За останні роки українська економіка зазнала суттєвих зрушень, але не в кращий бік. Цьому посприяла низка чинників, зокрема воєнний конфлікт на Сході України. Така негативна економічна ситуація здійснює значний вплив на можливість бути інвестиційно привабливою країною. Важливою запорукою інвестиційної привабливості країни є захищеність прав іноземних інвесторів. Українське законодавство впроваджує механізми регулювання захисту прав таких інвесторів. Першим кроком до формування сучасної нормативно-правової бази, яка спрямована на регулювання інвестиційних процесів в Україні, було прийняття Акта проголошення незалежності України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Прийняття Верховною Радою України законів України «Про захист іноземних інвестицій в Україні» від 10.09.1991 р. №1540a‑XII та «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. №1560‑XII сприяло розвитку та забезпеченню захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форми власності, а також ефективному інвестуванню економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції. Поточний стан інвестиційного законодавства, який спрямований на врегулювання інвестиційних процесів, має низку законів і законодавчих актів, що надає гарантії іноземним інвесторам. Варто зазначити, що таким чином, отримуючи державні гарантії, інвестиційний клімат стає більш сприятливим.
Способи захисту прав інвесторів в Україні
Говорячи про способи захисту прав інвесторів, необхідно посилатися на норми Господарського Кодексу України та Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про режим іноземного інвестування». Варто зазначити, що з метою створення більшого інвестиційного поля та формування довіри іноземних інвесторів Україна має надавати гарантований захист з боку національного законодавства. Зокрема, ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачається захист інвестицій з боку українського законодавства, а також міжнародними договорами України. Водночас інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями.
Не менш важливим є Закон України «Про режим іноземного інвестування», в якому наголошено, що іноземні інвестиції — це цінності, які вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності згідно із законодавством України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Загалом, всі норми українського законодавства є неопосередкованим важелем впливу на підняття рівня економічної стабільності методом забезпечення гарантії іноземних інвесторів їхніх інвестицій.
Законодавчі новинки, які погіршують та покращують інвестиційний клімат в Україні
Впродовж останніх років Україна зазнала низки реформаційних процесів у частині законодавчого регулювання, чимало з них проведені з лозунгом покращення інвестиційного клімату країни. Однак актуальним залишається питання: «Чи відбуваються реальні позитивні зміни або ж продовжується формальне виконання вимог міжнародних організацій з метою отримання від них чергових траншів?». Для цього необхідно дослідити законодавчі зрушення у питаннях, які прямо впливають на інвестиційний клімат в Україні.
У 2018 р. Світовий банк у рейтингу легкості ведення бізнесу (рейтинг Doing Business) зробив оцінку за 10 компонентами, що характеризують такі умови: реєстрація підприємства, отримання дозволу на будівництво, підключення до систем енергозабезпечення, реєстрація власності, отримання кредиту, захист прав міноритарних інвесторів, оподаткування, міжнародна торгівля, забезпечення виконання контрактів, вирішення проблем неплатоспроможності.
За даними Світового Банку, найгірший рейтинговий показник України — вирішення проблем неплатоспроможності (149 місце з‑поміж 190 країн), яким досліджуються часові та фінансові витрати, а також результат процесу вирішення питань неплатоспроможності підприємства. Такий рейтинг невтішний, особливо якщо порівнювати з показниками сусідніх країн (наприклад, Польщі, Росії, Казахстану, Білорусі Молдови та Грузії). Виважена організаційно‑правова політика є одним із ключових чинників, які впливають на формування інвестиційного клімату будь-якої держави.
19.04.2019 р. Президент України підписав Кодекс України з процедур банкрутства. З моменту введення його в дію втратить чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Кодекс набере чинності 21.10.2019 р. Правнича спільнота сподівається, що прийняття нового Кодексу покращить механізм вирішення проблем неплатоспроможності та послугує притоку інвестицій в Україну.
Основною новелою цього Кодексу є впровадження інституту банкрутства фізичних осіб. Як відомо, правовий механізм, що регулює питання банкрутства в Україні, більшою мірою регулює питання корпоративного банкрутства. Водночас достатньо гострим є питання щодо споживчих кредитів в Україні. Однак після набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства буде врегульовано проблему надмірної заборгованості фізичної особи, яка діятиме поруч із системою банкрутства юридичних осіб і підприємців.
Також існує думка про те, що через поступки боржникам можуть постраждати кредитні установи. Окрім того, серед цілей Кодексу вказувалося підвищення ефективності процедур банкрутства, рівня захищеності прав кредиторів, удосконалення процедури продажу майна боржника на аукціоні, підвищення рівня виконання контрактів і судових рішень. Однак у будь-якому випадку 90% процедур банкрутства проходять у судах, а як показує практика, навіть у разі прийняття вдалого законопроекту дуже багато залежить від ефективності судової системи.
До того ж наразі у стінах Департаменту залучення інвестицій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відбувається обговорення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно покращення інвестиційного клімату (щодо скасування державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність)». Нагадую, що у 2018 р. цей законопроект було відкликано.
Основним нововведенням вказаного проекту є скасування державної реєстрації договорів (контрактів), що скоротить часові та фінансові витрати іноземного інвестора для здійснення інвестицій на підставі договорів (контрактів) та зменшить навантаження в органах державної реєстрації. Сьогодні учасник договору (контракту), якому доручено ведення спільних справ учасників, на реєстрацію договору подає низку документів: лист звернення про державну реєстрацію договору (контракту), інформаційну картку договору (контракту), договір (контракт) (оригінал і копію) та ін.
