Україна має високий рівень інвестиційного потенціалу, проте не реалізує його навіть наполовину. Наша держава багата на різні ресурси, які сьогодні є настільки необхідними для іноземних країн, але у неї майже відсутні ефективні стимулюючі важелі для встановлення та зміцнення міжнародної співпраці.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Хоча останнім часом спостерігається зростання індексу інвестиційної привабливості України, позначка ще далека від задовільного. Можна виділити такі причини «холодного» інвестиційного клімату в Україні:
- високий рівень корупції;
- відсутність довіри до судової системи, довготривалість судової реформи;
- відсутність земельної реформи;
- війна на Донбасі;
- президентські та парламентські вибори у 2019 р., оскільки з приходом до влади нових політичних сил завжди вводяться нові порядки та змінюються «правила гри», що ставить під загрозу стабільність бізнесу;
- постійна зміна норм податкового законодавства;
- відсутність інвестиційного кодексу — значна частина інвестиційних відносин підпадає під регулювання законодавчих актів різних галузей, що ускладнює правозастосування інвестиційного законодавства і негативно впливає на розвиток економіки країни.
Тож перед державою постає важливе завдання — вдосконалення забезпечення реалізації єдиної державної інвестиційної політики, в тому числі на законодавчому рівні. Низка законодавчих новацій, запроваджених протягом останніх років, здійснює позитивний вплив на інвестиційну привабливість України. Зупинимося більш детально на основних змінах.
Лібералізація валютного законодавства сприяє створенню умов для інвестування капіталу в національну економіку.
Стабільність валюти й валютного ринку України є одним з основних чинників прогресивного розвитку національної економіки та міжнародної економічної співпраці, тому перше місце займає Закон України «Про валюту та валютні операції» №2473‑VIII від 21.06.2018 р., який набрав чинності 07.02.2019 р. (далі — Закон №2473‑VIII).
Закон №2473‑VIII значно спростив здійснення зовнішньоекономічної діяльності шляхом розширення свободи дії суб'єктів господарської діяльності. В основу цього Закону покладено принцип «дозволено все, що не заборонено законом». Відтепер система валютного регулювання стала прозорішою для суб'єктів валютних операцій, а вступ до валютних правовідносин вже не потребує здійснення складних кроків.
Значними нововведеннями назустріч закордонним інвесторам є такі:
- впровадження нагляду за дотриманням лімітів замість контролю за операціями;
- скасування індивідуальної ліцензії Національного Банку України на отримання валютного інвестування та заміна на систему електронних лімітів;
- скасування реєстрації в НБУ іноземних позик та кредитів;
- скасування обов'язкового резервування коштів на рахунку перед купівлею валюти;
- спрощення контролю за валютними операціями, заміна на ризик-орієнтований нагляд;
- збільшення граничного строку розрахунку за експортно-імпортними контрактами зі 180 до 365 днів;
- дозвіл виплачувати дивіденди своїм материнським компаніям за кордон (підвищення ліміту на репатріацію дивідендів з 7 млн євро до 12 млн євро);
- скасування санкцій у вигляді припинення зовнішньоекономічної діяльності;
- запровадження вільного відкриття банківських рахунків юридичних осіб за кордоном;
- збирання інформації щодо строків закриття зовнішньоекономічних контрактів лише для цілей ведення статистики.
Такий підхід до валютного регулювання сприяє вільному руху капіталу, позбавляє бюрократичної тяганини та нівелює ризики накладення штрафів чи санкції. Лібералізація валютного законодавства сприяє створенню умов для інвестування капіталу в національну економіку, розвитку міжнародних зв'язків, налагодженню господарських відносин з іноземними партнерами, стимулює ділову активність іноземних суб'єктів господарювання.
Захист від рейдерства та чітке регулювання корпоративних відносин
Одним з найбільших острахів для інвестора є ризик рейдерського захоплення, яке базується саме на недоліках у сфері корпоративного законодавства. Тому ще одним нормативним актом, що впливає на покращення інвестиційного клімату, є Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» №2275‑VIII від 06.02.2018 р., який набрав чинності 17.06.2018 р. (далі — Закон №2275‑VIII).
