Основним змістом Договору про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії 1976 року (Treaty of Amity and Cooperation – TAC) є закріплення керівних принципів співпраці АСЕАН:
- повага до суверенітету;
- невтручання у внутрішні справи держав;
- відмова від погрози силою і застосування сили;
- мирне врегулювання конфліктів у регіоні.
Ці принципи лягли в основу того, що стало відомо світу як «підхід АСЕАН».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Для повного розуміння природи юридичних документів погоджених у 1976 році на саміті АСЕАН, необхідно пам’ятати про наступні політико-економічні умови:
1) повернення до безпечної військово-політичної ситуації у Індонезії за довгий час з 1965 року, коли відбулася спроба державного перевороту (також відома як гестапу, не ототожнювати з гестапо);
2) індонезійсько-малайзійський збройний конфлікт було вирішено (припиненням повноважень Президента Індонезії Сукарно);
3) утворення нової незалежної держави - Республіки Сінгапур у 1965 році;
4) закінчення війни у В`єтнамі (кривавою перемогою комуністичних сил).
Ці факти підтверджують популярну думку, що з 1967 до 1975 року співпраця між членами АСЕАН була нединамічною через політичні суперечності держав. Наприкінці 1975 року, як вказує колишній міністр закордонних справ Таїланду Тханат Кхоман, лідери майбутніх держав-засновниць АСЕАН відчули потребу у проведенні спільного обговорення для вирішення нагальних питань. Після приватних консультацій глав держав-членів АСЕАН було вирішено провести перший саміт з моменту створення АСЕАН на Балі (Індонезія). На саміті було проаналізовано ситуацію, що склалася в Південно-Східній Азії після закінчення Другої війни в Індокитаї в 1975 році, а також обговорено актуальні соціальні питання, що стоять перед АСЕАН. Насамкінець центральною темою зустрічі було економічне співробітництво. Учасники саміту дійшли згоди, що сприяння економічному розвитку є основою соціальної та політичної стабільності і головне - вирішення проблем у регіоні необхідно шукати всередині регіону, а не покладатися на допомогу зовнішніх сил. З цією метою на зустрічі було прийнято два важливі програмні документи: «Договір про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії» та «Декларацію єдності АСЕАН»
Prima facie, Договір про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії є збіркою загальних принципів і положень, що регулюють відносини між державами-учасницями угоди задля досягнення «вічного миру, вічної дружби та співпраці». Проте, поглянувши детальніше стає зрозуміло що першою, серед інших метою є досягнення згоди учасниками вирішувати конфлікти мирним шляхом та утримуватися від застосування сили. Питанню вирішення конфліктів відведено Розділ IV угоди. У статті 13 Договору зазначено, що сторони повинні діяти сумлінно, щоб запобігти виникненню суперечок між ними. Сторони зобов’язані «утримуватися від погрози силою або її застосування» і замість цього зобов’язуються вирішувати суперечки «шляхом дружніх переговорів».
Задля досягнення цієї мети статтею 14 Договору про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії засновується Вища Рада (High Council), що складається з представників на рівні міністрів від кожної держави-учасниці, для вирішення спорів. Зі змінами, внесеними Протоколом 1987 року, система врегулювання суперечок, встановлена статтею 14, допускає участь держав-учасниць поза межами Південно-Східної Азії, якщо ці держави «безпосередньо залучені до суперечки, яка має бути врегульована».
Таким чином, держави-члени Угоди мають додаткову інстанцію для можливого врегулювання суперечностей шляхом переговорів. В той же час, згідно статті 17 Договору держави не позбавлені права звернутися до Міжнародного Суду ООН для врегулювання спору у формі судочинства. Безумовно, Договір також не накладає зобов’язання на держав-членів утримуватися від вираження політичної підтримки, або набувати статусу третьої сторони у міжнародних судових установах.
Слід зауважити, що розгляд Міжнародним судом ООН спорів між Індонезією проти Малайзії, Малайзії проти Сінгапуру та Камбоджі проти Таїланду не ставить питання дружби та довіри в АСЕАН у глухий кут. Навпаки, погодження країнами передати свій територіальний спір на розгляд Міжнародного суду вказує на існування духу дружніх відносин між ними та підтримки принципу незастосування сили для вирішення конфліктів. Важливо усвідомлювати, що стаття 16 TAC обмежує застосування статті 15 випадками, коли всі сторони спору погоджуються до її застосування. Справедливо зазначити, що з цієї причини Вища Рада не збиралася для вирішення спорів, що виникають в рамках Договору.
