, а довіра та кількість звернень до українського арбітражу постійно зростатиме.