З прийняттям Закону №2275‑VIII змінилися підходи до правового регулювання статусу товариства та його учасників, реформувалася система корпоративного управління ТОВ, відбулося впровадження нових правових інструментів і термінів (зокрема, корпоративного договору, безвідкличної довіреності з корпоративних прав, значних правочинів та правочинів із заінтересованістю), спростилася та набула деталізації процедура державної реєстрації змін, пов'язаних з відчуженням часток і зміною складу учасників.
З огляду на значну кількість ТОВ, зареєстрованих в Україні, з впевненістю можна констатувати, що основна частина валового продукту держави створюється саме в компаніях з організаційною формою ТОВ. Тому покращення правового режиму та створення сприятливих умов для існування ТОВ, забезпечення чіткого регулювання корпоративного управління та запобігання корпоративним конфліктам є першочерговим завданням Закону №2275‑VIII, що дозволить залучити інвестиції в Україну.
Не варто виключати, що з прийняттям Закону №2275‑VIII кількість корпоративних спорів може збільшитися, оскільки його норми важко назвати досконалими. Це можуть бути суперечки, пов'язані зі скасуванням безвідкличних довіреностей, виключенням учасника через нездійснення ним свого внеску до статутного капіталу, порушення порядку проведення загальних зборів учасників тощо.
Напевно, ви чули достатньо поширений вислів серед українського населення: «Борги сплачують лише боягузи». Саме така ментальність здійснює негативний вплив на економічний розвиток та інвестиційний клімат України.
Держава здатна змінювати соціальну і правову культуру народу, запроваджуючи високі принципи моральності, правосвідомості, які слугують мотивами правомірної поведінки. Насамперед, для цього необхідно імплементувати дієві механізми правового регулювання, враховуючи принцип правової визначеності. Яскравим прикладом такого регулювання є прийняття Кодексу з процедур банкрутства №2597‑VII від 18.10.2018 р., який набуде чинності 21.10.2019 р.
Як відомо, практика з банкрутства є однією з найбільш непрозорих в юридичній сфері. Кодекс встановлює чіткі правила ведення бізнесу (зокрема, в частині відновлення платоспроможності боржника). Такі правила стануть більш зрозумілими для інвесторів та забезпечать захист інвестицій. Положення Кодексу унеможливлюють реалізацію більшості перевірених часом схем, які використовувалися з метою уникнення фінансовою відповідальності, шляхом «фіктивного» банкрутства, з метою захоплення активів, рейдерства та обману бізнес-партнерів.
Реалізація активів боржників буде здійснюватися через онлайн-платформи, забезпечивши прозорість та максимально високу ціну відчуженого майна, що є підвищенням рівня захисту прав кредиторів (у тому числі заставних). Серед іншого, раніше незаконно виведенні активи перед банкрутством можна було повернути лише за договорами, укладеними протягом 1‑го року до початку такої процедури. Кодекс збільшив цей строк до 3‑х років.
«Гальмівний ефект» корупції
Корупція — це свого роду «гальма» для економічного прогресу України, що безпосередньо перешкоджає розвитку держави та зростанню інвестицій. На жаль, це перше, з чим зіштовхується інвестор-нерезидент, намагаючись створити бізнес в нашій країні. З метою залучення в Україну потенційних інвесторів, потрібно забезпечити верховенство права та справедливість, значно скоротити корупцію в органах влади.
Не лише юридичне, але й фактичне існування свободи господарської діяльності, вільного доступу до різних бізнес-секторів, прозорості та захищеності законної діяльності є запорукою отримання інвестиційних надходжень. Держава відіграє визначну роль у підвищенні рівня законності та дотримання правопорядку. Однак чи може відбутися «юридичне оздоровлення суспільства», коли влада, диктуючи правила гри, їх порушує?
