Однією з основних умов прийняття нових членів до Європейського Союзу (далі – ЄС) є приведення внутрішнього законодавства країни у відповідність до законодавства ЄС, а точніше до acquis communautaire. Під цим терміном розуміють надбання європейської інтеграції з моменту створення ЄС у 1958 р. і дотепер, що включає всі договори та закони (директиви, регламенти, рішення) ЄС, декларації та резолюції, міжнародні договори й рішення Європейського суду справедливості. Всі нові члени ЄС та кандидати у члени повинні прийняти acquis communautaire, що вже існують (хоча сама імплементація може проходити поступово, протягом певного перехідного періоду), а також створити умови для прийняття майбутніх елементів acquis ЄС.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З моменту прийняття Програми інтеграції України до Європейського Союзу у 2000 р. Україна стала на шлях наближення до ЄС за всім спектром співробітництва, в тому числі «адаптації Україною в достатніх обсягах правових та нормативних стандартів ЄС – acquis communautaire». З того часу і до сьогодні адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу та досягнення відповідності національної правової системи acquis communautaire є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу.
Отже, саме прагнення України стати членом ЄС зумовило необхідність обов’язкового прийняття acquis communautaire, а також юридичних та інституційних механізмів їхнього впровадження. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення і правозастосування.
За цей час багато було зроблено для досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire, з урахуванням критеріїв, що висуваються ЄС до держав, які мають намір вступити до нього. Приклади ефективної адаптації правової системи України до acquis communautaire будуть наведені нижче. Однак попереду ще чимало роботи, про що, власне, вказують положення і додатки до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами від 21.03.2014 р., відповідно до яких Україна взяла на себе чіткі зобов’язання щодо імплементації acquis communautaire у відповідних галузях.
Імплементація acquis communautaire
Незважаючи на критику, Україна послідовно приводить власне законодавство у відповідність до положень права ЄС та бере на себе зобов’язання щодо подальшої імплементації відповідних положень acquis communautaire. До того ж певна частина положень acquis communautaire вже давно є частиною національного законодавства. З огляду на обсяг таких зобов’язань, нижче зупинимося лише на конкурентному праві та правовому регулювання енергетичного ринку, що наразі є вкрай актуальним для України.
Конкурентне право
Законодавство України про конкуренцію засновано і відповідає регламентам та директивам ЄС, що демонструє інтерес України до інтеграції та приєднання до Світової організації торгівлі, а згодом і до Європейського Союзу.
Важливим кроком на шляху до приведення конкурентного права України у відповідність до положень права ЄС стало прийняття Закону України «Про захист економічної конкуренції», предмет регулювання якого в цілому відповідає принципам, визначеним ст. 81, 82 [зараз – ст. 101, 102] Договору про заснування ЄС. Так, зокрема, ст. 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» містять заборони антиконкурентних дій, що аналогічні за формулюваннями та змістом до ст. 101 Договору про заснування ЄС. Так само як і ст. 102 Договору про заснування ЄС, ст. 13 (2) Закону України «Про захист економічної конкуренції» містить невичерпний перелік дій та діяльності, що підпадають під ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
Отже, як зазначив колишній керівник підрозділу UNCTAD стосовно питань конкурентного законодавства та політики Хасан Какая, загальний висновок – законодавство України у сфері конкуренції дуже близьке до законодавства ЄС.
Енергетичне право
З метою організації зв’язків з країнами-членами ЄС і третіми сторонами, а також створення правової та економічної бази щодо енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються електричні та газові мережі, 24.09.2010 р. був підписаний Протокол про приєднання України (далі – Протокол) до Договору про створення Енергетичного Співтовариства (далі – ДЕС), який було ратифіковано Верховною Радою України 15.12.2010 р. Так, з 01.02.2011 р. Україна стала повноправним членом Енергетичного Співтовариства, створеного 01.07.2006 р. з метою реформування енергетичних ринків та їх інтеграції у внутрішній енергетичний ринок ЄС шляхом надання споживачам реальної можливості вибору на ринку природного газу, створення нових можливостей для розвитку бізнесу та збільшення транскордонної торгівлі.
Згідно з ДЕС, Україна взяла на себе зобов’язання поетапно імплементувати в національне законодавство та дотримуватися нормативно-правової бази Європейського Співтовариства, зазначеної у Договорі, з урахуванням необхідності забезпечення високого рівня захисту інвестицій та їхнього найоптимальнішого залучення. Так, зокрема, Україна імплементує наступне acquis communautaire з газу, що є частиною Другого Енергетичного Пакету ЄС:
- Директиву №2003/55/EC стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу («Друга газова директив»);
- Регламент №1775/2005 про умови доступу до систем транспортування природного газу («Другий газовий регламент»);
- Директива №2004/67/EC про заходи із забезпечення безпеки постачання природного газу.
Крім того, 06.10.2011 р. Міністерська Рада Енергетичного Співтовариства прийняла рішення №D/2011/02/MC-EnC («Рішення щодо Другого Енергетичного Пакету ЄС»), яким було внесено зміни до ДЕС, а саме: Друга газова директива та Другий газовий регламент було замінено на наступні акти, які є частиною Третього Енергетичного Пакету ЄС:
- Директиву №2009/73/ЄС стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу («Третя газова директива»);
- Регламент №715/2009 про умови доступу до мереж передачі природного газу (the «Третій газовий регламент»).
Відповідно до ДЕС зі змінами, внесеними Рішенням щодо Другого Енергетичного Пакету ЄС, Договірні сторони зобов’язані імплементувати acquis communautaire з газу до 01.01.2015 р., окрім п. 1, 4 ст. 9 Третьої газової директиви, які мають бути імплементовані до 01.06.2016 р. та 01.06.2017 р., відповідно.
Після ратифікації ДЕС став частиною українського законодавства, а тому виконання своїх зобов’язань згідно з ним є обов’язковим для України (зокрема, в частині імплементації acquis communautaire з реформування ринку газу). На виконання своїх зобов’язань згідно з ДЕС у газовій сфері Україна внесла зміни до законодавства з метою приведення його у відповідність вимогам Другого енергетичного пакету та Третього енергетичного пакету у газовій сфері.
Так, 1.10.2015 р. набули чинності положення Закону України «Про ринок природного газу» (далі – Закон про ринок газу), який було розроблено спільно з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства для імплементації в законодавство України положень зазначеного Третього енергетичного пакету, що відкриває можливості для будь-якої української чи іноземної компанії купувати газ для власних потреб у незалежного продавця або отримати доступ до транзитних потужностей ГТС України. Протягом вересня-грудня 2015 р. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики й комунальних послуг, послідовно прийняла низку постанов, якими були створені передумови для практичної реалізації положень Закону про ринок газу та застосування acquis communautaire з газу в Україні.