Держави-учасниці згідно статті 2 керуються у своїх зносинах основоположними принципами, що викладені у статті 1 Договору.
Ці принципи повторюють принципи міжнародного права, що викладені у статтях 1-2 Статуту ООН, за виключенням:
- права кожної держави на державотворення без зовнішнього втручання, підривної діяльності чи примусу;
- результативного співробітництва між членами.
Умови договору зводяться до зрозумілої формули - тісна політична і економічна співпраця для попередження будь яких міждержавних конфліктів, особливо із застосуванням сили.
Із цією метою держави інкорпорували до Угоди вимогу про утримання від певних дій у статті 10. Стаття 10 Договору про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії передбачає, що жодна сторона не повинна «в будь-якій формі або в будь-яким шляхом брати участь у діяльності, яка становитиме загрозу політичній та економічній стабільності, суверенітету або територіальній цілісності іншої сторони». Угода не перераховує певні типи діяльності, що становлять «загрозу» політичній чи економічній стабільності, суверенітету чи територіальній цілісності іншої сторони, або який тип поведінки є забороненим. Вбачається, що мова йде про фінансування тероризму, блокування торговельних портів, проведення навчальних заходів збройних сил на лінії кордону держав-учасниць та бездіяльність у випадках вчинення однією з держав міжнародно-протиправних діянь.
Лідери АСЕАН розглядають TAC не лише як статутний документ для організації, а й як установчі керівні принципи, які зміцнюють довіру між членами, тим самим сприяючи підтримці регіонального мир
Приєднання до Договору про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії держав не членів АСЕАН
Згідно Договору про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії (Treaty of Amity and Cooperation – TAC) в редакції 1976 року, угода була відкрита для ратифікації п’ятьма державами-засновницями АСЕАН. І головне, була відкрита лише для приєднання іншим державам Південно-Східної Азії. Згодом у 1987 році до TAC були внесені зміни, що дозволили приєднання держав поза межами Південно-Східної Азії за згодою членів АСЕАН, а також встановлено правила щодо того як держави за межами Південно-Східної Азії можуть брати участь у механізмі врегулювання спорів в рамках Угоди.
Протягом нещодавного 55-го саміту Міністрів закордонних справ АСЕАН, який проходив з 30 липня по 6 серпня 2022 року у Королівстві Камбоджа, окрім підведення підсумків співпраці держав-членів АСЕАН, шість не азійських держав підписали договір про приєднання до Договору про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії. Дипломати з Данії, Греції, Нідерландів, Оману, Катару та Об’єднаних Арабських Еміратів висловили запевнення у важливості угоди з огляду на тривалу взаємовигідну співпрацю з АСЕАН та повагу до принципів розв’язання спорів мирним шляхом, невтручання у внутрішні справи держав, розширивши кількість учасників угоди до сорока дев’яти держав світу. Доктор Абдулнассер Альшаалі, який представляв ОАЕ на саміті, заявив що підписання TAC відображає прагнення ОАЕ зміцнювати та розвивати економічні відносини з країнами АСЕАН. Він додав, що підписання TAC є останнім кроком у програмі ОАЕ на приєднання до АСЕАН як партнера секторального діалогу.
Це твердження дає можливість усвідомити опрацювання урядом ОАЕ шляхів отримання преференційного ставлення в рамках торгівлі, інвестування з державами членами АСЕАН.
Розглядаючи вже підписані документи про приєднання до Договору про дружбу і співробітництво можна виокремити декілька важливих умов:
- у протоколі вказано, що всі держави АСЕАН висловили згоду на приєднання певної країни до угоди;
- держава підписант бере зобов’язання «сумлінно виконувати та реалізовувати всі положення, що містяться в угоді» включаючи сприяння миру у регіоні.
До слова, Китайська Народна Республіка стала першою державою, яка приєдналася до ТАС у 2003 році. Через 18 років кількість підписантів досягла 49 держав. Важливо наголосити, що суб’єкти міжнародного права можуть отримати статус партнера по діалогу з АСЕАН, проте АСЕАН не визнає їх повноправними партнерами без визнання Зони миру, свободи та нейтралітету. Більшість партнерів по діалогу з АСЕАН вже взяли на себе політичні зобов’язання щодо дотримання Зони миру, свободи та нейтралітету. Таким чином, держави-учасниці на першому саміті АСЕАН на Балі створили договірну організацію, надали їй правосуб’єктність та проголосити Південно-Східну Азію зоною миру, свободи та нейтралітету