Ефективна боротьба з корупцією є одним з найголовніших засобів забезпечення вищезазначених принципів. Тому прийняття Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» №2447‑VIII від 07.06.2018 р., що гарантує захист особи, суспільства та держави від корупційних і пов'язаних з ними злочинів, має позитивно позначитися на коливанні інвестиційного градуса.
Мінус земельна реформа
Серед законодавчих змін з позначкою «мінус» у контексті інвестиційної привабливості можна назвати Закон «Про внесення змін до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель» №2666‑VIII від 20.12.2018 р., який набрав чинності 07.02.2019 р. (далі — Закон №2666‑VIII). Цей Закон продовжив дію мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення: заборона на продаж землі триватиме до 01.01.2020 р.
Нагадаємо, що мораторій накладався з метою створення ринку землі в Україні, проте сьогодні він досі не створений. Не варто очікувати скасування мораторію до прийняття закону про обіг земель, як прямої вимоги Земельного Кодексу України. Безперечно, відсутність земельної реформи призводить до обмеження отримання інвестицій в аграрний сектор, який є значним донором бюджетних надходжень та драйвером економіки в майбутньому.
На нашу думку, ринок землі має бути сформований та передбачати відповідну частину для відчуження у власність іноземцям, які із задоволенням вкладали б гроші у розвиток сільського господарства, надавали робочі місця фермерам та селянам, сплачували податки до бюджету, впроваджували новітні іноземні технології, сучасні бізнес-процеси в аграрному секторі та підіймали економіку України на новий рівень.
Деякі юристи вважають такий підхід неприйнятним, адже ганебно продавати нерезидентам «рідну землю-неньку». Однак чи не порушує права українських фермерів та селян мораторій обігу сільськогосподарських земель завдовжки у 17 років?
Нестандартна фіскальна політика: бути чи не бути?
Також негативний вплив на інвестиційний клімат має часта зміна податкового законодавства. Політика України, замість захисту прав інвесторів, починається з фіскальної політики, тобто з того, як у цього інвестора забрати гроші. Окрім того, до нестабільності податкового законодавства додаються інші негативні чинники (наприклад, невідшкодування податку на додану вартість, що накопичується роками, повільна реформа органів Державної фіскальної служби).
Наразі бізнес-спільнота активно дискутує з приводу Проекту Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податку на виведений капітал, який 04.07.2018 р. був визначений Президентом України як невідкладний. Податок на виведений капітал базується на міжнародному нестандартному виді корпоративного оподаткування. Це податок на розподілений прибуток у вигляді дивідендів та прирівняних до них платежів, а не податок фінансових прибутків, як у випадку податку на прибуток підприємств. Тобто отриманий підприємством прибуток не обкладається податком, поки він не виплачується власникам у вигляді дивідендів.
Збільшення інвестицій є основною метою впровадження податку на виведений капітал, оскільки нерозподілені прибутки не будуть оподатковуватися, що сприятиме інвестиційній діяльності. Законопроект передбачає, що для іноземних інвесторів податкова ставка буде фіксованою — 15%. Наразі податкове навантаження на компанії може становити до 25%. Прогнозується, що оподаткування операційних доходів полегшить адміністративне навантаження та вирівняє тягар оподаткування між середнім і великим бізнесом.
Проте існує чимало недоліків введення такої нестандартної моделі оподаткування. Зокрема, наявність можливості штучно обмежувати розподілення прибутку, що матиме наслідком ухилення від оподаткування; значне зниження доходів бюджету, щонайменше перші 3 роки після введення в дію податку на виведений капітал. Враховуючи, що запровадження податку на виведений капітал суттєво змінить корпоративне оподаткування, прийняття зазначеного законопроекту в будь-якому випадку вплине на інвестиційний клімат в Україні.
Загалом, хоча й достатньо повільно, але Україна все ж таки крокує назустріч покращенню інвестиційного клімату. Інвестиційна політика держави надалі має бути спрямована на вдосконалення правового забезпечення інвестиційних процесів, формування організаційного та інституційного механізмів управління інвестиційною діяльністю, підвищення ефективності важелів розвитку економіки.