Механізмом, який забезпечить розв'язання проблеми, є прийняття регуляторного акта. Прийняття такого акта позбавить суб'єктів господарювання необхідності витрачати часові та фінансові ресурси на підготовку і подачу документів для державної реєстрації договорів (контрактів) та очікування рішення щодо здійснення такої реєстрації.
Стосовно регуляторного акта проводитиметься базове, повторне та періодичне відстеження його результативності у строки, встановлені ст. 10 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», шляхом аналізу статистичних даних, одержаних від центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державної митної справи. Відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиме департамент залучення інвестицій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Закономірно, що реалізація положень проекту Закону сприятиме спрощенню регуляторних процедур, покращить умови інвестиційної діяльності в Україні та зумовить зростання надходжень іноземних інвестицій в економіку України.
Доволі позитивним явищем для інвестиційного клімату України стало надання Національним банком України можливості відкривати юридичним особам-нерезидентам, у тому числі іноземним інвестиційним фондам, рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції. Зазначені новели містяться у змінах до Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів від 12.11.2003 р. №492 та набрали чинності 04.04.2019 р.
Раніше юридичні особи-нерезиденти могли відкривати в українських фінансових установах лише ескроу-рахунки (так звані рахунки умовного зберігання) та інвестиційні рахунки, які обмежені здійсненням лише інвестиційних дій (тобто здійснення інвестицій в Україну, надходження дивідендів від таких інвестицій тощо). Однак тепер іноземні інвестори зможуть використовувати лібералізовану систему відкриття рахунків в Україні та здійснюватимуть через них валютні операції (не обмежені інвестиційною спрямованістю). Наприклад, у разі необхідності зарахування коштів на рахунок нерезидента вони будуть спрямовані не до банківської установи його країни реєстрації, а можуть бути направлені на відкритий в Україні рахунок.
Окрім того, важливим стало набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який надає низку можливостей для здійснення інвестицій шляхом придбання корпоративних прав у товаристві. Зокрема, було передбачено механізми укладання корпоративного договору, надання безвідкличної довіреності, можливість утворення наглядової ради, зменшення кількості відомостей, які обов'язково вказуються у статуті, забезпечення інтересів міноритаріїв у разі внесення змін до ключових положень у статуті.
Також не можна не згадати про здобутки у сфері енергетики. У кінці 2018 р. Парламент у першому читанні схвалив законопроект, який дозволить Україні вже через рік перейти від «зелених» тарифів до «зелених» аукціонів. Переможці аукціонів укладатимуть договори на продаж чистої електроенергії за аукціонною ціною на 20 років. Як стверджують експерти, основною проблемою «зелених» тарифів для сонця та світла є невідповідність європейським тарифам. Річ у тім, що на час встановлення тарифів витрати на сонячну станцію на 1 МВт складали 2,4‑3,2 млн євро. Сьогодні завдяки розвитку технологій такі витрати складають 800 тис. євро.
Оскільки тариф знижуватиметься через укладання договорів на продаж чистої енергетики за аукціонною ціною, слід очікувати відкриття в Україні нових проектів у сфері альтернативної енергетики. Зважаючи на те, що частка «зеленої» енергетики, за даними 2018 р., становить майже 2%, що значно відрізняється від європейського показника у 25%, мобілізація іноземних коштів у «зелені» проекти має позначитися на загальному фоні інвестиційного поля.
Наступним питанням є зміцнення українських ринків шляхом зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Як відомо, 07.02.2019 р. набув чинності Закон про продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення на рік — до 01.01.2020 р., що напряму погіршує інвестиційний клімат в Україні. При цьому 22.05.2018 р. Європейський суд з прав людини виніс постанову у справі «Зеленчук і Цицюра проти України», в якій визнав мораторій на продаж сільськогосподарських земель в Україні порушенням прав людини. На мою думку, це все ж таки змусить законодавця нарешті вирішити «земельне питання».
Зазначена справа стосувалася скарги двох людей (жителів Тернополя та Івано-Франківська) на мораторій щодо продажу сільськогосподарських земель. За їхніми словами, це порушує їхні майнові права як власників таких ділянок. ЄСПЛ постановив, що держава не забезпечила справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та майновими правами заявників. Тому Уряд буде змушений доопрацювати Закон України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». У перспективі вільний обіг земель надасть можливість залучити максимальну кількість інвестицій в аграрний сектор та підніме потенціал сектору.
Отже, основні тенденції змін у законодавстві України дають обґрунтовані сподівання на покращення інвестиційно‑правового регулювання інвестиційної діяльності в країні, які можуть послугувати подальшому збільшенню інвестицій. Однак ефективність новостворених механізмів залежатиме від політичної волі, дієздатності судової системи, а найголовніше — від сприйняття нововведень органами виконавчої влади.
Незважаючи на готовність і визнання владою поставлених завдань, варто зазначити, що проблематика вже ж таки не може зникнути. Конкретизуючи, можемо говорити про те, що найголовніше для інвестора — залишати гарантії та інтереси на визнаному місці. Не є секретом той факт, що інвестор хоче залишати за собою право гарантії, що умови його участі як інвестора залишаться без змін, що залучення фінансів залишиться на його користь та на користь підприємств, які мають спільний інтерес.